Луїз Інасіо Лула да Сілва
Луїз Інасіо Лула да Сілва порт. Luiz Inácio Lula da Silva | |||
![]() | |||
| |||
---|---|---|---|
1 січня 2003 — 1 січня 2011 | |||
Віце-президент: | Жозе Аленкар | ||
Попередник: | Фернанду Енріке Кардозу | ||
Наступник: | Ділма Руссефф | ||
Народження: |
27 жовтня 1945[1][2][3] (75 років) Caetésd, Пернамбуку, Бразилія | ||
Країна: | Бразилія[4] | ||
Релігія: | Римо-католицька церква | ||
Партія: | Робітнича партія | ||
Батько: | Aristides Inácio da Silvad | ||
Мати: | Eurídice Ferreira de Melod | ||
Шлюб: | Maria de Lurdes da Silvad і Marisa Letícia Lula da Silvad | ||
Діти: | Marcos Claudio Lula da Silvad і Fábio Luís Lula da Silvad | ||
Автограф: | ![]() | ||
Нагороди: | |||
| |||
|
Луїс Інасіо Лула да Сілва (порт. Luiz Inácio Lula da Silva; нар. 6 жовтня 1945, Гараньюнс) — президент Федеративної Республіки Бразилія з 1 січня 2003 року по 1 січня 2011 року.
З часів участі в профспілковому русі відомий більше не за прізвищем, а на прізвисько «Лула». Пізніше цей елемент був офіційно включений до складу прізвища.
Співзасновник і почесний голова соціалістичної Партії трудящих. П'ять разів брав участь у президентських виборах. Перші три рази (1989, 1994 і 1998 роках) програв. Був обраний в 2002 і переобраний в 2006 році.
Молодість[ред. | ред. код]
Луїс Інасіу да Сілва народився 27 жовтня 1945 року в Гараньюнс. Він є сьомим з восьми дітей Арістідіс Інасіу да Сілви і Еурідісе Феррейри ді Мелу. Через два тижні після народження, його батько переїхав до Сантус з Валдоміро Феррейрою ді Гойс, двоюрідною сестрою Еурідісе.
У грудні 1952, коли Лулі було тільки сім років, його мати вирішила переїхати в Сан-Паулу з дітьми, щоб повторно зустрітися з чоловіком. Після трінадцатиденної поїздки в Пау-де-арара, вона прибула до Гуаріжа і виявила, що Арістідіс створив другу сім'ю з Валдоміро. Дві сім'ї Арістідіс жили в одному будинку деякий час, але їм жилося не дуже добре. Чотири роки потому, Еурідісе переїхала з дітьми в маленьку кімнату в барі в місті Сан-Паулу. Після цього Лула рідко бачив свого батька, який став алкоголіком і помер в 1978.
Освіта і робота[ред. | ред. код]
Лула мав несистематичну освіту. Він не вмів читати до десяти років і залишив школу після четвертого класу, щоб працювати і допомагати сім'ї. Його робоче життя почалося в 12 років з професії вуличного продавця і полірувальника взуття. У 14 років він отримав свою першу офіційну роботу на фабриці з обробки міді. У 19 років він втратив мізинець лівої руки в результаті нещасного випадку, працюючи оператором преси на заводі автомобільних запчастин. Після втрати пальця він звертався в кілька лікарень, поки не отримав допомогу. Цей досвід збільшив його інтерес участі в Союзі робітників. У той час він став залученим в дії союзу і займав кілька важливих посад союзу. Диктатура настійно приборкала дії профспілок, в результаті чого його політичні погляди перемістилися вліво.
У 1969 він одружився з Марією ді Лурдіс, яка померла від гепатиту в тому ж році. У 1974 Лула одружився з вдовою Марізою, від якої у нього було три сини (він також взяв сина Марізи від її першого шлюбу). Раніше, в тому ж році, у нього була позашлюбна дочка від Міріам Кордейру — Луріа.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
10 лютого 1980 група вчених, інтелігентів і молодіжних лідерів, у тому числі да Сілва, заснувала Партію трудящих (порт. Partido dos Trabalhadores), прогресивну партію з лівою ідеологією, створену за часів військової диктатури.
У 1982 р да Сілва додав прізвисько «Лула» до свого справжнього імені. У 1983 р брав участь у створенні бразильської федерації профспілок CUT (порт. Central Única dos Trabalhadores). У 1984 р ПТ і да Сілва брали участь у компанії на підтримку прямих президентських виборів «Діретас жа» (Пряме так, Дайте права вже зараз). Через те, що за конституцією 1967 президент Бразилії обирався парламентом, всі вони, починаючи з березневого путчу 1964, були вищими офіцерами. Зрештою в 1989 р відбулися довгоочікувані вибори, бразильський народ голосував вперше за 29 років. На цих виборах переміг Фернанду Коллор ді Меллу, що обігнав да Сілву у другому турі. У 1992 р Лула активно підтримував імпічмент Коллора, звинуваченого в корупції.
У 2000-х роках в Бразилії стались величезні економічні і соціальні зрушення завдяки політиці Лули, ключовими пунктами якої стали жорстка фінансова політика та контроль над інфляцією. Крім того, уряд Лули розробив цілий комплекс соціальних програм, головна з яких — т. зв. «Сімейний пакет» (Bolsa Família), завдяки якій 12 млн найбідніших бразильських сімей отримували невеликі щомісячні виплати за умови, що їхні діти регулярно відвідуватимуть школу і отримають необхідні медичні щеплення. Соціальна нерівність в Бразилії досягла мінімального показника за останні півстоліття: з 1994 по 2010 рік рівень бідності в країні впав на 67,3 % , причому 50 % від цього падіння припали саме на роки президентства да Сілви.
Після президентства[ред. | ред. код]
2 жовтня 2011 в Сирійсько-Ліванському госпіталі в Сан-Паулу у Лули був діагностований рак гортані зі злоякісними новоутвореннями в дихальному горлі. Він вирішив пройти хіміотерапію для усунення новоутворень, і 16 листопада прес-служба опублікувала фотографію його дружини, яка збривала його волосся і бороду, залишаючи Лулу лисим, але з вусами. Це був перший раз з часу відставки Лули, коли його бачили без бороди. Лула піддавався променевій терапії до повної ремісії раку. У березні 2012 року Лула оголосив про своє одужання і повернення в політику. Ділма Русеф, нинішній президент Бразилії, високо оцінила цю новину. Всупереч чуткам, на початку 2013 Лула оголосив, що більше не балотуватиметься в президенти, знову підтримавши свою наступницю Ділму Русеф.
Корупція[ред. | ред. код]
12 липня 2017 засуджений на 9,5 років в'язниці за участь у корупційній змові — отримав квартиру біля моря від будівельної компанії як хабар.[5]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Свободи (24 листопада 2009, Україна) — за визначний внесок у розвиток українсько-бразильського співробітництва[6]
- Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (20 жовтня 2003, Україна) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-бразильських відносин[7]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Лула — первый в мире президент из рабочих(рос.)
- В. І. Головченко. Лула да Сілва // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Бразилія: з відсталості у світові лідери. Чому президенту Лулі прощають корупцію? // Тексти. — 09.11.2009
- «Уряд Лули зміг покращити становище знедолених, але ціною інтеграції їх до ринкових відносин». Інтерв'ю з дослідником Бразилії Маріо Шенком // Спільне. — 3.05.2018
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Munzinger-Archiv — 1913.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ http://www.nytimes.com/2014/02/13/world/americas/ex-leader-says-brazil-wont-follow-chinas-low-wage-model.html
- ↑ http://classic.newsru.com/world/12jul2017/silva.html Бывшего президента Бразилии приговорили к 9,5 года колонии
- ↑ Указ Президента України від 24 листопада 2009 року № 960/2009 «Про нагородження орденом Свободи»
- ↑ Указ Президента України від 20 жовтня 2003 року № 1200/2003 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
|
|
![]() | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (липень 2019) |
- Народились 27 жовтня
- Народились 1945
- Уродженці Пернамбуку
- Кавалери ордена Свободи
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери Великого хреста ордена Південного Хреста
- Кавалери Ордена короля Абдель-Азіза
- Кавалери Великого хреста ордена Вежі й Меча
- Лицарі Великого Хреста ордена Лазні
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавалери ордена Ізабелли Католички з ланцюгом
- Президенти Бразилії
- Кавалери ордена Ацтекського орла
- Кавалери золотого ордена Компаньйонів Олівера Тамбо
- Люди на марках
- Кавалери ордена Андського орла
- Почесні громадяни Парижа
- Італійці Бразилії