Луїс Адамич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїс Адамич
Народився 23 березня 1898(1898-03-23)[1][2]
Поселення поруч з ГросуплєАвстро-Угорщина
Помер 4 вересня 1951(1951-09-04)[3][2][4] (53 роки) або 1951[5]
Мілфорд, Нью-Джерсі, США
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
США США
Діяльність письменник, перекладач
Сфера роботи журналістика[5] і переклад[5]
Мова творів англійська
Членство Словенська академія наук та мистецтв
Нагороди

CMNS: Луїс Адамич у Вікісховищі

Афіша лекції Луїса Адамича, 1930

Луїс А́даміч (словен. Alojz Adamič, англ. Louis Adamic; 23 березня 1899 — 4 вересня 1951) — американський письменник і перекладач словенського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Луїс Адамич народився в невеличкому поселенні поруч з містечком Гросуплє в регіоні Нижня Крайна (територія сучасної Словенії, тоді — Австро-Угорщини). Він був старшим сином у селянській родині. Не отримавши належної початкової освіти в міській школі, у 1909 році пішов до загальноовітньої школи в Любляні. На третьому році навчання Луїс вступив до таємного товариства, пов'язаного з Югославським націоналістичним рухом, який набув поширення в південно-слов'янських провінціях Австро-Угорщини. У листопаді 1913 року Адамич був схоплений на кривавій демонстрації і на певний час потрапив до в'язниці. Його вигнали зі школи і заборонили навчання у будь-яких державних навчальних закладах. І хоча він був прийнятий до Єзуїтської школи в Любляні, проте так і не почав її відвідувати. «Досить з мене школи, я вирушаю до Америки» — писав він, — «Я не знаю як, але я знаю, що вирушаю».[6]

США, життя і творчість[ред. | ред. код]

31 грудня 1913 року, у віці 15 років, Адамич емігрував до Сполучених Штатів. Врешті-решт він оселився в хорватський риболовецькій общині в Сан-Педро, штат Каліфорнія. Спершу працював чорноробом, у 1915—1917 роках[7] — в Югославській щоденній газеті Narodni Glas (Голос народу), яка виходила в Нью-Йорку. Під час Першої світової війни воював на Західному фронті. Після війни працював журналістом і професійним письменником.

Громадянство США отримав у 1918 році. У 1930 році[7] переїхав з Каліфорнії до штату Нью-Джерсі, де оселився у Мілфорді.

Всі твори Луїса Адамича засновані на його власних враженнях від робітничого досвіду в Америці і за попереднього життя в Словенії. Він здобув національне визнання в Америці у 1934 році з виходом книги «Повернення тубільця» (англ. The Native's Return), яка була спрямована проти режиму Александра I в Королівстві Югославія і стала бестселлером. Ця книга вперше знайомила багатьох американців з реаліями Балканського півострова. В ній було багато передбачень, проте, як виявилось, далеких від дійсності (наприклад, що Америка процвітатиме нарешті звернувши до соціалізму).

З 1940 року обіймав посаду редактора журналу Common Ground.

Зв'язок з батьківщиною[ред. | ред. код]

У 1932 році Адамич побував у Словенії, де зустрічався з видатними освітянами та політиками, після повернення до США продовжував тримати зв'язок з батьківщиною.[8] В роки Другої світової війни він підтримував Народно-визвольну армію Югославії. Також вітав заснування соціалістичної Югославської федерації, був на боці маршала Тіто у його протистоянні зі Сталіним.[8] Заснував Спільний комітет Південно-слов'янських американців[9] на підтримку Тіто. У 1949 році став членом-кореспондентом Словенської академії наук і мистецтв.

Смерть[ред. | ред. код]

Після двох замахів і погроз, 4 вересня 1951 року Луїс Адамич помер від пострілу з рушниці (яку знайшли поруч із ним) у власному будинку в Мілфорді. В той час в Югославії тривав конфлікт між Тіто і Сталіним, і американські ЗМІ припускали, що письменник був убитий НКВС[7] або балканськими угруповуннями. Проте ця версія не була доведена і вважають, що Адамич вчинив самогубство змучений проблеми зі здоров'ям.

В дописі в газеті української діаспори в США «Свобода» з приводу смерті Адамича зазначалось: «… Перед смертю [Адамич] був зайнятий викінченням нового твору „Орел і скала“, який мав бути звернений проти Совєтів. Його секретарка каже, що під час готування цього твору до друку Адамич діставав погрози від большевиків.»[10]

Твори[ред. | ред. код]

  • Dynamite: The Story of Class Violence in America (1931);
  • Laughing in the Jungle: The Autobiography of an Immigrant in America (1932);
  • The Native's Return: An American Immigrant Visits Yugoslavia and Discovers His Old Country (1934);
  • Grandsons: A Story of American Lives (1935, роман);
  • Cradle of Life: The Story of One Man's Beginnings (1936, роман);
  • The House in Antigua (1937, роман);
  • My America (1938);
  • From Many Lands (1940);
  • Two-Way Passage (1941);
  • My Native Land (1943);
  • The Eagle and the Root (1950).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Slovenska biografijaZnanstvenoraziskovalni center Slovenske akademije znanosti in umetnosti. — ISSN 2350-5370
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  5. а б в Czech National Authority Database
  6. Adamic, Louis. Laughing in the Jungle: The Autobiography of an Immigrant in America. New York and London: Harper & Brothers, 1932. Reprinted by Arno Press and The New York Times, 1969; pp. 10-35.
  7. а б в Сербська Вікіпедія
  8. а б К. В. Мальшина. Джерела з історії Словенії першої половини XX ст.: колекція документів та спогадів у зібранні Школи слов'янських та східноєвропейських студій при Університеті м. Лондона. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 29 червня 2012. 
  9. англ. United Committee of South-Slavic Americans
  10. Смерть Луї Адамича за підозрілих обставин // Свобода, Джерзі-Сіті і Ню Йорк, 6 вересня 1951. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 29 червня 2012.