Луїс Альберто Спінетта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїс Альберто Спінетта
Зображення
Luis Alberto Spinetta
Основна інформація
Дата народження 23 січня 1950(1950-01-23)
Місце народження Буенос-Айрес
Дата смерті 8 лютого 2012(2012-02-08) (62 роки)
Місце смерті Буенос-Айрес
Роки активності з 1967
Громадянство Аргентина Аргентина
Професія музикант, композитор, поет
Співацький голос тенор
Інструменти акустична гітара, електрогітара, бас-гітара, клавішні, вокал
Жанр аргентинський рок, прогресивний рок, блюз, джаз, джаз-рок
Псевдоніми El Flaco, Luigi, Luisito
Гурт Spinetta Jade, Pescado Rabioso, Spinetta y los Socios del Desierto, Almendra
Співпраця Мерседес Соса
spinettacual.com.ar
Файли у Вікісховищі?

Луї́с Альбе́рто Спіне́тта (ісп. Luis Alberto Spinetta, *23 січня 1950 - 8 лютого 2012) — відомий також як El Flaco аргентинський співак, музикант, поет і композитор, один із найвпливовіших представників аргентинського року.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Луїс Альберто Спінетта народився у буенос-айреському районі Бельграно 23 січня 1950 року. Його батько був співаком-аматором у жанрі танго. Луїс Альберто змалку захоплювався музикою й у віці 12 років взяв участь у національному співочому конкурсі, де був відібраний до фіналу. У той же час він почав навчатися грі на гітарі.

У середній школі Луїс Альберто познайомився з Еміліо дель Герсьйо, який став його хорошим другом й однодумцем. Разом вони заснували власний музичний гурт.

Almendra[ред. | ред. код]

Гурт Almendra. Спінетта третій зліва

1967 року Луїс Альберто Спінетта разом з однокласниками Еміліо дель Герсьйо (бас-гітара і вокал), Едельміро Молінарі (гітара і вокал) і Родольфо Гарсія (ударні) заснували рок-гурт Almendra.

У грудні 1969 року вийшов перший альбом гурту під назвою Almendra[1], який мав великий успіх у публіки і зараз вважається одним із найкращих в історії аргентинського року.

Наприкінці 1970 року гурт розпався через внутрішні суперечки між учасниками, на прощання випустивши подвійний альбом Almendra II. На одному з останніх концертів зібралася аудиторія у 10 000 глядачів.

Після розпаду гурту музиканти розпочали свої власні проекти: Едельміро Молінарі заснував Color Humano, Едельміро дель Герсьйо і Родольфо Гарсія об'єдналися у Aquelarre, Спінетта поїхав до Франції.

Pescado Rabioso[ред. | ред. код]

Після повернення на батьківщину Спінетта записав сольний альбом Spinettalandia y sus amigos (1971), після чого створив блюз-роковий гурт Pescado Rabioso, до якого також увійшли бас-гітарист Освальдо Фрассіно, пізніше заміщений Давидом Лебоном, ударник Блек Амая і клавішник Карлос Кутая.

1972 року гурт випустив перший альбом Desatormentándonos і в листопаді того ж року розпочав запис подвійного диску Pescado 2, який надійшов у продаж у січні 1973 року. Після цього гурт розпався, але Спінетта разом з братом і друзями записав під іменем гурту ще один альбом — Artaud (1973), куди увійшли пісні, написані для Pescado Rabioso. Диск було названо на честь Антонена Арто, який був кумиром Спінетти.

Invisible[ред. | ред. код]

Наприкінці 1973 року Спінетта разом з басистом Карлосом Альберто «Мачі» Руфіно й ударником Ектором «Помо» Лоренсо заснували новий гурт Invisible. Гурт випустив три альбоми: Invisible (1974), Durazno sangrando (1975) і El jardín de los presentes (1976), але так і не здобув широкої популярності.

У грудні 1976 року було проведено два прощальні концерти на стадіоні Луна-Парк, після чого гурт припинив своє існування.

Banda Spinetta, Almendra і Spinetta Jade[ред. | ред. код]

Спінетта у 1977 році

1977 року Спінетта, об'єднавшись з кількома музикантами у колектив Banda Spinetta, записав новий диск A 18' del sol у стилі джаз-ф'южн.

За допомогою тенісиста Гільєрмо Віласа 1979 року Луїс Альберто Спінетта поїхав до США, де разом з американськими музикантами записав свій єдиний англомовний альбом Only Love can sustain. Диск мав комерційний характер і не відображав справжній стиль Спінетти за його словами.

Того ж року відбулося возз'єднання гурту Almendra, який записав новий студійний диск El Valle Interior (1980) і випустив подвійний концертний альбом Almendra en Obras (1980).

Паралельно з виступами у складі Almendra, 1980 року Спінетта разом з клавішниками Дієго Рапопортом і Хуаном дель Барріо, басистом Бето Сатраньї й ударником Ектором «Помо» Лоренсо створює новий гурт Spinetta Jade. Дебют гурту відбувся 3 травня 1980 року на стадіоні Обрас Санітарьяс. У вересні Spinetta Jade дали спільний концерт з гуртом Чарлі Гарсії Serú Girán, який журналісти назвали подією року. Spinetta Jade записав чотири студійні альбоми: Alma de diamante (1980), Los niños que escriben en el cielo (1981), Bajo Belgrano (1983) і Madre en años luz (1984), поступово змінивши стиль від джазу до синті-попу. 1985 року гурт розпався.

Одночасно з виступами у музичних колективах Спінетта випустив два сольні альбоми: Kamikaze (1982) і Mondo di cromo (1983).

Сольні виступи у 1980-тих[ред. | ред. код]

1986 року вийшов сольний альбом Спінетти Privé, куди увійшли також пісні, записані разом з Чарлі Гарсією і Леоном Гьєко. Того ж року надійшов у продаж спільний диск Луїса Альберто Спінетти і Фіто Паеса La la la, який був добре сприйнятий публікою і критиками.

1988 року музикант записав новий альбом Téster de violencia, який було визнано найкращим концептуальним альбомом свого часу і найкращим альбомом року за версією газети Clarín. 1989 року Спінетта випустив диск Don Lucero, який також було названо найкращим за рік.

1990 року вийшов перший концертний альбом співака Exactas, записаний в Університеті Буенос-Айреса за участю відомих аргентинських музикантів. Після періоду без публічних виступів Спінетта взяв участь у фестивалі Mi Buenos Aires Rock, організованому владою Буенос-Айреса у грудні 1990 року. Фестиваль відвідали 150 000 осіб.

1991 року Pelusón of milk Спінетти знову було названо найкращим альбомом року в Аргентині.

Spinetta y los Socios del Desierto[ред. | ред. код]

1994 року Спінетта записав саундтрек до фільму «Сіре полум'я», після чого присвятив себе новому проекту Spinetta y los Socios del Desierto, до якого також долучилися Даніель Вірц (ударні) і Марсело Торрес (бас). Гурт провів концертний тур Аргентиною, який завершився концертом в Оперному театрі, який згодом було визнано найкращим шоу року.

У березні 1996 року Спінетта дав безкоштовний концерт у лісі Палермо.

Через кілька років суперечок з компаніями звукозапису 1997 року був виданий подвійний альбом Spinetta y los Socios del Desierto, куди увійшли пісні, які раніше виконувалися на живо. Диск швидко злетів на вершину аргентинських чартів. Того ж року Спінетта взяв участь у програмі MTV Unplugged.

Разом з цим гуртом Спінетта записав також концертний альбом San Cristoforo (1998) і студійний Los ojos (1999).

Сольні виступи у 2000-х[ред. | ред. код]

У 2000-х роках Луїс Альберто Спінетта повернувся до сольних виступів. 2001 року вийшов його альбом Silver Sorgo, а 2003 — Para los árboles. 2006 року музикант повернувся до звучання Spinetta Jade на новому диску Pan. 2008 року Спінетта записав Un mañana, який було визнано найкращим альбомом року.

23 жовтня 2009 року співак взяв участь у концерті Чарлі Гарсії у рамках їх спільного проекту Spinetta/García.

4 грудня 2009 року музикант дав великий концерт на стадіоні Велес Сарсфілд у Буенос-Айресі, який продовжувався п'ять з половиною годин. Спінетта зіграв з усіма колективами і виконавцями, з якими він співпрацював впродовж своєї сорокарічної кар'єри, а також із Хуанесом і Густаво Сераті. 4 грудні 2010 року цей історичний концерт вийшов на DVD.

Дискографія[ред. | ред. код]

Альбом Гурт Рік Запис
Almendra I Almendra 1969 студійний
Almendra II Almendra 1970 студійний
Spinettalandia y sus amigos сольно 1971 студійний
Desatormentándonos Pescado Rabioso 1972 студійний
Pescado 2 Pescado Rabioso 1973 студійний
Artaud сольно 1973 студійний
Invisible Invisible 1974 студійний
Durazno sangrando Invisible 1975 студійний
El jardín de los presentes Invisible 1976 студійний
A 18' del sol сольно 1977 студійний
Only love can sustain сольно 1980 студійний
Alma de diamante Spinetta Jade 1980 студійний
El valle interior Almendra 1980 студійний
Almendra en Obras I Almendra 1980 концертний
Almendra en Obras II Almendra 1980 концертний
Los niños que escriben en el cielo Spinetta Jade 1981 студійний
Kamikaze сольно 1982 студійний
Mondo di cromo сольно 1983 студійний
Bajo Belgrano Spinetta Jade 1983 студійний
Madre en años luz Spinetta Jade 1984 студійний
Privé сольно 1986 студійний
La la la Спінетта / Паес 1986 студійний
Téster de violencia сольно 1988 студійний
Don Lucero сольно 1989 студійний
Exactas сольно 1990 концертний
Piel de Piel сольно 1990 збірка
Pelusón of milk сольно 1991 студійний
Fuego gris сольно 1993 саундтрек
Estrelicia MTV Unplugged Spinetta y los Socios del Desierto 1997 концертний
Spinetta y los Socios del Desierto Spinetta y los Socios del Desierto 1997 студійний
San Cristóforo Spinetta y los Socios del Desierto 1998 концертний
Los ojos Spinetta y los Socios del Desierto 1999 студійний
Elija y Gane сольно 1999 збірка
Silver Sorgo сольно 2001 студійний
Argentina Sorgo Films Presenta: Spinetta Obras сольно 2002 концертний
Para los árboles сольно 2003 студійний
Camalotus сольно 2004 студійний
Pan сольно 2006 студійний
Un mañana сольно 2008 студійний
Spinetta y las Bandas Eternas сольно 2010 концертний

Смерть[ред. | ред. код]

Він помер 8 лютого 2012 у зв'язку з раком легенів, який був виявлений у липні 2010 року

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]