Луїс Гонсалес Браво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїс Гонсалес Браво
ісп. Luis González Bravo y López de Arjona
Luis Gonzales Bravo.jpg
Голова Ради міністрів Іспанії
5 грудня 1843 — 3 травня 1844 року
Монарх: Ізабелла II
Попередник: Салустіано де Олосага-і-Алмандос
Наступник: Рамон Марія Нарваес
23 квітня — 19 вересня 1868 року
Попередник: Рамон Марія Нарваес
Наступник: Хосе Гутьєррес де ла Конча
 
Партія: Progressive Party[d]
Освіта: Алькальський університет[d]
Народження: 8 липня 1811(1811-07-08)[1][2]
Кадіс, Андалусія, Іспанія
Смерть: 1 вересня 1871(1871-09-01)[1][2] (60 років)
Біарріц
Громадянство: Іспанія
Нагороди:
Орден Золотого руна

Медіафайли у Вікісховищі?

Луїс Гонсалес Браво-і-Лопес де Архона (ісп. Luis González Bravo y López de Arjona; 8 липня 1811 — 1 вересня 1871) — іспанський дипломат і політик, двічі очолював уряд Іспанії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Кадісі. Здобувши юридичну освіту, мав адвокатську практику в Мадриді. 1842 року був обраний до кортесів, долучившись до партії поміркованих лібералі, яку невдовзі очолив[3].

Після повалення режиму Бальдомеро Еспартеро та проголошення Ізабелли II повнолітньою, Гонсалесу було доручено сформувати уряд у грудні 1843 року[3], втім його прем'єрство тривало недовго — лише до початку травня 1844 року. Після відставки став послом Іспанії в Португалії[3]. У 1864—1865 та 1866—1868 роках очолював міністерство внутрішніх справ, а після смерті Рамона Марії Нарваеса (1868) знову став головою уряду[3]. У той час Гонсалес Браво все більше схилявся на бік консервативної партії. Під час своєї другої каденції на посту голови Ради міністрів вживав суворих заходів протии лібералів, що, зрештою призвело до падіння його кабінету, а також до повалення влади Ізабелли. Після революції, що спалахнула у вересні 1868 року, Гонсалес утік до Франції, де й прожив решту життя, в подальшому долучившись до карлістів[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]