Луїс Феліпе Сколарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс Феліпе Сколарі
Luiz Felipe Scolari.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Луїс Феліпе Сколарі
Народження 9 листопада 1948(1948-11-09) (69 років)
  Пасу-Фунду, Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія
Зріст 182 см
Вага 115 кг
Прізвисько Felipão, Сержант
Громадянство
Позиція захисник (завершив кар'єру)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966—1973
1973—1979
1980
1980—1981
1981
«Aymoré de São Leopoldo»
«Кашіас»
«Жувентуде»
«Нову-Амбургу»
ССА
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1982
1982—1983
1983
1984—1985
1986
1986—1987
1987
1988
1988—1990
1990
1991
1991
1992
1993—1996
1997
1997—2000
2000—2001
2001—2002
2003—2008
2008—2009
2009–2010
2010—2012
2012—2014
2014-2015
2015-
ССА
«Жувентуде»
«Греміо Бразіл»
«Аль-Шабаб»
«Пелотас»
«Жувентуде»
«Греміо»
«Гояс»
«Аль-Кадісія»
Кувейт
«Крісіума»
«Аль-Ахлі»
«Аль-Кадісія»
«Греміо»
«Джубіло Івата»
«Палмейрас»
«Крузейру»
Бразилія
Португалія
«Челсі»
Bunyodkor
Палмейрас
Бразилія
«Греміо»
«Гуанчжоу Евергранд»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луї́с Фелі́пе Сколарі́ (порт. Luiz Felipe Scolari; нар. 9 листопада 1948) — бразильський футбольний тренер і колишній футболіст.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Сколарі походить з італійської сім'ї, що імігрувала до Бразилії. Його батько, що народився в Венеції, в 1940-х роках, вважався одним з найкращих захисників в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Сколарі успадкував від нього італійське громадянство.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Клубні команди і Кувейт[ред. | ред. код]

Сколарі почав тренерську кар'єру в 1980-х в провінційному клубі «Сентро Спортіво Алагоано». За ним послідували декілька клубів в Бразилії і саудівський клуб «Аль-Шабаб», що став першим закордонним клубом Сколарі. У 1987 році Сколарі тренував один з найвідоміших бразильських клубів — «Греміо». Проте і там він затримався ненадовго і незабаром перейшов в «Гояс». Після цього Сколарі на два роки виїхав до Кувейту, де тренував клуб «Аль-Кадісія» і збірну Кувейту. По поверненню до Бразилії в 1991 році Сколарі став наставником клубу «Крісіума» і виграв разом з ним Кубок Бразилії і свій перший крупний титул. У тому ж році він знов покинув Бразилію і виїхав до Саудівської Аравії в клуб «Аль-Ахлі» Джедда. Йому послідувало річне перебування у старому клубі Сколарі «Аль-Кадісія».

У 1993 році Сколарі повернувся до Бразилії і знов очолив «Греміо». З цим клубом він в 1994 році виграв Кубок Бразилії, в 1995 році — Кубок Лібертадорес, а в 1996 році — першість Бразилії. Після цього мандрівник Сколарі виїхав до Японії в клуб «Джубіло Івата», але незабаром знову повернувся до Бразилії. На чолі «Палмейрас» він в 1998 році знову виграв Кубок Бразилії, а також завоював Кубок Меркосур і Кубок Лібертадорес. У 2000 році Сколарі перейшов в «Крузейру».

Тренер збірної Бразилії[ред. | ред. код]

Під керівництвом Емерсона Леау бразильці не виправдовували суспільних очікувань і в Кубку Конфедерацій 2001 року зайняли всього лише четверте місце. У червні 2001 року тренером Бразилії став Сколарі. Хоча спочатку негативні результати продовжилися, йому вдалося успішно пройти відбірковий тур до ЧС 2002, на якому Бразилія в п'ятий раз стала чемпіоном світу, вигравши у фіналі у збірної Німеччини. Після цього успіху він був вибраний тренером року ФІФА 2002. Проте, Бразильська футбольна конфедерація (CBF) і уболівальники були незадоволені його роботою і незабаром Сколарі був вимушений піти у відставку.

Тренер збірної Португалії[ред. | ред. код]

З 2003 року Сколарі стає тренером збірної Португалії. На ЧЄ 2004 він вивів команду у фінал, поступившись в нім збірній Греції з мінімальним рахунком 0:1[1]. Після невдалого фіналу він звернувся до португальців з проханням пробачити збірну за гру, що розчарувала, у фіналі. Разом з німцем Отто Рехагелем він був першим іноземним тренером, що досяг фіналу цієї першості.

Святкування 4-го місця ЧС-2006 разом зі збірною Португалії (Сколарі — другий)

У квітні 2006 року британська преса обговорювала його кандидатуру на місце тренера збірної Англії Свена-йорана Ерікссона, проте Сколарі відмовився. Натомість він продовжив договір з португальською футбольною федерацією до ЧЄ 2008.

На Чемпіонаті Світу з футболу 2006 року, який проходив у Німеччині, його підопічні програли в півфіналі збірній Франції, після чого Сколарі висловив думку, що суддя підігравав французам. За підсумками чемпіонату збірна Португалії зайняла четверте місце.

12 вересня 2007 року в матчі відбіркового туру до ЧЄ 2008 проти Сербії між Сколарі і сербським гравцем Івіцей Драгутіновічем дійшло до рукоприкладства. Зокрема, Сколарі намагався вдарити Драгутіновіча кулаком в обличчя. Пізніше він стверджував, що доторкнувся тільки до волосся серба, але відеоаналіз показав, що удар Сколарі не влучив у ціль тільки через те, що Драгутіновіч встиг ухилитися. Тому Сколарі був дискваліфікований УЄФА на чотири гри. На ЧЄ 2008 він не досяг нічого надприродного програвши в чвертьфіналі збірній Німеччині 2:3. Від збірної Португалії і від її тренера на цьому чемпіонаті чекали більшого.

Тренер «Челсі»[ред. | ред. код]

11 червня 2008 року, під час групового турніру чемпіонату Європи, було офіційно оголошено про те, що після закінчення турніру, а саме з 1 липня 2008 року Сколарі займе пост головного тренера англійського футбольного клубу «Челсі»[2].

Тренерські досягнення[ред. | ред. код]

Клуби

Збірні

  • Чемпіон світу: 2002 (Бразилія)
  • Фіналіст чемпіонату Європи: 2004 (Португалія)

Особисті

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Greece win Euro 2004. BBC. 4 липня 2004. Процитовано 9.12.2008. (англ.)
  2. Scolari to join Chelsea. УЄФА. 12 червня 2008. Процитовано 9.12.2008. (англ.)