Луї-Філіпп де Сеґюр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї-Філіпп де Сеґюр
фр. Louis Philippe, comte de Ségur і фр. Louis-Philippe de Ségur
Louis-Philippe de Ségur.jpg
Народився 10 грудня 1753(1753-12-10)[1][2][3][4][5][6]
Париж, Франція[1]
Помер 27 серпня 1830(1830-08-27)[3][4][5][6] (76 років)
Париж, Франція[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність шансоньє, політик, дипломат, поет, військовослужбовець, історик
Мова творів французька[2]
Заклад Державна рада
Членство Французька академія
Титул граф[d]
Посада депутат Національної асамблеї Франції, посол, пер Франції[d], член Охоронного сенату[d] і пер Франції[d]
Батько Philippe Henri, marquis de Ségur[d]
Брати, сестри  • Joseph Alexandre Pierre de Ségur, Viscount of Ségur[d]
Діти Філіпп Поль де Сегюр
Octave-Henri Gabriel, comte de Ségur[d]
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Knight of the Royal and Military Order of Saint Louis

Луї-Філіпп де Сеґюр[7] (фр. Louis-Philippe de Ségur; 1753 — 1830) — французький державний діяч, дипломат, граф. Представник старовинного французького роду Сеґюр. Батько французького генерала Філіпа-Поля де Сеґюра, учасника наполеонівського походу на Росію 1812 року[7]. Брав участь у Війні за незалежність США, нагороджений орденом Цинцинната[7]. Надзвичайний і повноважний послол Франції при дворі російської імператриці Катерини II (1784-1789)[7]. Після Французької революції деякий час перебував на дипломатичній службі, але згодом був заарештований. У Наполеонівський період зробив успішну кар’єру: був членом Державної ради, сенатором і головним церемоніймейстером[7]. Після Ватерлоо зайнявся упорядкуванням мемуарів. Описав Східну Європу (зокрема Польщу та Росію) кінця XVIII століття як край напівдикунів; регіон, що перебуває в стадії між цивілізацією і варварством[7].

Про Східну Європу[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

« Коли перетинаєш східну частину володінь короля Пруссії, складається враження, що залишаєш терен, на якому владарює уприємнена зусиллями мистецтв природа та довершена цивілізація. Око починають засмучувати посушливі пустирі та безкраї ліси.

Потрапивши до Польщі, переконуєшся, що Європа повністю лишилася позаду, а перед очима відкривається нове приголомшливе видовище: величезна країна, майже повністю вкрита хвойними лісами, вічно зеленими, але й вічно похмурими, серед яких вряди-годи трапляються оброблені лани, розкидані, наче острови в океані; злиденні, поневолені мешканці; брудні села; хати, що мало відрізняються від дикунських халуп, — усе навіює думку, що мандрівник повернувся на десять сторіч у минуле, опинившись в оточенні орд гунів, скіфів, венедів, слов’ян і сарматів[8]

»

Росія[ред. | ред. код]

« Вигляд Санкт-Петербурґа викликає подвійне зачудовання думки; тут злилися століття варварства і століття цивілізації, X і XVIII століття, азійські й європейські манери, незугарні скіфи й витончені європейці, блискуча, гордовита знать і закріпачений народ.

З одного боку, витончена мода, величне вбрання, пишні бенкети, розкішні свята й театри не поступаються тим, що прикрашають і тішать добірне товариство Парижа і Лондона. З другого боку, купці в азійських костюмах, слуги, кучери і довгобороді селяни, зодягнені в овечі шкури і хутряні шапки, довгі шкіряні рукавиці без пальців, із сокирами за широкими шкіряними поясами. Це вбрання й товсті вовняні стрічки, якими вони обмотують ноги, формуючи щось на кшталт неоковирного черевика, оживлюють перед вашими очима образи скіфів, даків, роксоланів і ґотів, котрі колись наганяли жах на римський світ. Здається, ніби всі ті напівдикі постаті з барельєфів Траянової колони в Римі оживають на ваших очах [9]

»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #100130828 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Sycomore / Assemblée nationale
  4. а б SNAC
  5. а б International Music Score Library Project — 2006.
  6. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  7. а б в г д е Ларі Вулф. Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. – К.: Критика, 2009.
  8. Ларі Вулф. Винайдення Східної Європи... С. 49-50.
  9. Ларі Вулф. Винайдення Східної Європи... С. 53.

Джерела[ред. | ред. код]