Луї Ерсан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї Ерсан
фр. Louis Hersent

Народження 10 березня 1777(1777-03-10)[1][2][…]
Париж, Королівство Франція[1]
Смерть 2 жовтня 1860(1860-10-02)[4][3][…] (83 роки)
  Париж[6]
Поховання Пер-Лашез[7] і grave of Louis and Louise Hersentd
Країна  Франція[8]
Жанр історичний живопис
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник, художник-гравер
Роки творчості 1792[9]1860[9]1860[9]
Вчитель Жак-Луї Давід і Жан-Батист Реньо
Відомі учні Шарль Глейр, Hippolyte Flandrind, Constant Dutilleuxd, Théophile Vaucheletd і Charles Matetd
Працівник Національна вища школа красних мистецтв
Член Академія красних мистецтв Франції
Твори Fénélon returns a Stolen Cow to a Peasantd
У шлюбі з Louise Hersentd[10]
Родичі Antoine-René Mauduitd
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Національний музей Швеції, Версальський палац, Museum of the History of Franced, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, Museum of the History of Medicined, Музей д'Орсе, Musée de la Vie romantiqued, Карнавале, Musée d'Angoulêmed, Musée Massénad і Musée d'Art et d'Histoire de Choletd
Нагороди

CMNS: Луї Ерсан у Вікісховищі

Луї Ерсан (фр. Louis Hersent; 10 травня 1777, Париж — 2 жовтня 1860, Париж) — французький художник.

Біографія[ред. | ред. код]

Учень Ж.-Б. Реньо, спочатку тримався напрямку Л. Давида і Жироде і брав теми для своїх картин з грецької міфології, але незабаром став більш самостійним і став зображати частиною історично-побутові, частиною ідилічні і романтичні сюжети, а згодом зайнявся переважно портретним живописом, який приніс йому значну, але нетривалу популярність. З 1822 року був членом Інституту і з 1824 року в продовження багатьох років професором паризького училища витончених мистецтв. Серед його відомих учнів — Поль Жозеф Шенавар. Похований на кладовищі Пер-Лашез (32 ділянка).

Творчість[ред. | ред. код]

Картини Ерсана відрізняються ясністю і жвавістю композиції, правдивістю експресії і прекрасним малюнком, але страждають холодністю колориту і сухістю кисті. Головні твори художника: «Ахілл віддає Брисеиду посланцям Агамемнона» (1804), «Атала отруюється на руках у Шактаса» (1806), «Фенелон призводить до селянина корову, відібрану у нього ворогом» (1810), «Дафніс виймає скалку з ноги Хлої» (1817), «Людовик XVI, що роздає гроші бідним під час голоду, який лютував у Франції в 1788 р» (1817; Версальський історичний музей).

Примітки[ред. | ред. код]