Луї Жуве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луї Жуве
фр. Jules Eugène Louis Jouvet
Louis Jouvet 1950.jpg
Луї Жуве. Фото 1950
Ім'я при народженні Жуль Ежен Луї Жуве
Дата народження 24 грудня 1887(1887-12-24)
Місце народження
Дата смерті 16 серпня 1951(1951-08-16) (63 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання Цвинтар Монмартр
Громадянство Франція Франція
Професія актор, режисер
Роки активності 1922 — 1951
IMDb ID 0431212
Нагороди та премії
Офіцер ордена Почесного легіону
Commons-logo.svg Луї Жуве у Вікісховищі
Театр Атеней

Жуль Еже́н Луї́ Жуве́ (фр. Jules Eugène Louis Jouvet; нар. 24 грудня 1887, Крозон, Фіністер Франція — 16 серпня 1951, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, режисер.

Біографія[ред.ред. код]

Луї Жуве народився 24 грудня 1887 році у Крозоні, департамент Фіністер у Франції. Дитинство провів у Бретані. У 14 років втратив батька, виховувався у дядька-аптекаря в Арденнах. З 1904 ріку навчався в Парижі на фармацевта, але увесь вільний час проводив в театрах. Тричі провалювався на іспитах до Вищої консерваторію драматичного мистецтва. У 1913 році разом зі своїм другом Шарлем Дюлленом поступив у трупу театру Жака Копо «Старий голуб'ятник» (фр. Le théâtre du Vieux-Colombier), де працював режисером, декоратором, актором (при цьому він заїкався, але майстерно приховував свою ваду особливою скандуючою вимовою, яка пізніше стала знаменитою).

У 1914-1917 роках Жуве — лікар на фронтах Першої світової війни. У 1922 році почав самостійно працювати в театрі на Єлисейських Полях. У 1923 році з успіхом поставив п'єсу Жуля Ромена «Кнок, або Урочистість медицини». У 1927 році почалася його багаторічна співпраця з письменником Жаном Жироду.

6 липня 1927 року разом з Гастоном Баті, Ш. Дюлленом і Жоржем Пітоєвим Жуве створив режисерський «Картель чотирьох» (проіснував до 1940), метою якого було повернення на сцену поезії театральної вистави і сучасних авторів. У 1930—1932 роках особистим секретарем Жуве був Жан Ануй[1].

З 1935 року Луї Жуве керував театром «Атеней» (нині цей театр носить його ім'я); відмовився від пропозиції очолити «Комеді Франсез». У 1941 році з окупованої Франції він відправився з трупою до Латинської Америки і повернувся лише наприкінці 1944 року[2].

У 1950 році Луї Жуве було нагороджено орденом Почесного Легіону. У 1951 році він поставив драму Сартра «Диявол і Господь Бог»; підтримував творчі пошуки Жана-Луї Барро і Жана Вілара.

Особисте життя[ред.ред. код]

З 1912 року Луї Жуве був одружений на Ельзі Коллен, з якою у нього було троє дітей: Жан-Поль, Анн-Марі і Ліза, що стала акторкою (1924—2004). Актор був дбайливим батьком, хорошим сім'янином і одночасно — великим любителем жінок.

Помер Луї Жуве 16 серпня 1951 року від множинного інфаркту на репетиції п'єси Грема Гріна «Влада і слава»[3].

Фільмографія (вибіркова)[ред.ред. код]

Луї Жуве знявся у 32 фільмах, у тому числі у фільмах Анрі-Жоржа Клузо, Жана Ренуара, Марселя Карне, Марка Аллегре, Жульєна Дювів'є.

Аверс бронзової медалі з барельєфом Луї Жуве, 1949
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1933 ф Топаз Topaze Альберт Топаз
1933 ф Кнок, або Торжество медицини Knock, ou le triomphe de la médecine Доктор Кнок
1935 ф Героїчна кермесса La kermesse héroïque капелан
1936 ф Містер Флоу Mister Flow Дюрен, містер Флоу
1936 ф На дні Les bas-fonds Барон
1937 ф Рамунчо Ramuntcho Ічуа
1937 ф Алібі L'alibi Комісар Кала́
1937 ф Віроломство Forfaiture Вальфар
1937 ф Забавна драма Drôle de drame ou L'étrange aventure du Docteur Molyneux Арчибальд Сопер
1937 ф Бальний записник Un carnet de bal П'єр Вердьє/Джо
1937 ф Мадемуазель лікар Mademoiselle Docteur Сімоні
1938 ф Марсельєза La Marseillaise Редерер
1938 ф Північний готель Hôtel du Nord мосьє Едмон
1938 ф Драма в Шанхаї Le drame de Shanghaï Авантюрист Іван
1938 ф Освіта принца Éducation de prince Рене
1938 ф Вхід для артистів Entrée des artistes професор Ламбертен
1938 ф Мальтійський будинок La maison du Maltais Россіньйоль
1939 ф Примарний віз La charrette fantôme Жорж
1939 ф Кінець дня La fin du jour Рафаель Сен-Клер
1940 ф Школа дружин L'école des femmes
1940 ф Батько і син Untel père et fils П'єр Фроман, Фелікс Фроман
1940 ф Серенада Sérénade барон Гартман
1941 ф Підступний лис Volpone Моска
1946 ф Повернення кохання Un revenant Жан-Жак Саваж
1947 ф Набережна Орфевр Quai des Orfèvres інспектор Антуан
1948 ф Закохані самотні на світі Les amoureux sont seuls au monde Жерар Фав'є
1949 ф Повернення до життя (новела «Повернення Жана») Retour à la vie Жан Жирар
1949 ф Між одинадцятою і північчю Entre onze heures et minuit інспектор Каррель
1950 ф Леді Панама Lady Paname Гамб'є/Баньоле
1950 ф Мікетта і її мати Miquette et sa mère Моншаблон
1951 ф Кнок Knock Доктор Кнок
1951 ф Історія кохання Une histoire d'amour інспектор Ернест Плонше

Літературні твори[ред.ред. код]

  • Réflexions du comédien. — Paris: Librairie théâtrale, 1941 (багаторазово перевидавалася)
  • Témoignages sur le théâtre. — Paris: Flammarion, 1952.
  • Le comʹedien désincarné. — Paris: Flammarion, 1954.

Література[ред.ред. код]

  • Loubier J.-M. Louis Jouvet, le patron. — Paris: Ramsay, 2001.
  • Финкельштейн Е. Картель четырёх, французская театральная режиссура между двумя войнами. — Л.: Искусство, 1974.(рос.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Prolific French playwright Jean Anouilh (1910—1987)
  2. Denis Rolland, Louis Jouvet et le Théâtre de l'Athénée: " Promeneurs " de rêves en guerre de la France au Brésil, L'Harmattan, 2000.
  3. Адаптація П'єра Боста

Посилання[ред.ред. код]