Луї Жуль Трошю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї Жуль Трошю
фр. Louis Jules Trochu
Луї Жуль Трошю
Голова Уряду Національної оборони
4 вересня 1870 — 13 лютого 1871
Попередник: посада заснована
Наполеон III (як глава держави)
Шарль Кузен-Монтабан (як голова уряду)
Наступник: посада скасована
Луї Адольф Тьєр (як глава держави)
Дені Бенуа д'Азі (як голова уряду)
Князь Андорри
4 вересня 1870 — 13 лютого 1871
Співправитель: Жозе Кашал-і-Естраде
Попередник: Наполеон III
Наступник: Луї Адольф Тьєр
Військовий губернатор Парижа
12 серпня 1870 — 13 лютого 1871
Попередник: Луї Ашіль Бараге д'Іллі
Наступник: Жозеф Вінуа
Депутат Національних зборів від департаменту Морбіан
8 лютого 1871 — 1 липня 1872
 
Народження: 12 березня 1815(1815-03-12)
Ле-Пале[1]
Смерть: 7 жовтня 1896(1896-10-07) (81 рік)
Тур[1]
Країна: Франція
Освіта: Сен-Сір,
Школа Королівського штабу
Партія: орлеаніст
 
Військова служба
Роки служби: 1840—1871
Приналежність: Франція Франція
Звання: дивізійний генерал
Битви: Французьке завоювання Алжиру,
Кримська війна,
Австро-італо-французька війна,
Франко-прусська війна
Нагороди:
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Колоніальна медаль (Французька Республіка)
Великий офіцер Савойського військового ордена
Командор ордена Святого Григорія Великого
Кавалер ордена Лепольда I
ордена Лазні

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Луї Жуль Трошю (фр. Louis Jules Trochu; 12.03.1815, острів Бель-Іль — 07.10.1896, Тур) — французький воєначальник і політичний діяч, голова уряду національної оборони[en] (Gouvernement de la Défense nationale) під час Франко-прусської війни 1870—1871 років ( 04.09.1870 — 13.02.1871). Генерал.

У 1859 брав участь в Італійській кампанії і відзначився при Сольферіно. У 1867 випустив книгу «L'armée française» з різкою критикою порядків, що існували у французькій армії. У Франко-прусській війні після перших серйозних поразок був призначений військовим губернатором Парижа та начальником армії, що захищала столицю. Після Седана і падіння імперії Наполеона III, на пропозицію Гамбетти, вся влада зосереджена була в руках Трошю, обраного президентом уряду національної оборони. У 1872 Трошю подав у відставку і відійшов від державної діяльності.

Біографія[ред. | ред. код]

Le Gouvernement de la défense nationale.jpg

Луї Жюль Трошю народився на острові Бель-Іль. Здобув військову освіту в школі Сен-Сір, в 1837 році був направлений в школу Генерального штабу. У 1840 році — лейтенант, в 1843 — капітан.

Брав участь у завоюванні Алжиру; ад'ютант генерала де Ламорісьєра, потім маршала Бюжо, а під час Кримської війни — маршала Сент-Арно і генерала Канробера.

Як генерал, командир 2-ї дивізії брав участь у австро-італо-французькій війні.

Автор критичного огляду «Французька армія в 1867», в якому вказував на прийняття прусської військової системи як єдиний можливий засіб подолання недоліків.

На початку війни з Пруссією прийняв під командування 12-у дивізію, потім призначений комендантом Париж. Після отримання в столиці звісток про Битву при Седані і початку Вересневої революції, Трошю очолив уряд Франції. Намагався організувати оборону країни проти німців. В умовах, що загрожували неминучою поразкою (після укладання перемир'я з противником 28 січня), у лютому 1871 пішов у відставку.

Праці[ред. | ред. код]

  • L'Armée française en 1867
  • Pour la vérité et pour la justice
  • L'Armée française en 1879
  • Œuvres posthumes

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Yvert Benoît (dir.), Premiers ministres et presidents du Conseil. Histoire et dictionnaire raisonné des chefs du gouvernement en France (1815—2007), Paris, Perrin, 2007, 916 p.
  • «Louis Jules Trochu», dans Robert et Cougny, Dictionnaire des parlementaires français, 1889