Луї Мішель
| Луї Мішель фр. Louis Michel | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 22 листопада 2004 — 17 липня 2009 | ||
| Президент: | Жозе Мануель Баррозо | |
| Попередник: | Пол Нільсон Джо Борґ | |
| Наступник: | Карел де Гюхт | |
| ||
| 18 липня 2004 — 21 листопада 2004 | ||
| Президент: | Романо Проді | |
| Попередник: | Філіпп Бускін | |
| Наступник: | Янез Поточнік | |
| ||
| 12 липня 1999 — 18 липня 2004 | ||
| Попередник: | Ерік Дерике | |
| Наступник: | Карел Де Гухт | |
| Народження: |
2 вересня 1947[1][2][3] (76 років) Тіне[d], Фламандський Брабант, Бельгія | |
| Країна: | Бельгія | |
| Партія: | Рух Реформістів (2002–сьогодні) | |
| Діти: | Шарль Мішель і Mathieu Micheld | |
| Нагороди: |                | |
|
| ||
Луї Мішель (фр. Louis Michel; нар. 2 вересня 1947) — бельгійський політик. Працював в уряді Бельгії Міністром закордонних справ з 1999 по 2004 і був Комісаром ЄС з питань розвитку і гуманітарної допомоги з 2004 по 2009. З 2009 є членом Європейського парламенту. Мішель є видатним членом франкомовної ліберальної партії Mouvement Réformateur.
Рання професійна кар'єра[ред. | ред. код]
З 1968 по 1978, перед тим як присвятити своє життя політиці, Луї Мішель викладав англійську, голландську та німецьку мови у загальноосвітній школі м. Жодойн, невеликого містечка за 25 миль від Брюсселю.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
з 1967 по 1977 очолював Молодих лібералів в районі Нівеллєс. З 1977 по 1983 був намісником y Жодойні, з 1980 по 1982 генеральним секретарем Партії ліберальних реформістів (ПЛР), а з 1982 по 1990 і з 1995 по 1999 її очолював.
Він був членом Бельгійського федерального парламенту з 1978 по 2004, вперше як представник (1978—1999), а потім як сенатор (1999—2004).[4]
Він був Міністром закордонних справ і Віце-прем'єром Бельгії з 1999 по 2004, аж до липня 2004, коли уряд Гі Вергофстадта призначив його кандидатом від Бельгії на заміну колишнього Комісара Філіппа Бускіна. Офіційно був призначений комісаром 12 серпня 2004.
З 1983 є мером муніципалітету Жодойну.
Луї Мішель віддалився від ЄС у період з 12 травня по 10 червня 2007 року аби подбати про його політичну партію у зв'язку з виборами 10 червня 2007.[5]
У липні 2009 пішов з посади Комісара ЄС і став членом Європейського парламенту.
Він також є почесним членом комітету Фонду Жака Широка за стабільний розвиток і культурний діалог[6] з початку його запуску у 2008 році колишнім президентом Жаком Шираком з метою підвищення миру у світі.
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1995 йому було присвоєно звання Державного Міністра, почесного титулу, який надається видатним бельгійським політикам.
- Лицар, Офіцер і Командор Ордену Леопольда (Бельгійського)
- Великий хрест Шведського Королівського Ордена Полярної зірки
- Великий хрест ордена «Infante Dom Henrique»
- Великий хрест Ордена Оранських-Нассау
- Великий хрест Ордена Ізабелли Католицької
- Великий хрест Ордену Даннеброга
Демократична Республіка Конго[ред. | ред. код]
Луї Мішель цікавився ситуацією у Центральній Африці, зокрема у Демократичній Республіці Конго ще тоді, коли був Міністром закордонних справ Бельгії (1999—2004) і Комісаром ЄС з питань розвитку і гуманітарної допомоги.
З 2001 року Мішель закликав до мирного процесу в Демократичній Республіці Конго, який міг би офіційно завершити Другу війну у Конго шляхом створення Перехідного уряду Демократичної Республіки Конго у (червні 2003 — червні 2006 р.). Основними завданнями цього уряду було підтримання миру шляхом об'єднання військових загонів у регулярну армію, проведення виборів 30 червня 2006 і ратифікація нової Конституції на референдумі.
17 січня 2008 під час лекції Європа-Африка: незамінне партнерство у Лондонській школі економіки Мішель був звинуваченим конголезькими протестуючими у причетності до встановлення маріонеткового уряду у Конго. Зустріч була передчасно завершена з метою уникнення загострення ситуації.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dictionnaire des Wallons — Fédération Wallonie-Bruxelles, Institut Jules-Destrée.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ European Union: Louis Michel is threatened of dismissal ! [Архівовано 9 травня 2007 у Wayback Machine.], digitalcongo.net
- ↑ Fondation Chirac's honour committee. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 7 листопада 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Official website
- Les enjeux de l'ordre Michelin au Congo-Kinshasa [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||
| |||||||||
- Народились 2 вересня
- Народились 1947
- Уродженці Тіне
- Великі офіцери ордена Леопольда II
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Зірки Румунії
- Кавалери ордена «Стара Планина»
- Кавалери Великого хреста ордена Ізабелли католички
- Командори ордена Леопольда I
- Офіцери ордена Леопольда I
- Кавалери ордена Леопольда I
- Командори Великого хреста ордена Полярної зірки
- Кавалери Великого хреста ордена Данеброг
- Кавалери Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
- Єврокомісари
- Депутати Європарламенту від Бельгії (2014–2019)
- Міністри закордонних справ Бельгії