Луї Ніколя Воклен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї Ніколя Воклен
фр. Louis-Nicolas Vauquelin
Louis Nicolas Vauquelin 3.jpg
Народився 16 травня 1763(1763-05-16)[1][2][…]
Сент-Андре-д'Еберто[4]
Помер 14 листопада 1829(1829-11-14)[1][2][…] (66 років)
Сент-Андре-д'Еберто[4]
Поховання Кальвадос
Країна Flag of the Kingdom of France (1814-1830).svg Франція
Місце проживання Франція
Діяльність хімік, політик, фармацевт, професор
Галузь хімія і фармація
Alma mater Паризький університет
Науковий керівник Антуан Франсуа де Фуркруа
Вчителі Антуан Франсуа де Фуркруа
Відомі учні Фрідріх Штромеєр
Знання мов французька[1]
Заклад Колеж де Франс[5], Факультет медицини, Парижd, Сад рослин, Гірнича школа Парижа і Політехнічна школа
Членство Лондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук, Академія наук, літератури та мистецтв Руанаd, Paris Chamber of Commerced, Паризька медична академія і Баварська академія наук
Посада депутат Національної асамблеї Франції[2]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Орден святого Михайла

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (11 грудня 1823)

Луї Ніколя Воклен.

Луї Ніколя Воклен (фр. Louis-Nicolas Vauquelin; 16 травня 1763, Сент-Андре-д'Еберто, Нормандія — 14 листопада 1829, там само) — французький хімік та аптекар.

Біографія[ред. | ред. код]

  • 1793/94 Наглядач аптеки військового госпіталю в Мелуні
  • 1794 Професор хімії у гірничій школі
  • ???? Керівник пробірної інспекції
  • 1801 Професор французького коледжу (College de France)
  • 1803 Керівник створеної школи фармації
  • 1804 наступник професора хімії Александра Бродіньяра у Jardin des Plantes в Парижі
  • 1811 Професор хімії медичного факультету університету Парижа
  • 1828 Депутат від департаменту Кальвадос.

З 1791 член Паризької Академії наук.

Роботи[ред. | ред. код]

У 1797 відкрив у сибірській червоній свинцевій руді новий елемент — хром і у 1798 його отримав у вільному стані. У 1798 виявив у мінералі берилі оксид раніше невідомого металу — берилію. У 1799 опублікував один з перших посібників з хімічного аналізу. Багато займався дослідженням речовин рослинного і тваринного походження, з яких виділив ряд хімічних сполук.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Instruction sur la combustion de vegetaux, 1794 (Дослідження тютюну)
  • Manuel de l'essayeur, Tour 1799 та 1812
  • Dictionnaire de chimie et de metallurgie, 1815
  • These sur le oprations chimiques et pharmaceutiques, 1820

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]