Луї Флері
| Луї Флері | |
|---|---|
| фр. Louis Fleury | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | фр. Louis François Fleury[1] |
| Дата народження | 24 травня 1878[2][3][…] |
| Місце народження | 4th arrondissement of Lyond, Ліон[1] |
| Дата смерті | 10 червня 1926[2][3][…] (48 років) |
| Місце смерті | XVI округ Парижа, Париж[5] |
| Громадянство | Франція |
| Професії | флейтист |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Paul Taffaneld |
| Інструменти | флейта |
| Жанри | класична музика |
| Діти | Antoinette Fleuryd |
Луї-Франсуа Флері (фр. Louis-François Fleury; 24 травня 1878, Ліон — 10 червня 1926, Париж) — французький флейтист, один з найбільш помітних учнів Поля Таффанеля з Паризької консерваторії.
Біографія[ред. | ред. код]
У 12-річному віці брав уроки гри на піколо у якогось перукаря. Через 3 роки приїхав до Парижа і почав заняття у Жоржа Баррера. 1895 року вступив до Паризької консерваторії, де навчався у Поля Таффанеля. 1900 року був відзначений першою премією консерваторії за виконання Концерту Демерссмана. 1902 вступав у «Сучасному товаристві духових інструментів» (фр. Société Moderne des Instruments à Vent), керівником якого він став в 1905 після еміграції Ж. Баррера до Америки.
Був солістом у концертах Асоціації великих концертів (фр. Association des grands Concerts), Концертів Альфреда Корто. Як соліст супроводжував 1907 року в концертних поїздках співачку Емму Кальве (сопрано). Багато композиторів посвятили йому свої твори, серед яких: п'єса «Кришна» з сюїти «Гравці на флейті» Альбера Русселя, п'єса «Сірінкс» Клода Дебюссі (прем'єра відбулася 1 грудня 1913 року), Сонатина Даріуса Мійо, Сюїта в трьох частинах Сирила Рутама[en], Соната Мел Боні, з якою його пов'язувала дружба. 1914 року був призваний на військову службу. У травні 1924 року брав участь у одному з відділень концерту Ейтора Вілла-Лобоса, де той виступав як піаніст під час перебування в Парижі. Був автором багатьох перекладів для флейти (зокрема «Павани до смерті інфанти» М. Равеля) та редакцій творів для флейти. Наново відкрив публіці багато творів епохи бароко. За його редакцією вперше у Франції було видано флейтові твори Йоганна Себастьяна Баха. Також редагував сонати Мішеля Блаве, Жака-Крістофа Нодо, Генрі Перселла, Джона Стенлі, Леонардо Вінчі та ін. Разом з іншим учнем Таффанеля, Філіпом Гобером, Флері після смерті Таффанеля закінчив та опублікував його Школу гри на флейті (фр. Méthode complète de flûte). Співпрацював з редакціями французьких та англійських журналів (Music and Letters, Chesterian і L´Encyclopédie de Lavignac) як автор статей про музику та про флейту.
Був одружений з піаністкою Габріелле Моншаблон (фр. Gabrielle Monchablon), донькою французького художника Альфонса Моншаблона.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б свідоцтво про народження
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ свідоцтво про смерть — С. 23.
Література[ред. | ред. код]
- Goldberg, Adolph: Portraits und Biographien hervorragender Flöten-Virtuosen, -Dilettanten und -Komponisten. Celle: Edition Moeck, 1987. — ISBN 3-87549-028-2
- Adorján, András: Lexikon der Flöte. Flöteninstrumente und ihre Baugeschichte — Spielpraxis — Komponisten und ihre Werke — Interpreten. Laaber-Verlag, 2009. — ISBN 978-3-89007-545-7
- Lorenzo, Leonardo de: My Complete Story of the flute. The instrument — the performer — the music. Texas Tech University Press, ISBN 0-89672-285-6
Посилання[ред. | ред. код]
- Biographie von Louis Fleury [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.](нім.)
|
