Луї де Рувруа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї де Рувруа
фр. Louis de Rouvroy, duc de Saint-Simon
Louis de Rouvroy duc de Saint-Simon.jpg
Народився 16 січня 1675(1675-01-16)[1][2][3]
Париж, Королівство Франція[4]
Помер 2 березня 1755(1755-03-02)[1][2][…] (80 років)
Париж, Королівство Франція[4]
Громадянство
(підданство)
Royal Standard of the King of France.svg Франція
Діяльність Придворні чини, мемуарист, письменник, дипломат
Мова творів французька[5]
Magnum opus Saint-Simon's Mémoires[d]
Батько Claude de Rouvroy, duc de Saint-Simon[d]
Автограф Signature du duc de Saint Simon.jpg
Нагороди
Knight of the Royal and Military Order of Saint Louis Knight of the Order of the Holy Spirit Орден Золотого руна Knight of the Order of Saint-Michel

Луї де Рувруа у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Луї де Рувруа, герцог де Сен-Сімон (фр. Louis de Rouvroy, duc de Saint-Simon; 16 січня 1675 — 2 березня 1755) — один з найбільш відомих мемуаристів, автор докладної хроніки подій і інтриг версальського двору часів Людовика XIV і Регентства.

Придворна кар'єра[ред. | ред. код]

Син одного з фаворитів Людовика XIII, далекого родича принца Конде, який в «день обдурених» вчасно переметнувся на бік Рішельє, за що дістав титул герцога. У 1692 р. здійснив свій перший похід під керівництвом маршала Люксембургу, під час якого відзначився в боях при Флерюсі і Неервиндені. У 1693 р. успадкував титул герцога і пера і був проведений в бригадні генерали.

Сен-Сімон незабаром залишив військову службу, бо не здобув прихильності Людовика XIV. Дотримуючись аристократичних поглядів, будучи послідовником янсенізму й людиною суворої вдачі, він стояв на боці дофіна і ворогував з мадам Ментенон і принцами. Потім приєднався до партії герцога Орлеанського, хоча з його улюбленцем, кардиналом Дюбуа, спільну мову знайти не зміг.

Коли його покровитель став регентом, Сен-Сімон був призначений в раду регентства. Після укладення миру з Іспанією герцог був посланий регентом в Мадрид, де влаштував заручини малолітнього Людовика XV з інфантою Марією-Анною, за що йому був подарований титул гранда. Після смерті регента Сен-Сімон завершив придворну кар'єру і, не бажаючи бачити торжество ворогів, пішов у свій маєток Лаферте-Видам, де присвятив себе написанню мемуарів.

Мемуари[ред. | ред. код]

Маєток Сен-Сімона, де були написані його мемуари.

Після смерті Сен-Сімона численні його папери були конфісковані за розпорядженням двору і здані в державний архів. Мемуари народилися зі спростувань Сен-Сімона на записки маркіза де Данжо; в них він роздає влучні характеристики й по слово до батька не бігає. Мемуари стали з'являтися у пресі тільки з 1784 року, а перше повне видання (хоча і пом'якшене) побачило світ у 1818 році, викликавши фурор в стані романтиків.

Мемуари Сен-Сімона є безцінним посібником з історії (1694—1723). Наслідуючи Тацита, він намагається вгадувати приховані пружини вчинків тих чи інших історичних особистостей, але разом з тим на перший план часто виступають його упередженість і особиста неприязнь. Як історик він надто перебільшує значення аристократичних партій і придворних інтриг.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Babelio
  3. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. а б Сен-Симон Луи де Рувруа // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]