Львівська духовна семінарія Святого Духа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Львівська духовна семінарія Святого Духа (Львівська семінарія)
Дата заснування 30 серпня 1783 року
Конфесія УГКЦ
Ректор Ігор Бойко
Розташування Львів

Львівська духовна семінарія Святого Духа — генеральна духовна семінарія у Львові; вищий навчальний заклад УГКЦ.

Історія[ред.ред. код]

Семінарія у м. Львів заснована цісарем Йозефом ІІ 30 серпня 1783 року. Мала назву «Генеральна духовна семінарія у Львові». Була призначена виховувати священиків із Галичини, Закарпаття, Пряшівщини, Крижевецької єпархії (Югославія), Семигороду та Хорватії. Першим її ректором став пізніший галицький митрополит Антін Ангелович. В семінарії вивчали теологію. Його наступником чи одним з них був Лаврівський Іван (1773—1846).[1] Під час навчання в семінарії Маркіяна Шашкевича (зокрема, 1836 року) ректором був Телеховський.[2]

У жовтні 1848 року в будинках семінарії відбувся «Собор руських учених».[3]

У 1929 році на базі семінарії створено Греко-Католицьку богословську академію зусиллями графа і митрополита Андрея Шептицького.

Святкове відкриття Генеральної Академії відбулося 6 жовтня 1929 року за участю Митрополита Андрея, а також Кир Никити Будки та єпископа-помічника Кир Івана Бучка. Це відбулося на вулиці Коперника, 36 у храмі Львівської Духовної Семінарії. Метою заснування Богословської Академії було утворення хоча б частини університету з метою підвищення рівня богословської науки. Початок Академії був важким, брак професорів розуміли і засновник і організатор Богословської Академії, тому був заснований лише Богословський факультет.

Ректором Богословської Академії став Йосиф Сліпий. Викладачами були: о. проф. д-р Тит Мишковський (Біблійна історія Старого Завіту, граматика єврейської мови), о. д-р Василь Лаба (Біблійна герменевтика), о. д-р Гавриїл Костельник (логіка), о. д-р Спиридон Кархут (церковно-слов'янська мова), д-р Микола Чубатий (загальний просемінар), о. проф. д-р Йосип Сліпий (догматичне богослов'я), о. д-р Ігнатій Цегельський (моральне богослов'я), о. проф. д-р Теодосій Галущинський, ЧСВВ (Новий Завіт).  та інші. Серед новомучеників УГКЦ, які були викладачами Львівської Богословської Академії були о. д-р Андрій Іщак (догматика) і о. проф. д-р Микола Конрад, який став деканом філософського відділу факультету.

Серед найважливіших досягнень Академії було написання наукових праць, серед яких «Історія Духовної Семінарії» (о. д-р Йосип Сліпий, д-р Крип'якевич, д-р Січинський, о. д-р Гаджеґа, д-р Надраґа та проф. Андрухович), «Патрологія (Три томи) та герменевтика» (о. д-р Лаба), «Нарис історії стародавньої філософії» (3 частини), «Основні напрямки новітньої соціології» о. д-р Микола Конрад та інші.

У 1939 році з експансією Червоної Армії семінарію було закрито. Того ж року приміщення Львівської духовної семінарії по вул. Коперника стала власністю Львівського державного університету ім. Івана Франка. Під час Другої світової війни відновлена діяльність семінарії.

Семінарійна церква Святого Духа (гравюра XIX століття). На сьогоднішній день збереглася лише дзвіниця, у якій розмістився «Музей Русалки Дністрової», Львів, вул. Коперника, 36.

У 1945 р. її ліквідувала влада СРСР. Більшість її професорів-викладачів було заарештовано і заслано до концтаборів; приміщення, майно і бібліотеку академії конфісковано, а випускники та студенти семінарії розсіяні по всій території України та далеко за її межами. Семінарія існувала підпільно. Після отримання благословення єпископа на навчання семінарист щодня ходив на світську роботу, а вечорами у визначених місцях зустрічався з викладачем (задля безпеки навіть батькам семінарист не повідомляв про його навчання і священицькі свячення). Інші юнаки, які не мали можливості зустрітись з підпільною Церквою, а відчували покликання до священства, свій вишкіл відбували у легальних семінаріях РПЦ Московського Патріархату.

Наприкінці 1980-х — початку 1990-х років УГКЦ вийшла з підпілля. Деякі священики РПЦ із греко-католицького підпілля повернулися до лона Греко-Католицької Церкви. Потрібно було приміщення, де б виховувалися, навчалися майбутні ченці. Були навіть спроби повернути приміщення колишньої Львівської духовної семінарії Святого Духа, що знаходяться на вул. Коперника у Львові, але усі спроби виявилися марними. Тоді повстало питання про інше місце. Була запропонована територія колишнього піонерського табору «Гранада», який знаходився у мальовничій лісовій місцевості на околиці смт Рудне. Так, у 1990 році Львівська духовна семінарія Святого Духа офіційно відновила свою діяльність на теренах Львівщини. Нині комплекс споруд семінарії складається з навчального корпусу; церкви-каплиці Святого Рівноапостольного князя Володимира, освячена 15 квітня 2000 року владикою Любомиром та декількох будівель господарського призначення.

З приходом на посаду ректора семінарії отця-доктора Богдана Праха, від 1999 року розпочалася праця над проектуванням та будівництвом нового комплексу Духовно-освітнього центру УГКЦ безпосередньо у Львові. Міська влада виділила під це будівництво територію площею близько 17 га на Хуторівці у Львові. Посвячення ділянки під будівництво Богословського Центру відбулося у 2000 році. Починаючи від 2001 року розпочато проектування нової будівлі Львівської Духовної семінарії у Львові. Протягом 2001-2005 років, за проектом групи архітекторів проектної фірми «Сенс-ПП», було збудовано новий комплекс споруд у складі корпусу Львівської Духовної семінарії, Богословсько-філософського факультету Українського Католицького Університету, господарського корпусу семінарії та будівлі студентату о.о Редемптористів на цій території. Посвячення новозбудованого комплексу Львівської Духовної Семінарії УГКЦ відбулося у серпні 2005 року за участі Патріярха Любомира (Гузара) та членів Синоду єпископів УГКЦ.

За реалізацію цього комплексу Указом Президента України № 569 про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2008 року авторська група у складі керівника авторського колективу Дацишина Євгена Васильовича , автора ідеї Горалевича Юрія Володимировича, архітекторів Верхоли Юрія Володимировича, Стоцько Ростислава Зіновійовича, Хамара Олега Степановича, інженерів-будівельників Луціва Олексія Павловича, Філя Степана Михайловича, та почесного ректора Львівської Духовної Семінарії Святого Духа отця-доктора Праха Богдана Павловича була відзначена Державною премією України в галузі архітектури;[4]

Навчальна програма[ред.ред. код]

Навчальна програма містить: катехитично-пасторальний, літургійно-теоретичний, літургійно-практичний вишкіл. Метою її є виховання кліриків УГКЦ. Аспекти формації клірика: людський, духовний, інтелектуальний та пасторальний.

Ректори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.)… — С. 153.
  2. Верига В. Нариси з історії України… — С. 155—156.
  3. Там само. — С. 173.
  4. Указ Президента України № 569/2008 (18 червня 2008). Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2008 року. Процитовано 20 грудня 2013. 
  5. Список ректорів семінарії від її заснування до 1945 року подано за: Микола Пристай. Львівська греко-католицька семінарія 1783—1945. — Львів-Рудно, 2003. — С. 454—455.
  6. Маркіян Шашкевич — біографія, сайт «Українська поезія»
  7. Доктор морального богослов'я, кандидат філософських наук зі спеціальності «Етика», отець Ігор Бойко: Ректор Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, офіційний сайт «Львівська духовна семінарія Святого Духа»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • www.lds.lviv.ua — офіційний сайт «Львівська духовна семінарія Святого Духа» (укр.)
  • Левицкий Ярослав, «Львівска духовна семинария в лїтах 1897—1901», м. Львів, 1901 — 5,2 МБPDF