Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня
Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня-3.JPG
Адреса: Україна Україна
Львів
вул. Кульпарківська, 95

Льві́вська обласна́ кліні́чна психіатри́чна ліка́рня — психіатричний заклад у Львові.

Історія створення[ред.ред. код]

На початку XV ст. на території, де розташована лікарня, був ліс. У 1425 р. міська Управа доручила пану Гольдбергу викорчувати цей ліс під управну землю. Частина лісу була залишена Гольдбергом як парк. В 1570 році на цій території налічувалось 12 сільських господарств. Тут також збудовано млин і цегельний завод. В 1870 р. на цьому місці розпочато будівництво «дому для божевільних».

За переказами, місцевість від прізвища Ґольдберґ було названо «Гольдберґгот», що означає Гольдберґове подвір'я, пізніше «Гольдпарк». З часом ця назва поступово трансформувалась, і в кінцевій своїй формі набула звучання «Кульпарків». З приєднанням Кульпаркова до міста він став однойменною дільницею Львова майже в кінці Кульпарківської вулиці.

До XVIII ст. в Галичині психіатричної допомоги населенню практично не існувало. Частина психічно хворих жила при монастирях, потрапляла в місця позбавлення волі, а основна їхня маса жила і помирала серед населення. Перший заклад для психічно хворих у Галичині був організований за часів Габсбургів 1790 року у формі психіатричного відділення крайової лікарні у Львові при вул. Піярів (нині вул. Некрасова). Спочатку відділення було двостатеве: одне для чоловіків, друге для жінок. 15 травня 1875 р. ці відділення були перенесені у заново збудовані, спеціально для психічно хворих, будинки у селищі Кульпарків (тоді біля Львова). 25 травня цього ж року було затверджено статут кульпарківського закладу «для божевільних», згідно з яким з 1 січня 1876 р. зазначені відділення реорганізовано в самостійну психіатричну установу.

В той же час, в 18761880 роках Кульпарківський заклад мав ще дві філії: в м. Перемишлі — для хворих жінок і в м. Жовква — для чоловіків. На початку заклад здійснював здебільшого функцію лише утримання і догляду за хворими. З часом, за польських часів (19181939 р.р.) набуло вже певного значення активне лікування хворих.

Приєднання українських земель в 19391940 р.р., зокрема Галичини, до СРСР започаткувало новий етап в подальшому розвитку і діяльності лікарні. Проте Друга світова війна і німецька окупація на деякий час (1941—1944 р.р.) загальмували цей розвиток. Тоді багато хворих померло в результаті інфекційних захворювань, від людування і холоду. Майно в лікарні запропастилося, частина будинків зазнала руйнування. Після закінчення війни лікарню відреставровано, вирішено ряд питань благоустрою. Лікарню оснащено потрібним обладнанням та інвентарем, укомплектовано додатковими кадрами медичних працівників, здійснено поглиблену спеціалізацію стаціонарної психіатричної допомоги, проведено значну роботу з удосконалення методів обстеження і лікування хворих.

Назва лікарні в різні періоди[ред.ред. код]

  • 18761918 р.р. — «Крайовий заклад для божевільних в Кульпаркові»
  • 19191939 р.р. — «Державний заклад для психічно хворих в Кульпаркові»
  • 19401959 р.р. — «Львівська республіканська психоневрологічна лікарня»
  • 19601974 р.р. — «Львівська обласна психіатрична лікарня»
  • 19751991 р.р.- «Львівська обласна психіатрична лікарня їм. акад. Протопопова»
  • 19922006 р.р. — «Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня»
  • 2006 р. — Комунальний заклад «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»

З минулого століття на території лікарні містилось її допоміжне лікувальне, сільське господарство з тваринницькими фермами, яке в 1960 р. було перенесене за межі лікарні, в районах теперішніх вулиць Кульпарківської, Володимира Великого і Наукової. В 1973 р. у зв'язку з житловою забудовою цієї території допоміжне господарство було остаточно ліквідоване. Поруч з лікарнею, де нині проходить вул. Володимира Великого, існувало лікарняне кладовище. В кінці 70-х років у зв'язку з міською забудовою це кладовище ліквідовано, а останки захоронень були рідними перенесені на інші міські кладовища. Колишнього (в 1925—1927 рр.) директора закладу Романа Загульського лікарня перезахоронила на Личаківське кладовище.

В лікарні були власна пекарня, бійня, ковбасний цех, холодильні камери, основний і запасний харчоблоки з всіма необхідними цехами, оснащені паровими казанами, механізована пральня та інші технічні служби. З часом необхідність деяких цих служб відпала. Колись їжа до лікарняних корпусів доставлялась вагонетками на рейках, тепер на спеціально сконструйованому автопричепі. В головному лікувальному корпусі їжа на вищі поверхи подавалась двома спеціальними механічними ліфтами, які під час останньої війни були демонтовані, а шахти забудовані. Лікарня мала свою залізничну гілку, підведену до приймального відділення, яка служила для постачання до лікарні більших вантажів, а також для групових перевезень хворих. Тепер ця гілка вкорочена і експлуатується для складських потреб заводом «Кінескоп».

Будівництво лікарні велось у періоди: І8701875 рр. — збудовано головний лікувальний, а також економічний, нині, адміністративний, корпуси. В центральній частині головного корпусу була велика внутрішня каплиця. У 18911894 рр. — збудовано два додаткових лікувальних корпуси, де нині розміщені туберкульозне й інфекційне відділення. 1905—1907 рр. — збудовано по колу шість окремих лікувальних павільйонів, будинок приймального відділення, інфекційного відділення (в даний час аптека), прозекторської, стаціонарної дезкамери, три житлові будинки при в'їзді на територію лікарні (нині лікувальні корпуси) та ін. 1914 рр. — в частині лікарняних корпусів на підлогу покладена керамічна плитка. 1924 рр. — лікарня електрифікована за проектом зав. кафедри електричних пристроїв Львівського політехнічного інституту проф. Т. Сокольницького. 1926 рр. — лікарню телефонізовано. 1930 рр. — збудовано власний водогін із забором води в с. Малковичі, що за Сокільниками, а також водонапірну вежу; в 1960 p. рішенням міськради цей водогін вилучено із лікарні і приєднано до загальноміської водопостачальної системи. На території лікарні збудовано комплекс унікальних очисних споруд з біофільтрами. В 1964 р. вони були демонтовані в зв'язку з підключенням стічних вод лікарні до міської каналізаційної системи. Згодом проведена суцільна газифікація і завершено монтаж центрального водяного опалення. Раніше в восьми окремих лікувальних корпусах було повітряне опалення. В головному корпусі і в решті будинків — пічне. В 1982 р. водяне опалення лікарні підключено до міжвідомчої дільничної казанної, що поруч лікарні. 1988 рр. — збудовано комплекс нових корпусів лікувально — виробничих майстерень.

Львівська психіатрична лікарня
Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня-1.JPG Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня-2.JPG Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня-4.JPG
Башта при одному з корпусів
Водонапірна вежа
Головна алея
на території лікарні

Джерела[ред.ред. код]

(з рукопису, який зберігається в бібліотеці Академії наук у Львові під № 2409 та інших джерел).

Посилання[ред.ред. код]