Львівський Будинок Органної та Камерної Музики (Львів)
| Львівський Будинок Органної та Камерної Музики (Колишній Костел Марії Магдалини) | |
|---|---|
 | |
| 49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835000000027775968° пн. ш. 24.018055560027779194° сх. д.Координати: 49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835000000027775968° пн. ш. 24.018055560027779194° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Львів |
| Тип | церква |
| Матеріал | цегла |
| Стиль | бароко |
  Львівський Будинок Органної та Камерної Музики (Колишній Костел Марії Магдалини) Львівський Будинок Органної та Камерної Музики (Колишній Костел Марії Магдалини) (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики (раніше косте́л і монасти́р свято́ї Марі́ї Магдали́ни) у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках та розташований на вулиці Бандери, 8.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Будівлю теперішнього Львівського Органного Залу (колишнього римо-католицького костелу святої Марії Магдалени) було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного храму, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний[2]. Будівництво закінчено 1635 року.
Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття церква постраждала від пожежі.
У 1754—1758 році церкву розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих Домініка та Гіацинта на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер[3].
Після «йозефінської касати» 1783 року храм став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.[4]
Сучасного вигляду церква отримала 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці ХІХ ст.[5]).
У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України[7].
У радянський період, від 1962 року, у будинку певний час містився спортивний зал.[8]
У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка.
Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна.[9]
Теперішній час[ред. | ред. код]
З 2017 року Іван Остапович і Тарас Демко очолюють Львівський будинок органної та камерної музики. Відтоді міський осередок класики отримав друге дихання і перетворюється на сучасний культурний хаб. Тут відбуваються концерти і лекції про музику, працює художня галерея, а під шаром радянської побілки віднайдено цінну фреску (художник Ян Генрик Розен). Львівський органний зал — один з ключових концертних залів Львова, що може вміщувати до 400 слухачів. Це концертний зал, орієнтований на багатожанровість і різноманіття, на універсальність концертних програм.[10]
Орган[ред. | ред. код]
Орган було урочисто відкрито 5 червня 1933 року. Його виготовила органобудівнича компанія “Gebrüder Rieger”. До початку Другої світової війни у Львові налічувалося 40 органів та 5 органних майстерень. Сьогодні органів у Львові лише чотири.
Інструмент у Львівському органному залі — один із них. Після реставрації органа чеською фірмою “Rieger-Kloss” у 1960-х роках орган отримав нові концертні можливості, ставши одним з найбільших у Східній Європі.[11]
Орган має 60 регістрів та майже 5 тисяч труб, три мануали. Особливістю інструменту є так званий Fernwerk - 12-регістровий орган, що знаходиться в протилежному кінці зали (і є фактично четвертим мануалом). Станом на 2020 рік, четвертий мануал не є функцонуючим, але керівництво органного залу планує у найближчому майбутньому відновити Fernwerk.
З 2010 року в Органному залі проводиться щорічний “Львівський міжнародний органний фестиваль”, гостями якого стають найкращі органісти України та світу.[12]
За органом грали такі відомі органісти як Ула Кріґул, Бернар Струбер, Йоганн Труммер, Жан-Марі Лєруа, Ольга Дмитренко, Деніс Вілке, Стефан Доннер, Томас Меллан, Міхал Шостак, Ліга Деюс, Міхаел Ґріль, Йозеф Кратохвіл, Едмунд Боріц-Андлер, Володимир Кошуба, Петро Сухоцький, Валерія Балаховська, Наталія Молдаван, Станіслав Калінін, Ольга Жукова, Надія Величко, Ольга Чундак та багато інших. [13]
Фрески[ред. | ред. код]
Унікальні розписи, автором яких є відомий художник ХХ століття Ян Генрік Розен, були відкриті після забуття у 2019 році. Їх датують 1931 роком. Це третє „розенівське“ місце у Львові.[14]
За радянських часів фрески замурували, а приміщення, де вони знаходилися, перетворили на туалети. Зондування стін у вбиральнях показало, що під шарами вапна, фарби та плитки приховані розписи. [15]
Реставраційні роботи проводила українсько-польська група реставраторів. Сьогодні розписи Розена відкриті для огляду. [16]
Галерея[ред. | ред. код]
Галерея Органного залу — це унікальне місце, що демонструє синергію різних видів мистецтв. Щомісяця відбувається зміна експозиції — живопис, фотомистецтво, історичні документи та навіть колекції метеликів. Також, експозиції доповнюються іншими перформансами Органного залу.[17]
Єдиний критерій відбору проєктів для експозиції в Галереї органного залу — висока мистецька якість. Щомісяця Органний зал відвідує понад десять тисяч людей.
Виставка працює щодня з 13.00 до 19.00[18]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
- ↑ у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
- ↑ Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
- ↑ Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова… — іл.
- ↑ Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
- ↑ Органи України. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 25 червня 2008.
- ↑ Чвари біля вівтаря. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 вересня 2007.
- ↑ Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)
- ↑ Львів. Реформувати органний зал • Ukraїner. Ukraїner. 31 березня 2021. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Львова, Фотографії Старого (11 березня 2016). Чотири діючі органи Львова • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Публікації | Львівський органний зал / Lviv Concert House. www.lvivconcert.house. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Львівський будинок органної та камерної музики отримає статус академічного. Львівська Міська Рада. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ У приміщенні Львівського залу органної та камерної музики, під шаром набілів, були сховані фрески Яна Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Новини Львова: Кістки та фрески: про що мовчать стіни Львівського органного залу. Гал-інфо. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ В органному залі до кінця року відреставрують розписи Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ У Львівському органному залі відкриють першу виставку. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Львівський органний зал. www.facebook.com (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с.: іл. — ISBN 978-617-629-024-7.
- Поліщук Н. Костел св. Марії Магдалини у Львові і таємниці його крипти [Архівовано 18 січня 2018 у Wayback Machine.] // РІСУ.
- Janusz B. Kościol św Magdaleny we Lwowie i jego restauracja // Ziemia. Dwutygodnik Krajoznawczy Ilustrowany. — 1928. — № 7. — S. 98—103.
- Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzeźba. — Lwów: H. Altenberg, 1901. — S. 138. (пол.)
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów — Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 159—161, mapa. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- https://www.lvivconcert.house/ [Архівовано 21 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Римсько-Католицька Церква в Україні [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Парафія cв. Марії Магдалини [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
