Львівський драматичний театр імені Лесі Українки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Львівський драматичний театр імені Лесі Українки.JPG
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки

49°50′30″ пн. ш. 24°01′33″ сх. д. / 49.84190000000000254° пн. ш. 24.02609999999999957° сх. д. / 49.84190000000000254; 24.02609999999999957Координати: 49°50′30″ пн. ш. 24°01′33″ сх. д. / 49.84190000000000254° пн. ш. 24.02609999999999957° сх. д. / 49.84190000000000254; 24.02609999999999957{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Тип драматичний театр
Статус муніципальний
Відкрито 1931
Репертуар вітчизняна та зарубіжна драматургія
Керівництво директорка-худохня керівниця Ольга Пужаковська
teatrlesi.lviv.ua

Льві́вський академічний драмати́чний теа́тр і́мені Ле́сі Украї́нки (застарілі назви: Львівський муніципальний театр, Театр Західного оперативного командування, Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Російський драматичний театр Радянської армії, Всеукраїнський театр Червоної Армії) — міський театр у місті Львові.

Загальні дані[ред.ред. код]

Будівля театру

Театр розташований на вулиці Городоцькій, 36, в історичній будівлі, яка станом на кін. 2000-х рр. перебуває в аварійному стані. Початково це був «Католицький дім», зведений 1911 року за храмом святої Анни за проектом архітекторів І. Кендзерського та А. Опольського. У міжвоєння тут деякий час функціонував Малий міський театр, де ставилися камерні штуки. Після війни тут працював театр музичної комедії. Але за кілька років Львів втратив свою оперетку. 1946 року був створений Прикарпатський військовий округ (ПриКВО).

Директорка-художня керівниця Ольга Пужаковська

З історії театру[ред.ред. код]

Назви театру:

Всеукраїнський Театр Червоної Армії,

Театр Українського Військового округу,

Театр Київського особливого військового округу,

Театр Північно-Західного фронту,

Театр Сталінградського фронту,

Театр Забайкальського фронту,

Театр Одеського військового округу,

Львівський Російський Драматичний театр Прикарпатського військового округу

Драматичний театр Прикарпатського військового округу,

Драматичний театр Західного оперативного командування,

Муніципальний театр,

Театр Радянської Армії Прикарпатського В.О. (до 1992 року)[ред.ред. код]

Театр Української Армії (з 1992 року)[ред.ред. код]

Був першим армійським театром, який перейшов на українську мову[1]. Через велику кількість народних та заслужених артистів України, випускників столичних театральних шкіл ,серед яких народна артистка України Дехтярьова Зінаїда Миколаївна,народний артист України Щербаков Віктор Генадійович,народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович, у тогочасній публіцистиці театр іменували "Український МХАТ" (або "Другий МХАТ")[2]

На початку 90-х років театр відзначився двома гучними постановками. Перша: "Інтелігент або сповідь колишнього зека"режисер-постановник народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович (1993 р.), за одіозною повістю І.Мотринця, була зустрінута публікою і критиками неоднозначно. Друга: "Адвокат Мартіан" режисер-постановник народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович (1994р.) за п'єсою Лесі Українки, стала візитівкою театру.

Львівський драматичний театр імені Лесі Українки.[ред.ред. код]

Львівський драматичний театр імені Лесі Українки засновано у 2008 році. ЛДТ ім. Лесі Українки в першу чергу досліджує творчість Лесі Українки, кожного року працюючи над новим її драматичним твором. Окрім того, театр інтерпретує класичні твори очима сучасності та часто звертається до творів молодих драматургів.

На базі театру навчається 5 акторський курс Львівського національного університету імені Івана Франка, керівником курсу є доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ ім. І. Франка Людмила Колосович.

ЛДТ ім. Лесі Українки започаткував та провів Всеукраїнський театральний фестиваль «Ні, я жива, я буду вічно жити!» (2011), присвячений 140-річчю від дня народження Лесі Українки та 100-річчю виходу у світ драми-феєрії «Лісова пісня». Театр бере активну участь у фестивальному житті країни:

- Міжнародний фестиваль етнічних театрів України та Єврорегіону «Етно-Діа-Сфера» (м. Мукачево) (2008, 2010, 2011, 2013);

- Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) (2011);

- Всеукраїнський фестиваль вистав за п'єсами Лесі Українки (м. Луцьк) (2011);

- Міжнародний фестиваль літератури і мистецтв «Лесині джерела» (м. Новоград-Волинський) (2012, 2013). У 2013 р. — участь у Всеукраїнському конкурсі виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (професійні виконавці) у рамках фестивалю. Нагороди: гран-прі — Наталія Липко, друге місце — Інна Лиховид;

- Всеукраїнський театральний фестиваль «Коломийські представлення» (м. Коломия) (2012, 2013). У 2012 р. вистава «І все-таки я тебе зраджу» Неди Неждани (режисер — заслужена артистка України Л. Колосович) отримала відзнаку журналістського журі;

- Всеукраїнський театральний фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль) (2012). Вистава «І все-таки я тебе зраджу» Неди Неждани (режисер — заслужена артистка України Л.Колосович) отримала нагороди: дипломом «За честь, достоїнство та вірність професії» нагороджена художній керівник театру заслужена артистка України Людмила Колосович за відродження театру; дипломом «Мистецька надія» нагороджений Василь Баліцький — за головну чоловічу роль;

- Регіональний фестиваль «На краю осені з Мельпоменою» (м. Хмельницький) (2013). Вистава «Собака на сіні» Лопе де Веги (режисер — заслужена артистка України Л. Колосович) отримала нагороди: дипломом «Найкраща сценографія» нагороджені Оксана Радкевич (оформлення) та Наталія Руденко-Краєвська (костюми); дипломом «Найкраща жіноча роль другого плану» нагороджена Анна Єпатко; дипломом «Найкраща режисерська робота» нагороджена художній керівник театру заслужена артистка України Людмила Колосович.

За цей час театр став плідною платформою для молодих драматургів, акторів, сценографів, режисерів, композиторів та хореографів. Розвитку театру активно сприяють: художній керівник — заслужена артистка України Людмила Колосович, головний художник Оксана Радкевич, народна артистка України Жанна Тугай, актори — Галина Риба, Тарас Кіцинюк, Василь Баліцький, Марія Дзвонік та інші.[джерело?]

Актори[ред.ред. код]

  • В 1958–1977 роках у театрі виступав Чинкін Борис Михайлович;
  • В 19542004 роках у театрі виступала народна артистка УРСР Дехтярьова Зінаїда Миколаївна;
  • У 1993-1994 роках у театрі виступав заслужений артист України Биш Олексій Володимирович;
  • У 1964-1980 та у 1985-2000 роках у театрі виступав народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович
  • народний артист України Щербаков Віктор Генадійович
  • Купріянова Валентина Миколаївна (заслужена артистка України)
  • Скоровська Наталія Анатоліївна (заслужена артиста України)
  • Стефан Олег Дмитрович (лауреат Шевченківської премії)
  • Городечна Марія Петрівна
  • Грицюк Богдан Русланович
  • Гуркач Рита Ярославівна
  • Дибовська Зоряна Василівна
  • Довгалюк Наталія Андріївна
  • Єпатко Анна Вікторівна
  • Кравчук Андрій Олексійович
  • Кривдик Роман Володимирович
  • Лиховид Інна Миколаївна
  • Лісовська Анастасія Леонідівна
  • Лозинська Галина Володимирівна
  • Мисюк Іванна Василівна
  • Наумець Дмитро Андрійович
  • Павлик Галина-Марія Євгеніївна
  • Пантєлєєв Володимир Леонідович
  • Петрук Андрій Володимирович
  • Сидорко Василь Васильович
  • Сулик Юрій Романович
  • Федорчук Ярослав Миколайович
  • Фролова Тетяна Володимирівна
  • Цимбаліст Оксана Олександрівна

Репертуар[ред.ред. код]

Вистави для дорослих
  • «Лісова пісня» (Леся Українка). Реж. Л. Колосович
  • «Сорочинський ярмарок» (М. Гоголь). Реж. В. Фьодоров
  • «4 кут для любовного трикутника» (Я. Тятте). Реж. Л. Колосович
  • Різдвяне дійство «Вертеп» (І. Павлюк). Реж. Л. Колосович
  • «І все-таки я тебе зраджу» (Неда Неждана). Реж. Л. Колосович
  • «Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку» (Джон Патрік). Реж. Л. Колосович
  • «Search: www.МатиНаймичкА.com.ua» (за творами Т. Г. Шевченка та І. Тогобочного, сценічна редакція Г. Шумейка). Реж. Г. Шумейко
  • «Анатомія Театру» (за мотивами нарису «Як ставиться п'єса» К.Чапека). Реж. Л. Колосович
  • «Собака на сіні» (Лопе де Вега). Реж. Л. Колосович
  • «Євангеліє від Юди» (за мотивами драматичної поеми «На полі крові» Лесі Українки). Реж. Ю.Мельничук
Вистави для дітей
  • «Пригоди невгамовного Зайчика та Червоної Шапочки» (Л. Колосович). Реж. Л. Колосович
  • «Дорога до Вифлеєму» (С. Ковальов). Реж. Л. Колосович.
  • «Великі подвиги маленького Ріккі-Тіккі-Таві» (Р. Кіплінг). Реж. Л. Колосович

Див. також[ред.ред. код]

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Горак Р. Зроби свій вибір ("Доктор Мартіан" на сцені Львівського театру Української Армії) // Неділя. - 15 квітня 1994. - №15 (32). - С. 2-3
  2. Губар В. Його відчуття Дон-Кіхота // Деснянська правда. - 22 жовтня 2009 р. - С. 8