Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького
LogoVetUni.gif
Palace of Turkull-Comello Lviv.jpgНавчальний корпус ВетАкадемії
48°18′15″ пн. ш. 38°01′05″ сх. д. / 48.30416668000000158° пн. ш. 38.018055570000001353° сх. д. / 48.30416668000000158; 38.018055570000001353Координати: 48°18′15″ пн. ш. 38°01′05″ сх. д. / 48.30416668000000158° пн. ш. 38.018055570000001353° сх. д. / 48.30416668000000158; 38.018055570000001353
Назва латиною Universitas nationalis medicinae veterinariae et biotechnologiae Leopoliensis nomine S.Gzhytskyj
Тип вищий навчальний заклад
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Poland.svg Польща
Розташування Львів
Засновано 1784
Акредитація IV  рівня
Ректор Володимир Стибель
Студентів ~6000[1]
Докторів 42
Професорів 36
Адреса вул. Пекарська, 50, м. Львів
Сайт www.lvet.edu.ua

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького — вищий навчальний заклад у Львові.

В університеті навчається понад шість тисяч студентів денної і заочної форм навчання, ведеться підготовка магістрів за п'ятьма спеціальностями, працює чотири факультети стаціонарної форми навчання, факультет доуніверситетської освіти і підготовки молодших спеціалістів, факультет заочної освіти та інститут післядипломної освіти і перепідготовки кадрів АПК[2].

Назви[ред.ред. код]

  • Цісарсько-королівська Ветеринарна школа зі школою кування коней з клінікою-стаціонаром для тварин у Львові — з 1881
  • Львівська академія ветеринарної медицини — з 1 жовтня 1897
  • Львівський ветеринарний інститут
  • Львівська академія ветеринарної медицини — з 1992
  • Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького — з 1994
  • Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького — з

Факультети[ред.ред. код]

  • Факультет ветеринарної медицини. Найдавніший в університеті та один із найбільших в Україні. Тут здійснюється підготовка лікарів та магістрів ветеринарної медицини, які займаються профілактикою, діагностикою і лікуванням хвороб тварин, птиці і риб, підвищенням їх продуктивності, контролем за якістю продуктів харчування та сировини, попередженням зооантропозоонозів.
  • Біолого-технологічний факультет. Факультет готує фахівців для тваринництва західного регіону України зі спеціальностей технологія виробництва і переробки продукції тваринництва та водні біоресурси, спеціалізацій менеджмент, бджільництво, звірівництво, птахівництво.
  • Факультет харчових технологій. На факультеті ведеться підготовка фахівців для роботи на підприємствах м'ясної і молочної промисловості, в забійних і переробних цехах, фермерських господарствах, лабораторіях ветсанекспертизи переважно в західному регіоні України.
  • Факультет економіки та менеджменту. Здійснюється підготовка фахівців за трьома спеціальностями: «Маркетинг», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» та «Менеджмент організацій» з урахуванням особливостей професійної діяльності випускників у сільському господарстві та сфері переробки сільськогосподарської діяльності.
  • Факультет ветеринарної гігієни, екології та права. Факультет є організаційним і навчально-науковим структурним підрозділом університету, який навчає фахівців за напрямом «Біотехнологія», «Право», «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза», «Екологія». На факультеті здійснюється підготовка студентів як за денною, так і за заочною формою навчання. 

Почесні доктори[ред.ред. код]

У 1908 році тодішня Львівська ветеринарна академія отримала від Міністерства віровизнань та освіти Австро-Угорщини право надавати звання почесного доктора (doctor honoris causa). Від 1909 до 1939 року 11 осіб стали почесними докторами академії:

  • 1909 рік — Генрих Кадий і Йосиф Шпільман (Львів, професори академії)
  • 1910 рік — Густав Мархед, Людвіг Цвіклінський, Вацлав Залеський, Карл Келлє (Відень, працівники міністерств Австро-Угорщини) і проф. Йосиф Байєр (Відень, Австрія)
  • 1919 рік — Петро Бочковський (Варшава, Польща)
  • 1930 рік — Зиґмунд Марковський (Львів, ректор академії)
  • 1934 рік — Володимир Кульчицький і Вацлав Морачевський (Львів, професори академії).
  • 1998 рік — Данило Василенко (Київ, колишній ректор інституту), Богдан Ткачук (США, випускник академії), Еліґіуш Рокіцький (Польща, професор), Оскар Шаллер (Відень, ректор університету)
  • 1999 рік — Йосиф Ляйбетзедер (Відень, ректор університету)
  • 2001 рік — Петро Вербицький, Михайло Гладій, Ярослав Гадзало, Михайло Зубець, Сергій Мельник, Дмитро Мельничук, Роман Шмідт (Київ, державні діячі)
  • 2005 рік — Роман Барановський (США, громадський діяч, випускник академії)
  • 2008 рік — Віктор Ющенко, Віктор Балога, Юрій Мельник, Ярослав Кендзьор, Степан Давимука, Володимир Яворівський (Київ, політичні діячі); Павло Сиса, Казимир Косиняк, Юзеф Ніцпонь (Польща, професори) і Роман Пулка (Польща, громадський діяч)
  • 2009 рік — професор Станіслав Рудик і Лариса Усаченко (Київ)
  • 2012 рік — Міхал Мазуркевич (Вроцлав, ректор університету).

Відомі випускники[ред.ред. код]

Нагороди та репутація[ред.ред. код]

Президією Верховної Ради СРСР нагороджений Грамотою і орденом Трудового червоного прапора (3 листопада 1981 року). Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького з 2001 року входить до Всесвітнього Консорціуму вищих навчальних аграрних закладів, а з травня 2000 року факультет ветеринарної медицини університету входить до складу Європейської Асоціації вищих навчальних закладів ветеринарної медицини, яка станом на 2007 рік нараховувала 42 університети. У 2011 році університет прийнятий до Європейської асоціації ветеринарних лікарів.

Керівництво[ред.ред. код]

Директори, ректори[ред.ред. код]

Завідувачі кафедр[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького (1784—2000) / ред.: Р. Кравців. — Л., 2000. — 902 c.


Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.