Львівський обласний клінічний перинатальний центр
| Львівський обласний клінічний перинатальний центр | |
|---|---|
 | |
| Девіз | Тут мрія стає реальністю! |
| Тип | Перинатальний центр |
| Засновано | 1 квітня 1986 |
| Відділення | лікувальне відділення, неонатологічна служба, академія батьківства, гінекологічна служба |
| Адреса |
 Україна, м. Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, 6 |
| Координати | 49°48′53″ пн. ш. 24°04′18″ сх. д. / 49.81464104523846° пн. ш. 24.071590913538913° сх. д. |
| Акредитаційна категорія | Вища |
| Сайт | perinatal.clinic |
| Директор | Малачинська Марія Йосипівна |
Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради Львівський обласний клінічний перинатальний центр, скорочена назва — Львівський перинатальний центр (кол. Львівський міський пологовий будинок № 2, також відомий за народною назвою «Пологовий на Батальній») — медичний заклад, що спеціалізується на наданні медичних послуг в галузі акушерства та гінекології, неонатології, репродуктивного здоров'я тощо, зокрема на:
- спостереженні вагітності;
- наданні медичної допомоги у разі виникнення ускладнень під час вагітності;
- збереженні вагітності;
- проведенні фізіологічних пологів;
- проведенні кесарських розтинів;
- знеболенні під час фізіологічних пологів та кесарських розтинів;
- спостереженні за породіллями та малюками у післяпологовому періоді;
- наданні медичної допомоги у разі виникнення ускладнень у післяпологовому періоді;
- діагностиці внутрішньоутробних захворювань у новонароджених;
- догляді та лікуванні передчасно народжених дітей;
- діагностиці та лікуванні гінекологічних патологій;
- діагностиці методом кардіотокографії.
Історія[ред. | ред. код]
У 1984 році розпочалося будівництво пологового будинку № 2 м. Львова на тодішній вулиці Батальній. За основу проєкту будівлі було взято типову центральну районну лікарню. Першим виконувачем обов'язків головного лікаря було призначено тодішнього головного міського акушер-гінеколога Вільшанецького Романа Теодоровича.
Колектив майбутнього 2-го міського пологового будинку розпочали формувати ще наприкінці 1984 року.
1 квітня 1986 року Міський клінічний пологовий будинок (МКПБ) № 2 розпочав свою роботу. Перші пологи в новому пологовому будинку відбулися того ж дня, пологи були передчасними. Їх прийняла завідувачка пологовим відділенням Булатовська Джульєта Олександрівна.
Серед фахівців, котрі складали колектив 2-го Міського клінічного пологового будинку були провідні фахівці:
- Крижанівська Людмила Вікторівна — начмед;
- Морозович Калина Романівна — завідувачка відділення обсервації;
- Вільшанецький Роман Теодорович — завідувач відділення патології вагітності;
- Пономарьова Людмила Григорівна — завідувачка відділення новонароджених;
- Перцович Василь Миколайович — завідувач відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії;
- Гера Орест Іванович (пізніше завідувач відділення гінекології).
Головним лікарем після відкриття було призначено лікаря акушер-гінеколога Дорошенка Володимира Федоровича, який на той час закінчив клінічну ординатуру на базі обласного онкодиспансеру.
Загалом лікарський склад становили доволі молоді лікарі, середній вік яких був 25—28 років. Середній медперсонал в основному набирався з випускників медучилищ. Першою головною медсестрою було призначено Самбір Віру Іванівну.
У 1987 році Міський клінічний пологовий будинок № 2 став базою для кафедри акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти Львівського медичного інституту. Завідувачем кафедри на той час був професор Созанський Олександр Мирославович, який обіймав цю посаду у 1977—2000 роках. Доцентами кафедри на той час були Фогел Павло Йосипович, Чолка Віталій Антонович, Циснецький Вячеслав Васильович, Селепей Ярослав Дмитрович.
У цьому ж році на базі Міського клінічного пологового будинку № 2 розпочала свою діяльність філія Львівського державного науково-дослідного інституту педіатрії акушерства та гінекології та спадкової патології, а професора Созанського було призначено завідувачем цієї філії.
Перші лапароскопічні операції було проведено співробітниками саме цього інституту, які в свою чергу передали свій досвід лікарям нашого центру. Гінекологічні відділення стали потужними центрами лапароскопічної хірургії.
У 1986—2000 роках в структурі установи працювали жіночі консультації 2-ї, 4-ї та 5-ї міських поліклінік, а також консультаційний центр «Шлюб і сім'я». Це давало можливість на високому рівні надавати медичну допомогу вагітним та породіллям в ракурсі «первинна ланка (жіноча консультація) — вторинна ланка (стаціонар)», а також сприяло професійному росту лікарів за рахунок системи ротації лікарів між відділеннями стаціонару та жіночими консультаціями.
У 1992 році Міський клінічний пологовий будинок № 2 було реорганізовано у Львівський регіональний перинатальний центр. Цього ж року було підписано угоду про співпрацю та обмін досвідом між перинатальним центром та Університетською клінікою Мілард Філмор ґоспіталс (м. Баффоло, штат Нью-Йорк). Угода була підписана в межах міждержавної програми медичної співпраці Державного департаменту США та Міністерства охорони здоров'я України, терміном на десять років, до 2002 року. Координатором програми з українського боку був Мацюра Роман Ярославович.
У 1992 року згідно наказу Облздороввідділу перинатальний центр був зобов'язаний надавати медичну допомогу вагітним, породіллям з передчасними пологами та недоношеним новонародженим дітям. Для реалізації цієї задачі у жовтні 1993 року було введено в експлуатацію перше на теренах Західної України та друге в Україні відділення реанімації новонароджених, завідувачкою якого було призначено Куновську Ларису Михайлівну.
Того ж 1992 року керівництво та колектив Львівського регіонального перинатального центру почали активно працювати над ідеєю створення палат спільного перебування матері та дитини. Ця ідея знайшла велику підтримку з боку Обласного відділу охорони здоров'я, зокрема головного акушер-гінеколога Попіля Івана Івановича (згодом — головного лікаря Перинатального центру у 1996—2000 роках). Через суб'єктивні причини та опір з боку тодішньої пострадянської системи санепідеміологічної служби перша спроба створення палат спільного перебування матері та дитини була заблокована. Цікаво, що згодом такі палати масово почали створюватися в інших родопоміжних закладах України.
У 1994 році перинатальний центр став базою для кафедри педіатрії та неонатології, завідувачем якої був Коржинський Юрій Степанович, що дало вагомий внесок у розвиток Перинатального центру за рахунок впровадження новітніх методик лікування та виходжування недоношених дітей.
Перинатальний центр першим в Україні започаткував практику раннього прикладання до грудей. Саме тут грудному вигодовуванню почала надаватися особлива увага.
У листопаді-грудні 1994 року за ініціативи агенції США з міжнародного розвитку після підписання відповідної угоди лікар-неонатолог Шлемкевич Ольга Любомирівна та лікар акушер-гінеколог Лехновська Тамара Анатоліївна проходили стажування в одній з клінік м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Згодом ці лікарі передавали отриманий досвід своїм колегам з Перинатального центру та інших закладів м. Львова та Львівської області.
Після першої реконструкції у липні 2000 — червні 2001 року у Львівському перинатальному центрі було започатковано практику проведення партнерських пологів. Головним лікарем установи на цей час була Янів Лариса Богданівна.
У жовтні 2013 року згідно державної програми створення нових та реконструкції вже існуючих перинатальних центрів в Україні Львівський перинатальний центр було зачинено на реконструкцію та ремонт. Реконструкція затягнулася на невизначений термін і була призупинена через брак фінансування[1][2]. Проте завдяки твердій позиції трудового колективу, за сприяння органів місцевої влади та державним коштам 20 квітня 2018 року було урочисто відкрито Львівський обласний клінічний перинатальний центр. Участь у відкритті брав 5-й Президент України Петро Порошенко[3].
Загалом перинатальний центр у Львові у різні часи відвідували багато представників вищого керівництва держави, зокрема міністр охорони здоров'я СРСР Євген Чазов, міністри охорони здоров'я України Юрій Спіженко, Раїса Богатирьова, Олександр Квіташвілі, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман[4].
Після реконструкції центру на посаду в.о. директора було призначено головного акушер-гінеколога ДОЗ ЛОДА Потапова Ігоря Андрійовича.
З квітня 2019 року по лютий 2020 року на посаді в.о. директора була Бойчук Олександра Григорівна.
У лютому 2020 року після перемоги в конкурсах на заміщення вакантної посади директора Львівського обласного клінічного перинатального центру його очолила Марія Малачинська.
Структура[ред. | ред. код]
Адміністрація та організаційно-методичний відділ
Лікувальне відділення
- Акушерська служба;
- Відділення патології вагітності;
- Пологове відділення;
- Післяпологове відділення;
- Відділення анестезіології та інтенсивної терапії.
Неонатологічна служба
- Відділення спільного перебування матері та дитини;
- Відділення інтенсивної терапії новонароджених.
Академія батьківства
- Школа відповідального батьківства;
- Школа грудного вигодовування.
Гінекологічна служба
- Відділення репродуктивного здоров'я та планування сім'ї
Пологове відділення[ред. | ред. код]
13 індивідуальних пологових залів та 2 операційні, які оснащені найновішою апаратурою. Стіни операційних мають унікальне антибактеріальне покриття, власну систему вентиляції та є повністю герметичними.
Західно-український центр підтримки лактації та грудного вигодовування[ред. | ред. код]
На базі Львівського перинатального центру з 1998 р., за наказом МОЗ України розпочав свою роботу Західно-український центр підтримки лактації та грудного вигодовування. Основним завдаванням центру було впровадження Ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ «Лікарня, доброзичлива до дитини» (ЛДД) в лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я матері та дитини Західної України. Згодом, з 2006 р. Центр набув статусу регіонального, і продовжив діяльність щодо впровадження Ініціативи ЛДД, підтримки грудного вигодовування на теренах Львівської області. Завдяки активній діяльності Центру Львівська область посідала одне з перших місць в Україні по кількості закладів, що мали статус «Лікарня, доброзичлива до дитини». У Центрі проводились регулярні щотижневі заняття з питань грудного вигодовування для вагітних жінок Перинатального центру, проводилась підготовка подружніх пар до партнерських пологів. Консультанти з грудного вигодовування Центру надавали кваліфіковану консультативну допомогу породіллям.
Акредитація та сертифікація[ред. | ред. код]
- Вища акредитаційна категорія;
- Сертифікат на систему управління якістю ISO 9001:2015, отриманий 25 червня 2020 року КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний перинатальний центр» за результатами сертифікаційного аудиту, що проводився Органом з сертифікації ДП «Тернопільстандартметрологія»[5].
- 12 жовтня 2020 року одинадцять відділень Львівського перинатального центру отримали статус «Чиста лікарня безпечна для пацієнта» від Асоціації «Служба організації інфекційного контролю» та Асоціації медичних сестер України[6].
- Програма медгарантій: договори з НСЗУ з фінансування медпослуг.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Обласний перинатальний центр потрапив до державної програми
- ↑ Для реконструкції Львівського обласного перинатального центру треба майже 175 млн гривень. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ У Львові відкрили Львівський обласний клінічний перинатальний центр
- ↑ Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман відвідав «Львівський обласний клінічний перинатальний центр». Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Сертифікація. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ Львівський обласний клінічний перинатальний центр приєднався до програми «Чиста лікарня»
Джерела[ред. | ред. код]
- www.perinatal.clinic Офіційний вебсайт ЛОКПЦ [Архівовано 15 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Інформація з ЄДР
- «Лікарня першою в Україні започаткувала практику раннього прикладання до грудей»: Львівському перинатальному центру — 35 років [Архівовано 4 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- За материнство бажане та безпечне [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.] // Інформаційний бюлетень «За медичні права». — № 5. — травень 2010.