Львівський обласний клінічний перинатальний центр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівський обласний клінічний перинатальний центр
Логотип Львівського перинатального центру.png
Девіз Тут мрія стає реальністю!
Тип Перинатальний центр
Засновано 1 квітня 1986
Відділення лікувальне відділення, неонатологічна служба, академія батьківства, гінекологічна служба
Адреса Україна Україна, м. Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, 6
Координати 49°48′53″ пн. ш. 24°04′18″ сх. д. / 49.81464104523846° пн. ш. 24.071590913538913° сх. д. / 49.81464104523846; 24.071590913538913
Акредитаційна категорія Вища
Сайт perinatal.clinic
Директор Малачинська Марія Йосипівна

Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради Львівський обласний клінічний перинатальний центр, скорочена назва — Львівський перинатальний центр (кол. Львівський міський пологовий будинок № 2, також відомий за народною назвою «Пологовий на Батальній») — медичний заклад, що спеціалізується на наданні медичних послуг в галузі акушерства та гінекології, неонатології, репродуктивного здоров'я тощо, зокрема на:

  • спостереженні вагітності;
  • наданні медичної допомоги у разі виникнення ускладнень під час вагітності;
  • збереженні вагітності;
  • проведенні фізіологічних пологів;
  • проведенні кесарських розтинів;
  • знеболенні під час фізіологічних пологів та кесарських розтинів;
  • спостереженні за породіллями та малюками у післяпологовому періоді;
  • наданні медичної допомоги у разі виникнення ускладнень у післяпологовому періоді;
  • діагностиці внутрішньоутробних захворювань у новонароджених;
  • догляді та лікуванні передчасно народжених дітей;
  • діагностиці та лікуванні гінекологічних патологій;
  • діагностиці методом кардіотокографії.

Історія[ред. | ред. код]

У 1984 році розпочалося будівництво пологового будинку № 2 м. Львова на тодішній вулиці Батальній. За основу проєкту будівлі було взято типову центральну районну лікарню. Першим виконувачем обов'язків головного лікаря було призначено тодішнього головного міського акушер-гінеколога Вільшанецького Романа Теодоровича.

Колектив майбутнього 2-го міського пологового будинку розпочали формувати ще наприкінці 1984 року.

1 квітня 1986 року Міський клінічний пологовий будинок (МКПБ) № 2 розпочав свою роботу. Перші пологи в новому пологовому будинку відбулися того ж дня, пологи були передчасними. Їх прийняла завідувачка пологовим відділенням Булатовська Джульєта Олександрівна.

Серед фахівців, котрі складали колектив 2-го Міського клінічного пологового будинку були провідні фахівці:

Головним лікарем після відкриття було призначено лікаря акушер-гінеколога Дорошенка Володимира Федоровича, який на той час закінчив клінічну ординатуру на базі обласного онкодиспансеру.

Загалом лікарський склад становили доволі молоді лікарі, середній вік яких був 25-28 років. Середній медперсонал в основному набирався з випускників медучилищ. Першою головною медсестрою було призначено Самбір Віру Іванівну.

У 1987 році Міський клінічний пологовий будинок № 2 став базою для кафедри акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти Львівського медичного інституту. Завідувачем кафедри на той час був професор Созанський Олександр Мирославович, який обіймав цю посаду у 1977—2000 роках. Доцентами кафедри на той час були Фогел Павло Йосипович, Чолка Віталій Антонович, Циснецький Вячеслав Васильович, Селепей Ярослав Дмитрович.

У цьому ж році на базі Міського клінічного пологового будинку № 2 розпочала свою діяльність філія Львівського державного науково-дослідного інституту педіатрії акушерства та гінекології та спадкової патології, а професора Созанського було призначено завідувачем цієї філії.

Перші лапароскопічні операції було проведено співробітниками саме цього інституту, які в свою чергу передали свій досвід лікарям нашого центру. Гінекологічні відділення стали потужними центрами лапароскопічної хірургії.

У 1986—2000 роках в структурі установи працювали жіночі консультації 2-ої, 4-ої та 5-ої міських поліклінік, а також консультаційний центр «Шлюб і сім'я». Це давало можливість на високому рівні надавати медичну допомогу вагітним та породіллям в ракурсі «первинна ланка (жіноча консультація) — вторинна ланка (стаціонар)», а також сприяло професійному росту лікарів за рахунок системи ротації лікарів між відділеннями стаціонару та жіночими консультаціями.

У 1992 році Міський клінічний пологовий будинок № 2 було реорганізовано у Львівський регіональний перинатальний центр. Цього ж року було підписано угоду про співпрацю та обмін досвідом між перинатальним центром та Університетською клінікою Мілард Філмор ґоспіталс (м. Баффоло, штат Нью-Йорк). Угода була підписана в межах міждержавної програми медичної співпраці Державного департаменту США та Міністерства охорони здоров'я України, терміном на десять років, до 2002 року. Координатором програми з українського боку був Мацюра Роман Ярославович.

У 1992 року згідно наказу Облздороввідділу перинатальний центр був зобов'язаний надавати медичну допомогу вагітним, породіллям з передчасними пологами та недоношеним новонародженим дітям. Для реалізації цієї задачі у жовтні 1993 року було введено в експлуатацію перше на теренах Західної України та друге в Україні відділення реанімації новонароджених, завідувачкою якого було призначено Куновську Ларису Михайлівну.

Того ж 1992 року керівництво та колектив Львівського регіонального перинатального центру почали активно працювати над ідеєю створення палат спільного перебування матері та дитини. Ця ідея знайшла велику підтримку з боку Обласного відділу охорони здоров'я, зокрема головного акушер-гінеколога Попіля Івана Івановича (згодом — головного лікаря Перинатального центру у 1996—2000 роках). Через суб'єктивні причини та опір з боку тодішньої пострадянської системи санепідеміологічної служби перша спроба створення палат спільного перебування матері та дитини була заблокована. Цікаво, що згодом такі палати масово почали створюватися в інших родопоміжних закладах України.

У 1994 році перинатальний центр став базою для кафедри педіатрії та неонатології, завідувачем якої був Коржинський Юрій Степанович, що дало вагомий внесок у розвиток Перинатального центру за рахунок впровадження новітніх методик лікування та виходжування недоношених дітей.

Перинатальний центр першим в Україні започаткував практику раннього прикладання до грудей. Саме тут грудному вигодовуванню почала надаватися особлива увага.

Пологовий зал ЛОКПЦ
Пологовий зал ЛОКПЦ
Індивідуальна палата ЛОКПЦ
Індивідуальна палата ЛОКПЦ

У листопаді-грудні 1994 року за ініціативи агенції США з міжнародного розвитку після підписання відповідної угоди лікар-неонатолог Шлемкевич Ольга Любомирівна та лікар акушер-гінеколог Лехновська Тамара Анатоліївна проходили стажування в одній з клінік м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Згодом ці лікарі передавали отриманий досвід своїм колегам з Перинатального центру та інших закладів м. Львова та Львівської області.

Після першої реконструкції у липні 2000—червні 2001 року у Львівському перинатальному центрі було започатковано практику проведення партнерських пологів. Головним лікарем установи на цей час була Янів Лариса Богданівна.

У жовтні 2013 року згідно державної програми створення нових та реконструкції вже існуючих перинатальних центрів в Україні Львівський перинатальний центр було зачинено на реконструкцію та ремонт. Реконструкція затягнулася на невизначений термін і була призупинена через брак фінансування[1][2]. Проте завдяки твердій позиції трудового колективу, за сприяння органів місцевої влади та державним коштам 20 квітня 2018 року було урочисто відкрито Львівський обласний клінічний перинатальний центр. Участь у відкритті брав 5-й Президент України Петро Порошенко[3].

Загалом перинатальний центр у Львові у різні часи відвідували багато представників вищого керівництва держави, зокрема міністр охорони здоров'я СРСР Євген Чазов, міністри охорони здоров'я України Юрій Спіженко, Раїса Богатирьова, Олександр Квіташвілі, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман[4].

Після реконструкції центру на посаду в.о. директора було призначено головного акушер-гінеколога ДОЗ ЛОДА Потапова Ігоря Андрійовича.

З квітня 2019 року по лютий 2020 року на посаді в.о. директора була Бойчук Олександра Григорівна.

У лютому 2020 року після перемоги в конкурсах на заміщення вакантної посади директора Львівського обласного клінічного перинатального центру його очолила Марія Малачинська.

ЛОКПЦ центральний вхід
ЛОКПЦ центральний вхід

Структура[ред. | ред. код]

Адміністрація та організаційно-методичний відділ

Лікувальне відділення

  • Акушерська служба;
  • Відділення патології вагітності;
  • Пологове відділення;
  • Післяпологове відділення;
  • Відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Неонатологічна служба

  • Відділення спільного перебування матері та дитини;
  • Відділення інтенсивної терапії новонароджених.

Академія батьківства

  • Школа відповідального батьківства;
  • Школа грудного вигодовування.

Гінекологічна служба

  • Відділення репродуктивного здоров'я та планування сім'ї

Пологове відділення[ред. | ред. код]

13 індивідуальних пологових залів та 2 операційні, які оснащені найновішою апаратурою. Стіни операційних мають унікальне антибактеріальне покриття, власну систему вентиляції та є повністю герметичними.

ЛОКПЦ чиста лікарня безпечна для пацієнта.jpg

Акредитація та сертифікація[ред. | ред. код]

  • Вища акредитаційна категорія;
  • Сертифікат на систему управління якістю ISO 9001:2015, отриманий 25 червня 2020 року КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний перинатальний центр» за результатами сертифікаційного аудиту, що проводився Органом з сертифікації ДП «Тернопільстандартметрологія»[5].
  • 12 жовтня 2020 року одинадцять відділень Львівського перинатального центру отримали статус «Чиста лікарня безпечна для пацієнта» від Асоціації «Служба організації інфекційного контролю» та Асоціації медичних сестер України[6].
  • Програма медгарантій: договори з НСЗУ з фінансування медпослуг.

Статистика[ред. | ред. код]

Динаміка пологів у ЛОКПЦ за 1986-2020 рік
Динаміка пологів у ЛОКПЦ за 1986-2020 рік
Статистика пологів у ЛОКПЦ за 2020 рік
Статистика пологів у ЛОКПЦ за 2020 рік

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]