Львівський повіт (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівський повіт
Округ Львівський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Львів
Створений 1854
Площа 1249,949 км² (1880)
Населення 98 461 (1880)
Bezirk Lemberg.png
Найбільші міста Львів, Новий Яричів, Щирець


Львівський повіт — адміністративна одиниця коронного краю Королівство Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини (до 1867 року назва держави — Австрійська імперія).

Історія[ред. | ред. код]

Повіт існував з 1854 року, коли була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти. 1867 року були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Львівський повіт залишився і після реформи — до нього приєднані Винниківський і Щирецький повіти.[1]

У 1883 р. села Черкаси і Горбачі передані з Рудківського повіту до Львівського. В 1884 р. повіт складався зі 130 самоврядних громад (гмін) і 105 фільварків, поділявся на 122 кадастральні гміни.[2]

Статус міст у Львівському повіті мали Новий Яричів і Щирець[3], містечок — Кукезів і Наварія.

Львівський політичний повіт складався з трьох судових повітів: Львівського, Винниківського та Щирецького.[1]

Львівський повіт як адміністративна одиниця зберігався в наступних державних утвореннях — ЗУНР, Польщі і СРСР до його ліквідації 17 січня 1940 р.

Мова[ред. | ред. код]

На 1880 р. в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 47728 осіб, польською — 42116, німецькою — 8388, іншими — 56.

Після надання краю автономії в 1867 р. влада була передана полякам, які повели політику спольщення і до Першої світової війни змінили національний склад населення повіту:

  • На 1890 р. в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 50,35%, польською — 43,68%, німецькою — 5,93%.
  • На 1900 р. в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 47,64%, польською — 46,39%, німецькою — 5,94%.
  • На 1910 р. в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 36,61%, польською — 61,56%, німецькою — 1,8%.[4]

Конфесії[ред. | ред. код]

На 1880 р. було: 49076 греко-католиків, 38425 римо-католиків, 3 армініан, 8 православних, 3638 лютеран, 214 кальвіністів, 11 англікан, 110 менонітів, 7 унітаріан і 7969 юдеїв.

Див. теж[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник. — № 444–445.
  2. Powiat Lwowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — Т. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.)
  3. Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини Архівовано 9 січня 2014 у Wayback Machine.
  4. Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910(нім.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності // Винниківський вісник. — 2013. — № 444–445 (листопад—грудень).
  • Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник. — 2013. — № 446-447 (31 грудня).
  • Байцар А. Літопис Винник // Винниківський вісник. — 2013. — № 437-438 (серпень).