Львівський повіт (II Річ Посполита)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 142 800
Площа: 1 276 км²
Густота: 112 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Львів
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада
Староста: Леон Замечнік

Львівський (земський) повіт (пол. Powiat lwowski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — м. Львів.

Розташування[ред. | ред. код]

Львівський повіт межував з повітами: Городецьким, Руденським, Жидачівським, Бібрським, Яворівським, Перемишлянським, Кам’янецьким та Жовківським, складаючись із 134 ґмін та трьох міст. Структурний елемент державного управління — громадське (ґмінне) територіальне самоврядування.[1]

У складі ЗУНР[ред. | ред. код]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.

У складі Львівського воєводства[ред. | ред. код]

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Львівський повіт

1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів село Рокитне вилучене з Грудецького повіту і включене до Львівського[2].

Розпорядженням Ради Міністрів 11 квітня 1930 р. з повіту вилучено і приєднано до міста Львів того ж воєводства: села Замарстинів, Клепарів, Голоско Мале, Знесіння, Сигнівка, Кульпарків, присілок Левандівка села Білогорща, частини земель сіл Козельники і Кривчиці.[3]

1 квітня 1933 р. ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до міста Винники того ж повіту і воєводства.[4]

1 серпня 1934 року проведено укрупнення сільських ґмін, за рахунок об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. містечко Новий Яричів [5] - місто з 1934
  2. містечко Щирець [5] - місто з 1934
  3. м. Винники[6] - права міської ґміни з 1924 року. Місто з 1933

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920-1922 рр. - 131

1922-1924 рр. - 132

1924-1930 рр. - 131

1930-1933 рр. - 125

1933-1934 рр. - 124

1934-1939 рр. - 14

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Білка Шляхецка Білка Крулєвска (Нижня Білка)Білка Шляхецка (Верхня Білка)Германув (Тарасівка)Міклашув (Миклашів)Журавнікі (Журавники), Зухожице (Сухоріччя), Чарнушовіце (Чорнушовичі) 7
2 Ґміна Бжуховіце Боркі Домініканьскє (Бірки), Боркі Яновскє (Бірки)Бжуховіце (Брюховичі)Вулька Гамулєцка (Воля-Гомулецька), Голоско ВєлькєЗарудце (Зарудці)Зашкув (Зашків)Завадув (Завадів), Косьцєюв (Костеїв)Козіце (Кожичі)Рокітно (з 01.02.1922), Женсна Польска (Рясне)Женсна Руска (Рясне-Руське) 13
3 Ґміна Давідув Давідув (Давидів)КозєльнікіКротошинПасєкі Зубрицкє (Пасіки-Зубрицькі)Сіхув (Сихів)Сєдліска (Селисько)Толщув (Товщів)Зубжа (Зубра), Черепін 9
4 Ґміна Зімна Вода БілогорщаКальтвассерРудноСкнилівСкнилівокЗимна ВодаЗимновідка 7
5 Ґміна Красув Брод곥луховєц (Глухівець)Красув (Красів)ЛінденфельдЛюбяна (Луб'яна)Новосюлкі (Новосілка)Подцємне (Підтемне)ПолянаРаковєцРайхенбах 10
6 Ґміна Кшивчице КривчиціЛисиничіПідбірці 3
7 Ґміна Малєхув (з 1937 року — ґміна Дубляни) ДубляниГрядаГрибовичіЖидатиче, Збоїща, Ляшкі МурованеМалехівМалі ПідліскиСитихівСороки-ЛьвівськіСтронятин 11
8 Ґміна Наварія Басьовка (Басівка)ҐліннаГодовіце (Годовиця), Лєсьньовіце (Лісновичі)Малічковіце (Малечковичі)Мілошовіце (Мілошевичі)МосткіНаґужани (Нагоряни)Навар’яПодсадкіПолянкаПоршнаПустомитиСємянувка (Семенівка) 14
9 Ґміна Острув Айнзідель, Добжани (Добряни)ДорнфельдГумєнєцЗаґрудкі, ЛаниНіконковіце (Никоновичі)ОструвПяскі (Піски)РозенберґСердицаСрокі Щежецкє (Сороки Щирецькі)Фалькенштайн, Хрусно Нове (Хоросно)Хрусно Старе (Хоросно), Ястшембкув (Яструбків) 16
10 Ґміна Пруси БорщовичіКам'янопільПикуловичіПруси 4
11 Ґміна Сокольнікі Волкув (Вовків)Жиравка (Жирівка), Заґуже (Загір'я), Кугаюв (Кугаїв)Мілятиче (Милятичі)Сокольнікі (Сокільники)Солонка 7
12 Ґміна Черкаси Вербіж, ДмитреГонятиче (Гонятичі)Горбаче (Горбачі)Кагуюв (Кагуїв)Попеляни, Черкаси 7
13 Ґміна Чишкі Віннічкі, Ґає (Гаї)Ґлуховіце (Глухівці), Ґанчари (Гончари)Дмитровіце (Дмитровичі), Подберезьце (Підберізці), Чижикув (Чижиків), Чишкі (Чишки) 8
14 Ґміна Яричув Стари Віслобокі (Вислобоки)Запитув (Запитів), Кукізув (Кукезів)Подліскі Вєлькє (Великі Підліски)Ременув (Ременів)Руданьце (Руданці)Яричув Стари (Старий Яричів), Цеперув (Цеперів) 8
отримала статус міської ґміни Винники (до 1924) 1
передано до міського повіту Львів Замарстинів (до 11.04.1930), Клепарів (до 11.04.1930), Голоско Мале (до 11.04.1930), Знесіння (до 11.04.1930), Сигнівка (до 11.04.1930), Кульпарків (до 11.04.1930) 6
ліквідовано Вайнберґен (до 01.04.1933) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 49% населення повіту[7].

У 1939 році в повіті проживало 156 730 мешканців (77 535 українців-грекокатоликів — 49,47% та ще 745 польськомовних українців — 0,48%, 12 965 українців-латинників — 8,28%, 56 795 поляків — 36,23%, 1 295 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83%, 5 150 євреїв — 3,29% і 2 245 німців та інших національностей — 1,43%)[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 142 800 населення ніби-то було аж 80 712 (56,52%) поляків при 58 395 (40,89%) українців, 1 569 (1,1%) євреїв і 1 809 (1,27%) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Перейменування[ред. | ред. код]

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[9]:

Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[10]:

Період СРСР[ред. | ред. код]

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак 19 вересня передали територію радянським військам, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова територія належала до радянської зони впливу.

27 листопада 1939 р. повіт включений до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена по кілька ґмін на Брюховицький, Львівський, Винниківський, Новояричівський, Сокільницький і Щирецький райони, а повіт ліквідований.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник №446 - №447, 31 грудня 2013 р.
  2. Dz.U. 1922 nr 10 poz. 69
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 marca 1933 r. o zmianie granic miasta Winnik w powiecie i województwie lwowskiem. (пол.)
  5. а б Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  6. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-720 Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини
  7. Українці. Частка у населенні повітів
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 50
  9. Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939. 
  10. Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  • Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності // Винниківський вісник №444 - №445, листопад - грудень 2013 р.
  • Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник №446 - №447, 31 грудня 2013 р.

Див. також[ред. | ред. код]