Львівський повіт (II Річ Посполита)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Львівський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 142 800
Площа: 1 276 км²
Густота: 112 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Львів
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада
Староста: Леон Замечнік

Львівський (земський) повіт (пол. Powiat lwowski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — м. Львів.

Розташування[ред.ред. код]

Львівський повіт межував з повітами: Городецьким, Руденським, Жидачівським, Бібрським, Яворівським, Перемишлянським, Кам’янецьким та Жовківським, складаючись із 134 ґмін та трьох міст. Структурний елемент державного управління — громадське (ґмінне) територіальне самоврядування.[1]

У складі ЗУНР[ред.ред. код]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.

У складі Львівського воєводства[ред.ред. код]

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Львівський повіт

1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів село Рокитне вилучене з Грудецького повіту і включене до Львівського[2].

Розпорядженням Ради Міністрів 11 квітня 1930 р. з повіту вилучено і приєднано до міста Львів того ж воєводства: села Замарстинів, Клепарів, Голоско Мале, Знесіння, Сигнівка, Кульпарків, присілок Левандівка села Білогорща, частини земель сіл Козельники і Кривчиці.[3]

1 квітня 1933 р. ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до міста Винники того ж повіту і воєводства.[4]

1 серпня 1934 року проведено укрупнення сільських ґмін, за рахунок об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред.ред. код]

  1. містечко Новий Яричів [5] - місто з 1934
  2. містечко Щирець [5] - місто з 1934
  3. м. Винники[6] - права міської ґміни з 1924 року. Місто з 1933

Сільські ґміни[ред.ред. код]

Кількість:

1920-1922 рр. - 131

1922-1924 рр. - 132

1924-1930 рр. - 131

1930-1933 рр. - 125

1933-1934 рр. - 124

1934-1939 рр. - 14

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Білка Шляхецка Білка Крулєвска (Нижня Білка)Білка Шляхецка (Верхня Білка)Германув (Тарасівка)Міклашув (Миклашів)Журавнікі (Журавники), Зухожице (Сухоріччя), Чарнушовіце (Чорнушовичі) 7
2 Ґміна Бжуховіце Боркі Домініканьскє (Бірки), Боркі Яновскє (Бірки)Бжуховіце (Брюховичі)Вулька Гамулєцка (Воля-Гомулецька), Голоско ВєлькєЗарудце (Зарудці)Зашкув (Зашків)Завадув (Завадів), Косьцєюв (Костеїв)Козіце (Кожичі)Рокітно (з 01.02.1922), Женсна Польска (Рясне)Женсна Руска (Рясне-Руське) 13
3 Ґміна Давідув Давідув (Давидів)КозєльнікіКротошинПасєкі Зубрицкє (Пасіки-Зубрицькі)Сіхув (Сихів)Сєдліска (Селисько)Толщув (Товщів)Зубжа (Зубра), Черепін 9
4 Ґміна Зімна Вода БілогорщаКальтвассерРудноСкнилівСкнилівокЗимна ВодаЗимновідка 7
5 Ґміна Красув Брод곥луховєц (Глухівець)Красув (Красів)ЛінденфельдЛюбяна (Луб'яна)Новосюлкі (Новосілка)Подцємне (Підтемне)ПолянаРаковєцРайхенбах 10
6 Ґміна Кшивчице КривчиціЛисиничіПідбірці 3
7 Ґміна Малєхув (з 1937 року — ґміна Дубляни) ДубляниГрядаГрибовичіЖидатиче, Збоїща, Ляшкі МурованеМалехівМалі ПідліскиСитихівСороки-ЛьвівськіСтронятин 11
8 Ґміна Наварія Басьовка (Басівка)ҐліннаГодовіце (Годовиця), Лєсьньовіце (Лісновичі)Малічковіце (Малечковичі)Мілошовіце (Мілошевичі)МосткіНаґужани (Нагоряни)Навар’яПодсадкіПолянкаПоршнаПустомитиСємянувка (Семенівка) 14
9 Ґміна Острув Айнзідель, Добжани (Добряни)ДорнфельдГумєнєцЗаґрудкі, ЛаниНіконковіце (Никоновичі)ОструвПяскі (Піски)РозенберґСердицаСрокі Щежецкє (Сороки Щирецькі)Фалькенштайн, Хрусно Нове (Хоросно)Хрусно Старе (Хоросно), Ястшембкув (Яструбків) 16
10 Ґміна Пруси БорщовичіКам'янопільПикуловичіПруси 4
11 Ґміна Сокольнікі Волкув (Вовків)Жиравка (Жирівка), Заґуже (Загір'я), Кугаюв (Кугаїв)Мілятиче (Милятичі)Сокольнікі (Сокільники)Солонка 7
12 Ґміна Черкаси Вербіж, ДмитреГонятиче (Гонятичі)Горбаче (Горбачі)Кагуюв (Кагуїв)Попеляни, Черкаси 7
13 Ґміна Чишкі Віннічкі, Ґає (Гаї)Ґлуховіце (Глухівці), Ґанчари (Гончари)Дмитровіце (Дмитровичі), Подберезьце (Підберізці), Чижикув (Чижиків), Чишкі (Чишки) 8
14 Ґміна Яричув Стари Віслобокі (Вислобоки)Запитув (Запитів), Кукізув (Кукезів)Подліскі Вєлькє (Великі Підліски)Ременув (Ременів)Руданьце (Руданці)Яричув Стари (Старий Яричів), Цеперув (Цеперів) 8
отримала статус міської ґміни Винники (до 1924) 1
передано до міського повіту Львів Замарстинів (до 11.04.1930), Клепарів (до 11.04.1930), Голоско Мале (до 11.04.1930), Знесіння (до 11.04.1930), Сигнівка (до 11.04.1930), Кульпарків (до 11.04.1930) 6
ліквідовано Вайнберґен (до 01.04.1933) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред.ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 49% населення повіту[7].

У 1939 році в повіті проживало 156 730 мешканців (77 535 українців-грекокатоликів — 49,47% та ще 745 польськомовних українців — 0,48%, 12 965 українців-латинників — 8,28%, 56 795 поляків — 36,23%, 1 295 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83%, 5 150 євреїв — 3,29% і 2 245 німців та інших національностей — 1,43%)[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 142 800 населення ніби-то було аж 80 712 (56,52%) поляків при 58 395 (40,89%) українців, 1 569 (1,1%) євреїв і 1 809 (1,27%) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Перейменування[ред.ред. код]

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[9]:

Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[10]:

Період СРСР[ред.ред. код]

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак 19 вересня передали територію радянським військам, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова територія належала до радянської зони впливу.

27 листопада 1939 р. повіт включений до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена на Брюховицький, Львівський, Винниківський, Новояричівський, Сокільницький і Щирецький райони, а повіт ліквідований.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник №446 - №447, 31 грудня 2013 р.
  2. Dz.U. 1922 nr 10 poz. 69
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 marca 1933 r. o zmianie granic miasta Winnik w powiecie i województwie lwowskiem. (пол.)
  5. а б Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  6. http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-720 Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини
  7. Українці. Частка у населенні повітів
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 50
  9. Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939. 
  10. Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Байцар Андрій.Літопис Винник // Винниківський вісник №437-438, серпень 2013 р.
  • Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності // Винниківський вісник №444 - №445, листопад - грудень 2013 р.
  • Байцар Андрій. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник №446 - №447, 31 грудня 2013 р.

Див. також[ред.ред. код]