Льовочкін Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Льовочкін Сергій Володимирович
Льовочкін Сергій Володимирович
Прапор
Голова Адміністрації Президента України[1]
25 лютого 2010 — 17 січня 2014
Президент: Янукович Віктор Федорович
Попередник: Ульянченко Віра Іванівна, як Глава Секретаріату Президента
Наступник: Клюєв Андрій Петрович
 
Партія: Народна партія, Партія Регіонів (2007-2014), Опозиційний блок (з 2014)
Науковий ступінь: доктор економічних наук[d]
Професія: економіст[d] і політик
Народження: 17 липня 1972(1972-07-17) (45 років)
Київ, УРСР
Громадянство
(підданство):
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Батько: Льовочкін Володимир Анатолійович
 
Сайт: lovochkin.org/uk/
Нагороди:
Орден святого рівноапостольного князя Володимира 1 ступеня (УПЦ МП)
Україна Народний депутат України
8-го скликання
«Опозиційний блок» 27 листопада 2014

Сергі́й Володими́рович Льо́вочкін (нар. 17 липня 1972, Київ, Українська РСР) — український політичний та державний діяч, бізнесмен; екс-голова Адміністрації Президента України[2][3], народний депутат України; доктор економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ.

З 25 лютого 2010 по 17 січня 2014 — на думку журналу Корреспондент посідав 3-є місце в рейтингу ста найвпливовіших українців[4]. Один з фундаторів Партії розвитку України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї генерал-полковника міліції Володимира Льовочкіна, який під час першого президентства Леоніда Кучми очолював Держдепартамент з питань виконання покарань.

Освіта[ред.ред. код]

  • Київський державний економічний університет (19891993) за фахом «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»;
  • Українська академія зовнішньої торгівлі (19992002), магістр міжнародного права, фах «Міжнародне право»;
  • аспірантура кафедри фінансів Київського національного економічного університету (19931997);
  • кандидатська дисертація «Державний борг США» (Київський національний економічний університет, 1997);
  • докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, 2004).

Трудова діяльність[ред.ред. код]

19961999 — займався бізнесом, працював виконавчим директором Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.

1998 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 46, Донецька область (посів 2 місце). На час виборів обіймав посаду виконавчого директора Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.

Березень 1999 — березень 2000 — науковий консультант, 20002001 — референт, 20012002 — помічник Президента України.

Член Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні (20002005), Ради Національного банку України (20032005), Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку (20012005), Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги (20002001), Комісії державних нагород та геральдики (20032005).

Червень 2002 — січень 2005 — перший помічник Президента України.

20052006 — радник Голови Верховної Ради України.

Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 13 у списку. На час виборів обіймав посаду радника Голови Верховної Ради України.

Вересень — жовтень 2006 — керівник Служби Прем'єр-міністра України, жовтень 2006 — листопад 2007 — керівник Апарату Прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 7 в списку. На час виборів: керівник Апарату Прем'єр-міністра України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції (з грудня 2007). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 12 березня 2010.

25 лютого 2010 призначений Віктором Януковичем главою Адміністрації Президента України[2]

30 листопада 2013 інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» повідомило про те, що за даними його джерела Сергій Льовочкін подав у відставку з посади глави адміністрації президента, імовірно, через незгоду із силовим розгоном Євромайдану в Києві[5], але в самому повідомленні вказано, що інформація неперевірена. Згодом з'являлися повідомлення, що Льовочкін сам підтвердив цю інформацію але заявляв, що Янукович тоді не прийняв його відставку.[6]

17 січня 2014 року Сергія Льовочкіна було звільнено з посади глави Адміністрації Президента.[3] В цей же день його було призначено радником Президента України Януковича.[7]. Пізніше з'являлися повідомлення, що Льовочкін стверджував, що з часу подачі у відставку з Януковичем не контактував і його не бачив.[6]

24 лютого 2014 року указом в.о. Президента Олександра Турчинова звільнено з посади радника Президента України.[8]

На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 12-те місце у виборчому списку Опозиційний блоку.

Бізнес[ред.ред. код]

Льовочкін є власником акцій кіпрської фірми Oskaro Investments на суму 10 тисяч доларів та 100 акцій «Укртелекому» на номінальну суму 25 гривень[9].

1 лютого 2013 року придбав 20 % акцій медіагрупи «Інтер». Заявлена вартість Inter Media Group Limited становить близько 2,5 млрд доларів США[10].

У листопаді 2013 року в рейтингу найбагатших українців за версією журналу «Кореспондент» зайняв 29 місце.[11]

У лютому 2014 року створив новий український неурядовий аналітичний центр «think tank» — Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна». Інститут займається розробкою і супроводом проектів у різних сферах: міжнародній і внутрішній політиці, економіці, безпеки, екології, соціології, культурі. Також, в інституті розроблюється окремий медіа-напрям.[12][13]

У вересні 2014 року створив власний фонд «Нова Україна». Головним напрямком діяльності Фонду є допомога в реалізації проектів недержавним інституціям і аналітичним центрам, які розробляють програми реформ, а також підтримка громадських ініціатив та проектів, спрямованих на реформування України.[14] 24 вересня 2014 року стало відомо, що Сергій Льовочкін балотуватиметься у Верховну Раду від «Опозиційного блоку» під номером 12. Він заявив, що у Януковича та його режиму не було політичної волі до реформ, що «привело до того, що був зірваний план реформ України на 2010—2014 роки».

Родина[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]

  • Опоненти ставлять в провину Льовочкіну зв'язок з російсько-українським газовим посередником Росукренерго. Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби із співвласником компанії Дмитром Фірташем[15].

Джерела[ред.ред. код]

  1. До того називався Секретаріатом Президента
  2. а б Указ Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України»
  3. а б Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 10/2014 «Про звільнення С. Льовочкіна з посади Глави Адміністрації Президента України»
  4. Top 100 (korrespondent.net) (рос.)
  5. Глава администрации президента Украины подал в отставку — источник (рос.)
  6. а б [1]
  7. Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 23/2014 «Про призначення С.Льовочкіна Радником Президента України»
  8. Указ Президента України від 24 лютого 2014 року № 102/2014 «Про звільнення С.Льовочкіна з посади Радника Президента України»
  9. Льовочкін пояснив, що вивів свої активи на Кіпр через ненадійність Тимошенко
  10. Льовочкін став власником 20% медіагрупи «Інтер». «Телекритика». 2013-02-07. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  11. Золота сотня: Корреспондент склав новий рейтинг найбагатших українців
  12. Сергей Левочкин создает институт «Новая Украина»
  13. Льовочкін стане спонсором «Нової України». Чепак та Єрмолаєв — у команді
  14. Льовочкін створив Фонд «Нова Україна»
  15. Левочкин Сергей Владимирович

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.