Любава (княгиня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любава
Народилася невідомо
Новгород
Померла після 1169
Чернігів?
Громадянство Київська Русь
Знання мов давньоруська
Титул велика княгиня Київська
Конфесія православ'я
Батько Дмитро Завидич
У шлюбі з Мстислав I
Діти 2 сина і 2 доньки

Любава Дмитріївна (*д/н — після 1169) — дружина Великого князя Київського Мстислава Великого.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила з впливового новгородського роду. Донька Дмитра Завидича, посадника у Новогороді. Її ім'я є об'єктом дискусій. Любавою її називали російські дослідники Василь Татищев та Микола Карамзін. Втім у сучасних істориків існують до цього сумніви. Водночас жодне ім'я не вказано у літописах. Ймовірно познайомилася з майбутнім великим князем Мстиславом Володимировичем під час його князювання в Новгороді протягом 10961117 років.

У 1117 році помирає її батько, а у 1122 році вона виходить заміж за Мстислава. Одруження князя на Любаві також було пов'язано з тим, що він мав з Новгородом тісні господарські зв'язки і поривати їх не бажав. До того ж у самого Мстислава, який готувався стати великим князем київським, навряд чи був час займатися князівським господарством, воно зазвичай перебувало у віданні княгині.

В літописах немає відомостей про те, чим займалася Любава Дмитрівна під час шлюбу. У 1132 році стало удовою. Втім змогла дуже вдало видати заміж дочок. Рідна донька Єфросинія стала дружиною угорського короля Гези II, пасербиця Марія — чернігівського князя Всеволода Ольговича. Відігравала певну роль у політичному життя. Разом з донькою Марією сприяла у 1139 році зайняттю київського престолу Всеволодом Ольговичем.

У 1141 році пасерб Любави, Ізяслав Мстиславич звернувся з проханням випросити у великого князя Всеволода Ольговича новгородське князювання для молодшого брата Святополка. Любава Дмитріївна виконала прохання, домовившись про передачу Святополку Новогорода. У 1147 році під час повстання киян намагалася врятувати князя Ігора Ольговича.

З Київського літопису відомо про те, що 1155 року Любава поїхала у гості до свого зятя, чоловіка своєї дочки Єфросинії, угорського короля Гейзи, «і король дав багато майна тещі своїй». Але наступного, 1156, року, коли вона поверталася звідти, Мстислав Ізяславич, воюючи з Володимиром Мстиславичем, сином княгині, напав на місто Володимир, схопив Любаву і, посадивши на воза, відправив до Луцька, тоді як сам Володимир утік до Перемишля, а потім до короля Гейзи, звідки щойно повернулася його мати. Мстислав же «добро все одняв, що його принесла була з Угрів удова Мстиславова».

Лише у 1158 році зуміла повернутися до Київа, коли владу в державі перебрав пасерб Ростислав Мстиславович. Водночас підтримувала зв'язок з своїм сином Володимиром, готуючись організувати передачу великокнязівської влади на випадок смерті Ростислава.

1169 року після смерті Ростислава великим князем став Мстислав Ізяславич. останній побоювався впливу Любави Дмитріївни, тому наказав їй: «ти іди в Городок, а звідти, куди тобі вгодно. Не можу я з тобою жити в одному місці, тому що син твій завше чигав на мою голову, а хреста переступаючи». Любава перебирається до Чернігіва, де князював Святослав Всеволодович, її внук. Подальша доля невідома. Вважається, що невдовзі померла.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Літопис руський / пер. з давньорус.Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. –К. : Дніпро, 1989
  • Войтович Л. В. 3.14. Мономаховичі. Мстиславичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000.
  • Янин В. Л. Новгородские посадники. — М.: Языки славянских культур, 2003
  • Морозова Л. Е. Великие и неизвестные женщины Древней Руси. — М.: АСТ, 2009