Любавін Петро Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любавін Петро Митрофанович
Любавін Петро Митрофанович 1940.jpg
Народився 1898
Воронеж, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 4 серпня 1941(1941-08-04)
Левківка, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Парк Вічної Слави
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1937–1954).svg Російська РФСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater ДХТІ (1936)
Володіє мовами російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна

Меморіальна дошка в Донецьку

Люба́він Петро́ Митрофа́нович (1898[1], місто Воронеж, Воронезька губернія, Російська імперія — 1941, біля села Левківки, тепер Новоархангельського району Кіровоградської області) — український радянський партійний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1941). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1941). Член ЦК КП(б)У (червень 1938 — серпень 1941). Член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — травень 1940). Кандидат в члени Політбюро ЦК КП(б)У (травень 1940 — серпень 1941). Член ЦК ВКП(б) (березень 1939 — серпень 1941). 

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1898(1898) року[1] в родині робітника-механіка в місті Воронеж, тепер Воронезька область. Росія. У 1912 році закінчив чотирикласну церковноприходську школу в місті Воронежі.

У квітні 1912 — серпні 1915 року — учень слюсаря приватних механічних майстерень у селі Писарівці Богучарського повіту Воронезької губернії. У серпні 1915 — лютому 1916 року — курсант автомобільних курсів у Москві. У лютому 1916 — травні 1917 року — слюсар олійницького заводу в слободі Лівенці Бірючинського повіту Воронезької губернії.

У червні — листопаді 1917 року — рядовий окремої Балтійської морської дивізії російської армії. У листопаді 1917 — березні 1918 року — машиніст млина в слободі Лівенці Бірючинського повіту Воронезької губернії.

У березні — серпні 1918 року — комісар технічного постачання 1-го бронепоїзду Тираспольського загону Червоної армії. У серпні 1918 — січні 1919 року — червоноармієць 1-го Воронезького революційного полку. У січні — липні 1919 року — секретар прифронтової Надзвичайної комісії (ЧК). У липні — грудні 1919 року — в резерві командного складу 59-го батальйону 1-ї запасної бригади.

Член РКП(б) з листопада 1919 року.

У грудні 1919 — січні 1924 року — завідувач збройовою частиною (зброївнею) 112-го відділення стрілецького батальйону військ ВНК-ОДПУ. У січні 1924 — березні 1925 року — помічник начальника застави з політичної частини Кам'янецького (Кам'янець-Подільського) прикордонного загону ОДПУ. У березні 1925 — червні 1926 року — інструктор з політичної роботи Подільського прикордонного загону ОДПУ в місті Могилеві-Подільському.

У червні 1926 — січні 1928 року — слюсар Полтавського державного олійницького заводу Полтавської округи.

У січні 1928 — серпні 1930 року — завідувач відділу кадрів Полтавського окружного комітету КП(б)У.

У серпні 1930 — серпні 1936 року — студент Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. У серпні 1936 року закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут та здобув спеціальність інженера-механіка. У серпні — листопаді 1936 року — інженер-механік Дніпродзержинського азотно-тукового комбінату Дніпропетровської області.

У листопаді 1936 — травні 1937 року — завідувач промислово-транспортного відділу Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У. У червні 1937 року — начальник ремонтно-механічної дільниці комбінату, а в червні — листопаді 1937 року — секретар партійного комітету КП(б)У Дніпродзержинського азотно-тукового комбінату.

У листопаді 1937 — квітні 1938 року — 1-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У квітні — травні 1938 року — 3-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У травні — червні 1938 року — 2-й секретар Донецького обласного комітету КП(б)У.

У червні — листопаді 1938 року — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Рубіжанської виборчої округи № 276 Ворошиловградської області. Член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання, член постійної комісії законодавчих передбачень Верховної Ради УРСР.

У листопаді 1938 — серпні 1941 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

З червня 1941 року — член Військової ради 12-ї армії Південно-Західного фронту, бригадний комісар.

У серпні 1941 року під загрозою потрапити у німецький полон покінчив життя самогубством.

Останки Любавіна були знайдені в 2005 році біля села Левківки Новоархангельського району Кіровоградської області та ідентифіковані Головним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. У 2006 році перепохований на Алеї Героїв в парку Вічної Слави у місті Києві.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б За іншими даними — 1896 року.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Любавін Петро Митрофанович (1898–1941) // Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991) / В. С. Лозицький. — К. : Генеза, 2005. — С. 218. — ISBN 966-504-407-9.
  • Любавин Пётр Митрофанович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991. (рос.)
  • Ксенофонтова Н. Боєць партії: До 90-річчя з дня народження П. М. Любавіна // Рад. Донеччина. — 1988. — 11 листоп.
  • Парсенюк Б. Сталінські губернатори: П. М. Любавін // Донеччина. — 2002. — 24 жовт.
  • Парсенюк Б. Червоні губернатори // Схід. часопис. — 1996. — 1-15 січ.
  • Любавін Петро Митрофанович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 143.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 58.
  • Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.