Любачівський повіт (ІІ Річ Посполита)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любачівський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1923
Населення: 87 300 (1931 р.)
Площа: 1 146 км²
Густота: 76 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Любачів
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 9
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Любачівський повіт (пол. Powiat lubaczowski) — адміністративна одиниця у складі Львівського воєводства Польської республіки у 1923-1939 рр. та СРСР у 1939-1940 рр.

Історія[ред. | ред. код]

У складі Польщі[ред. | ред. код]

Утворений 1 січня 1923 року внаслідок перенесення адміністративного центру з Цішанова з перейменуванням Цішанівського повіту.

1 квітня 1930 р. присілок Чотирибоки вилучено з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включено до сільської гміни Вілька Жапалівська того ж повіту[1].

Розпорядженням міністра внутріщніх справ 26 березня 1934 р. землі «Островецькі Ниви» вилучені з території села Острівець та приєднані до села Лисі Ями[2] а село Острівець приєднано до міста Любачів[3].

15 червня 1934 р. села Жапалів і Вілька Жапалівська передані з Любачівського повіту до Ярославського, також присілок Ігначе вилучений з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включений до сільської гміни Радава Ярославського повіту, натомість з Ярославського передане село Нова Гребля до Любачівського повіту[4]. Того ж дня з Яворівського повіту вилучено ґміни Будомєж і Грушув і приєднано до Любачівського повіту. Натомість з Любачівського повіту вилучено ґміну Ліповєц (з присілками Лінденау і Майдан) і включено її у Яворівський повіт[5]. До повіту входило 66 адміністраційних ґмін: 64 сільські і 2 міські. До міської ґміни в Любачеві належало місто разом із присілками Балаї, Гурче і Мокриця.

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[6] внаслідок об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Адміністративний поділ повіту 1934-1939[ред. | ред. код]

Любачівський повіт

В склад повіту входили такі ґміни:

Сільські ґміни (в 1934 році)

Міста

Перейменування[ред. | ред. код]

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[8]:

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 52% населення повіту[9].

У 1939 році в повіті проживало 93 200 мешканців (49 560 українців-грекокатоликів — 53,17 %, 13 555 українців-римокатоликів — 14,54 %,, 20 265 поляків — 21,74 %, 240 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,26 % 9 235 євреїв — 9,91 % і 345 німців та інших національностей — 0,37 %)[10].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 87 266 населення ніби-то було аж 43 294 (49,61%) поляків при 38 237 (43,82%) українців, 5 485 (6,28%) євреїв і 124 (0,14%) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольським (австрійським 1907 року[11]) і післяпольським (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27 листопада 1939 р. повіт включений до новоутвореної Львівської області[12] й одночасно до повіту включені волості Ярославського повіту:

17 січня 1940 — терен повіту розділили на Любачівський, Горинецький, Синявський і Ляшківський райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. У жовтні 1944 року територія зі складу Львівської області віддана Польщі. Українське населення вивезено до СРСР та на понімецькі землі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Stare Sioło i Wulka Zapałowska w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. (пол.)
  2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. o zmianie granic gmin wiejskich Ostrowiec i Lisiejamy w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Lubaczowa w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów jarosławskiego i lubaczowskiego w województwie lwowskiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów lubaczowskiego i jaworowskiego w województwie lwowskiem. (пол.)
  6. Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Любачівського повіту в львівській провінції на ґміни (сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 68, poz. 596
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  8. Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939. 
  9. Українці. Частка у населенні повітів
  10. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 45-47
  11. Українці. Частка у населенні повітів
  12. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»