Любйонзьке абатство

Любйонзьке абатство
нім. Kloster Leubus; пол. Opactwo cystersów w Lubiążu
	51°15′43″ пн. ш. 16°28′08″ сх. д. / 51.26200000002777557° пн. ш. 16.469000000027779862° сх. д.Координати: 51°15′43″ пн. ш. 16°28′08″ сх. д. / 51.26200000002777557° пн. ш. 16.469000000027779862° сх. д.
Розташування	Любйонз, Нижньосілезьке воєводство , Польща
Орденська приналежність	Цистерціанці
Заснування	1150
Закритий	1810
	Любйонзьке абатство у Вікісховищі

Любйонзьке абатство (нім. Kloster Leubus; пол. Opactwo cystersów w Lubiążu) ― колишній цистерціанський монастир в селі Любйонж, Нижньосілезьке воєводство, Польща. Розташовано приблизно за 54 км на північний-захід від Вроцлава. Засноване в 1175 році і є одним з найбільших християнських архітектурних комплексів в світі, а також вважається шедевром сілезького бароко.

Опис[ред. | ред. код]

Площа даху становить близько 25 000 м². Фасад, що має протяжність 223 м, є найдовшим у Європі після палацу Ель-Ескоріал в Іспанії. У криптах знаходяться 98 добре збережених мумій сілезьких князів. Абатство будувалося протягом століть і було найбільшим цистеріанським монастирем у світі. В даний час входить до вищого класу пам'ятників світової культурної спадщини.

Історія абатства[ред. | ред. код]

Монастир розташований недалеко від броду річки Одер. Ймовірно, тут же був зведений бенедиктинський монастир і церква святого Якова близько 1150 року, але були покинуті вже до 1163 році.У цей час територія належала князівству Сілезія, яку заповів князь Болеслав III Кривоустий своєму старшому сину Владиславу II в 1138 році. У братовбивчому конфлікті польської династії П'ястів, Владислав був вигнаний своїм молодшим братом і втік до Альтенбургу, який належав Священній Римській імперії. За допомогою імператора Фрідріха Барбаросси, однак, його сини були відновлені в Сілезії тільки в 1163 році.

Старший син Владислава, князь Болеслав Високий, провів кілька років у вигнанні в Німеччині. Коли він став правити в Нижній Сілезії, він запросив цистеріанських ченців з абатства Пфорта, що розташовується на річці Заале і поселив їх в Любйонзі. Вони стали першими представниками свого ордену в Сілезії. Перший монастирський комплекс будувався до 1175 року, коли князь Болеслав I видав офіційну хартію про заснування замку Ґродзець. Провівши дренажні роботи, монахам вдалося меліорувати землю в болотистих околицях монастиря, розорати три поля для сівозміни та розбити виноградники. Їх зусилля поклали початок середньовічному німецькому розселенню на схід, в тому числі і в Сілезію.

Близько 1200 року церква абатства була перебудована, ставши першою будівлею в стилі цегляної готики в регіоні. Коли князь Болеслав помер в 1201 році, він був тут похований. Підйом Любйонза продовжився при правлінні його сина князя Генрика I Бородатого і його дружини Ядвіги Сілезької. У 1202 році шлюбна пара заснувала Тшебницьке абатство, яке в 1220 році стала дочірнім щодо Любйонзького абатства за указом Папи Гонорія III. За ним послідувало створення 1222 року Могільского абатства в Малопольщі та Генріковського абатства в 1227 році. У 1249 році монахи Любйонза взяли під своє управління колишнє августинське абатство Кам'янець, а у 1256 році навіть влаштували монастир в Бишево, що в Куявії який потім був перенесений в Короново в 1288 році.

З 1249 по 1844 року Любйонз мав міські привілеї. У 1327 році сілезький князь Генріх VI Хороший визнав себе васалом короля Богемії Яна I Сліпого, і коли він помер без спадкоємців чоловічої статі в 1335 році, його землі, в тому числі Любенж, відійшли до Богемського королівства. Монастирський комплекс був зруйнований в ході Гуситських воєн, і, крім того, монахи були вигнані за указом войовничого князя Яна II Божевільного в 1492 році, який перетворив абатство в мисливський будинок. Цистерціанці не змогли повернутися, поки Ян II не пішов у Франкфурт-на-Одері в Бранденбурзі. У XVI столітті абатство зіткнулося з протестантською Реформацією та успадкування земель Богемської корони від австрійської династії Габсбургів. Під час Тридцятилітньої війни абатство було захоплено і розграбовано шведськими військами в 1638 році.

Абатство піклувалося німецьким художником Міхаелем Вільманом після його звернення в католицтво в 1660-х роках.

Цистерціанці були вигнані з Любйонза в 1810 році за указом короля Фрідріха Вільгельма III.

Під час Другої світової війни, в будівлях колишнього абатства розміщувалися секретні дослідницькы лабораторії та виробничі підприємства: зокрема, щодо розвитку радіолокаційних комплектуючих і виробництва двигунів для ракет Фау-1 і Фау-2 (до праці залучалися ув'язнені). В кінці війни, в будівлі колишнього монастиря розмістилися солдати Червоної Армії, а потім і радянська військова психіатрична лікарня. У цей час монастир зазнав великої шкоди (наприклад, дерев'яними меблями топили печі). Після цього протягом десятиліть він і зовсім був покинутий.

З 1989 року монастир стали реставрувати. До нього потягнулося безліч туристів. Щороку влітку тут проходить фестиваль альтернативної культури під назвою SLOT Art^[1].