Любен Ділов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Любен Ділов
Любен Дилов
Народження 25 грудня 1927(1927-12-25)
  Червен бряг, Болгарія Болгарське царство
Смерть 10 червня 2008(2008-06-10) (80 років)
  Софія, Болгарія Болгарія
Громадянство
(підданство)
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів болгарська
Рід діяльності письменник
Напрямок наукова фантастика
Жанр проза

Любен Ділов (болг. Любен Дилов, 1927-2008) - болгарський письменник-фантаст, прозаїк, публіцист, помітна постать болгарської наукової фантастики 1960-1990-х років.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Червен Брягу у 1927 році. З 1939 року жив в Німеччині, після війни повернувся в Болгарію. Закінчив відділення болгарської філології Софійського університету, працював в редакціях журналів «Септември», «Картинна галерея», в апараті Спілки письменників. У пресі дебютував в 1951 році з нарисами і реалістичними оповіданнями. У 1953 р вийшла перша книга Дилова - збірка оповідань «Голуби над Берліном» («Г'л'бі над Берлін»). Лауреат премій «Єврокон-3» (Польща, Познань, 1976) - за роман «Шлях Ікара», «Карел Чапек» (Чехія, 1991) - за внесок в культуру та ін. Засновник національної жанрової премії «Гравітон» (вручається з 1991 року).

Творчість[ред. | ред. код]

До наукової фантастики Ділов звернувся в кінці 1950-х років. Дебют в жанрі - роман «Атомна людина» (Атомният човек, 1958) про подорож в світ комуністичного майбутнього. Написаний в традиціях науково-прогностичної наукової фантастики 1950-60-х років, дебютний роман - найслабша книга письменника, який ніколи, до речі, не зараховував себе до жанрових авторів і розглядає фантастику як літературний прийом, метод. Цікавіша була друга книга - фантастичний детектив «У страху багато імен» (Многото имена на страха, 1967) про можливу перебудову людини шляхом видалення «органу страху».

Ділов - один з найрізнобічніших авторів болгарської фантастики, витончений стиліст, рівень таланту якого можна порівняти з братами Стругацькими та С. Лемом. Він однаково успішно пише соціально-філософську і пародійно-гумористичну наукову фантастику, сатиричний гротеск і фантастичний детектив. Розповідями, що склали збірники «Нагодуй орла» (Да нахраниш орела, 1977), «Подвійна зірка (Двойната звезда, 1979) тощо властива пародійно-сатирична інтонація. Ділов іронізує над космічними і технологічними амбіціями людства. Влучно охарактеризував Ділова О.Сапарев, який назвав фантаста «іронічним скептиком і фривольним моралістом». З великих творів 60-х виділяється філософський роман «Важкість скафандра» (Тяжестта на скафандъра, 1969), оригінально трактує тему Контакту (Контакт як форма космічного флірту). Але проблематика роману набагато ширше - символічно назва: Тяжкість скафандра - це «фізична обмеженість людського існування, цілком залежного від машин, без яких людина беззахисна в крижаному жаху Космосу»[1]. З ранніх книг Дилова виділяється також книга новел (швидше - роман в оповіданнях) «Мій дивний приятель - астроном» (Моят странет приятел — астрономът, 1971), якій притаманне більше лірико-філософська наповненість, ніж гротескові ефекти.

Найзначніший твір 1970-х - багатоплановий роман-утопія «Шлях Ікара» (Путът на Икар, 1974), названий «найамбітнішим романом Л. Ділова». В основі сюжету - багатовіковий політ чергового «зоряного ковчега» (в даному випадку в ролі зореліта виступає астероїд), але основна увага зосереджено на психологічних і моральних проблемах (наприклад, конфлікт поколінь), що виникають в середовищі зіркових блукачів.

До кінця 70-х в творчості Дилова посилюється пародійний елемент: романи «Парадокс дзеркала» (Парадоксът на огледалото, 1976), «Втрачений шанс» (Пропуснатият шанс, 1981), збудований як колаж історій «з творів мого комп'ютера»; «Незавершений роман студентки» (Незавършеният роман на една студентка, 1986).

Виділяється також вдалий досвід Ділова в жанрі фантастики для підлітків - роман-дилогія «Зоряні пригоди Нумі і Ніки» (Звезднити приключения на Нуми и Ники, 1980) і «До Райської планети і назад» (До Райската планета и назад, 1983), що продовжує традиції чарівної казки і сатиричних «незвичайних подорожей» світової літератури.

В останні роки Ділов розсунув рамки своєї творчості, звернувшись до притч, релігійно-біблійних мотивів і досвіду світового екзистенціалізму.

З нехудожніх творів Ділова виділяється автобіографічна повість-есе «Записки фантаста» (Записки на фантаста, 1988).

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • «Атомният човек» — 1958
  • «Кладенецът на таласъмите» — 1963
  • «Помня тази пролёт» — 1964
  • «Многото имена на страха» («У страху багато імен») — 1967
  • «Тежестта на скафандъра» — 1969
  • «Пътят на Икар» — 1974
  • «Парадоксът на огледалото» — 1976
  • «Звездните приключения на Нуми и Ники» («Зоряні пригоди Нумі і Ніки») — 1980
  • «Пропуснатият шанс. Из съчиненията на моя компютър» («Втрачений шанс») — 1981
  • «Незавършеният роман на една студентка» («Незавершений роман студентки») — 1982
  • «До Райската планета и назад. Другите приключения на Нуми и Ники» («До Райської планети і назад. Нові пригоди Нумі і Нікі») — 1983
  • «Жестокият експеримент» («Жорстокий експеримент») — 1985
  • «Библията на Лилит» — 1999
  • «Голямата стъпка» — 1999
  • «Демонът на Максуел» — 2001
  • «Да избереш себе си» — 2002

Повісті[ред. | ред. код]

  • «Наперед, човечество!» («Вперед, людство!») — 1971
  • «Цялата истина около шимпанзето Топси» («Вся правда про Топсі») — 1976
  • «Новогодишна трагедия» («Новорічна трагедія») — 1978
  • «Странните качества на Борис Левиташки» («Дивовижні здатності Бориса Левіташки») — 1979
  • «Експеримент в криминалния жанр» («Експеримент в детективному жанрі») — 1981
  • «Ограбената истина» («Пограбована істина») — 1981
  • «Предисторията на едно заболяване» («Передісторія однієї хвороби») — 1981

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сапарев О. Фантастиката като литература. С., 1990. С. 128