Любиця Вукоманович
Любиця Обренович(Вукоманович , 14 січня 1785— 14 травня 1843) сербська княгиня, дружина князя Милоша Обреновича, і мати князя Михайла Обреновича .
Біографія[ред. | ред. код]
Дівоче прізвище Любиці- було Вукомановіч, була дочкою Марії і Радослава Вукомановічів. Любиця народилась 14 січня 1785 року, в селі Срезоевці на території сучасного Моравичского округу Сербії
В 1806 році вона вийшла заміж за Милоша Петровича, одного із лідерів антитурецького повсстания. Головним посередником одруження Любиці з майбутнім сербським князем Мілошем Обреновичем був Нікола Мілевіч на прізвисько Луневіца який домовлявся про одруження з Міланом Обреновичем, братом князя Мілоша в той час коли справляли сороковини по смерті батька Любиці- Радіслава. Свідками на весіллі були Георгій Петрович Карагеоргій, ватажок першого сербського повстання і той таки Нікола Луневіца.
У 1810 році Карагеоргій вбив Мілана Обреновича, зведеного брата її чоловіка, і Мілош взяв собі прізвище вбитого. Після цього два лідери повстання вступили в гострий конфлікт. В 1815 році почалось друге сербське повстання, і у 1817 році Османська влада погодилась на автономію Сербії на чолі з Мішошем Обреновичем. 6 листопада 1817 року Мілош став князем, а Любиця — княгинею.
Любица виявилась суворою й самостійною жінкою, її вплив на сербську політику був дуже сильним, доволі часто її погляди розходились з поглядами її чоловіка, через що в них декілька разів були дуже серйозні конфлікти. Також одного разу під час нападу ревнощів застрелила з пістолета одну з коханок свого чоловіка.
В 1819—1821 роках за дорученням князя архітектор Нікола Живковіч побудував особняк княгині Любиці.
В червні 1839 року армія заставила Милоша Обреновича зректися престолу на користь старшого сина Мілана. Через 25 днів Мілан помер, і трон успадкував наступний син — Михайло
У 1842 році повстали прихильники Карагеоргіевичів, и представники роду Обреновичів були змушені тікати за кордон. 14 травня 1843 року Любица Обренович померла в місті Новий Сад, що тоді знаходилось на території Австрійської Імперії, а зараз-адміністративний центр автономного краю Воєводина, що в Сербії. Похована княгиня Любиця в монастирі Крушедол на Фрушка-горі.
Діти[ред. | ред. код]
У Мілоша і Любиці було як мінімум семеро дітей:
| Ім'я дитини | Роки життя | Подальша доля |
|---|---|---|
| Петрія | 1810—1870[1]) | у 1830 році вийшла заміж за Тодора Баіца де Варадія |
| Єлизавета | 1814—1848 | в 1831 році вийшла заміж за Йована Ніколіча |
| Мілан | 1819—1839 | князь Сербії |
| Михайло | 1823—1868 | князь Сербії |
| Марія | 1830—1830 | |
| Тодор | Помер малим | |
| Габрієль | Помер малим |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За іншими даними роки життя Петрії були 1808—1871.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2005. Процитовано 8 грудня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 грудня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 30 жовтня 2007.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)