Любиця Вукоманович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Любиця Обренович (до шлюбу Вукоманович, 14 січня 1785—14 травня 1843) — сербська княгиня, що сильно впливала на політику країни. Дружина князя Милоша Обреновича, мати князя Михайла Обреновича.

Файл:Ljubica vukomanovic obrenovic.jpg
Любиця Обренович. Малюнок Едварда Браумана 1850 рік (Національний музей Белград)
Любиця Обренович з сином Міланом

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 14 січня 1785 року, в селі Срезоевці на території сучасного Моравичского округу Сербії, в родині Марії і Радослава Вукомановічів.

В 1806 році одружилася з Милошем Петровичем, одним з лідерів антитурецького повстання. Головним посередником одруження Любиці з майбутнім сербським князем Мілошем Обреновичем був Нікола Мілевіч на прізвисько Луневіца, який домовлявся про одруження з Міланом Обреновичем, братом князя Мілоша, коли справляли сороковини по смерті батька Любиці. Свідками на весіллі були Георгій Карагеоргій, ватажок першого сербського повстання, і Нікола Луневіца.

У 1810 році Карагеоргій вбив Мілана Обреновича, зведеного брата її чоловіка, і Мілош взяв собі прізвище вбитого. Після цього два лідери повстання вступили в гострий конфлікт. В 1815 році почалось друге сербське повстання, і у 1817 році Османська влада погодилась на автономію Сербії на чолі з Мішошем Обреновичем. 6 листопада 1817 року Мілош став князем, а Любиця — княгинею.

Любица виявилась суворою й самостійною жінкою, її вплив на сербську політику був дуже сильним, доволі часто її погляди розходились з поглядами її чоловіка, через що в них кілька разів були дуже серйозні конфлікти. Також одного разу під час нападу ревнощів застрелила з пістолета одну з коханок чоловіка.

В 1819—1821 роках за дорученням князя архітектор Нікола Живковіч побудував особняк княгині Любиці.

В червні 1839 року армія заставила Милоша Обреновича зректися престолу на користь старшого сина Мілана. Через 25 днів Мілан помер, і трон успадкував наступний син — Михайло.

У 1842 році повстали прихильники Карагеоргіевичів, и представники роду Обреновичів були змушені тікати за кордон.

14 травня 1843 року Любиця Обренович померла в місті Новий Сад, що тоді знаходилось на території Австрійської Імперії, а зараз адміністративний центр автономного краю Воєводина, що в Сербії. Похована княгиня Любиця в монастирі Крушедол на Фрушка-горі.

У шлюбі з князем Любиця народила як мінімум семеро дітей:

Ім'я дитини Роки життя Подальша доля
Петрія 1810—1870[1]) у 1830 році стала дружиною Тодора Баіца де Варадія
Єлизавета 1814—1848 в 1831 році стала дружиною Йована Ніколіча
Мілан 1819—1839 князь Сербії
Михайло 1823—1868 князь Сербії
Марія 1830—1830
Тодор Помер малим
Габрієль Помер малим

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За іншими даними роки життя Петрії були 1808—1871.

Джерела

[ред. | ред. код]

[1] [2] [3] [4]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2005. Процитовано 8 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 30 жовтня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)