Любищев Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg О.О. Любищев
Пам'ятник Любищева в інституті екології Волзького басейну

Олександр Олександрович Любищев (5 квітня 1890, Санкт-Петербург — 31 серпня 1972, Тольятті) — ентомолог, спеціаліст по одній з найскладніших підродин жуків-листоїдів, земляних блошках (Chrysomelidae: Alticinae), та захисту рослин. Відомий завдяки своїм роботам загальнішого характеру: щодо застосування математичних методів у біології, відносно загальних проблем біологічної систематики, теорії еволюції і філософії.

Біографія, ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у Санкт-Петерурзі, походив із родини заможного лісопромисловця. Родина була орієнтована на здобутки дворянської культури Російської імперії. Тому хлопцю намагались прищепити знання іноземних мов і надати добру освіту. Вже юнаком володів кількома мовами: французькою, англійською, німецькою, італійською, причому перші дві вивчив в транспорті[1]. Закінчив Третє реальне училище, що орієнтувало випускників на опануваття технічних, а не гуманітарних дисциплін, вийшов з училища 1906 року з медаллю за успішне навчання. Того ж 1906 року влаштувався на навчання у Петербурзький університет.

Початок наукової кар'єри[ред. | ред. код]

По закінченні університету працював у Мурманську на біологічній станції, де також працювали його університетські знайомці — Б.Н. Шванвич, Д.М. Федотов, В.Н. Беклемішев, С.І. Малишев на інші. В майбутньому майже кожний з них стане уславленим науковцем. Серед наукових авторитетів Любищева був професор Таврійського університету Гурвич Олександр Гаврилович (1874—1954, випускник Мюнхенського унверситету) та запропонована ним теорія біологічного поля. Таврійський університет, створений у місті Сімферополь, відрізнявся на той час надзвичайно сильним професорським штатом, випускниками відомих університетів (закордонних і російської імперії) і надзвичайно здібними науковцями. Любищев відбув військову службу і сам перебрався у Сімферополь, де працював асистентом у Таврійському університеті.

Праця у Пермському університеті[ред. | ред. код]

1921 року науковця запросили на працю у Пермський університет доцентом на кафедру зоології. Розпочалась його праця університетського викладача, він вводив провінційне студентство у проблеми загальної біології, генетики, біометрії, біогеографії, зоопсихологію тощо. В університеті він наблизився до праць і проблем із сільськогосподарськими шкідниками, сам читав курс з цих проблем.

Серед вагомих наукових праць пермського періоду — «Про проблему спадкових факторів». 1926 року керівництво Пермського університету поклопоталось про надання Любищеву звання професора. Але змінились урядові установи і талановитому, але неблагонадійному науковцю Любищеву радянська Державна наукова рада (тодішній ГУС) звання професора не надала. Це не зменшило його науковий авторитет, а надало йому небажаної уваги і популярності.

Перебування за географією у провінційних університетах обскурантної держави СРСР сприяло бесцензурному саморозвитку науковця, що виробився у самостійного і незалежно думавшого вченого, рідкісний зразок науковця, по котрого добре знали у наукових колах столичних Петербурзі і Москві. Кожний візит Любищева у столиці збирав натовп викладачів і студентів, волавших послухати незалежну і крамольну особу, несхожу на столичну радянську професуру.

Зрілі роки[ред. | ред. код]

Створив систему обліку часу (тайм-менеджмента)[1], якою користувався протягом 56-и років (з 1916 по 1972 роки).

Себе атестував дилетантом, чим частково реабілітував це слово.

Підтримував велике листування з багатьма видатними вченими і мислителями. Активно торкався філософських проблем в безлічі своїх праць, багато з яких не були і не могли бути опубліковані за життя вченого через їх критичний зміст. Філософська позиція Любищева тяжіє до холізму і до поглядів Платона. Ще в 1923 р. він ввів уявлення про природну систему. Він припускав, що властивості організму цілком визначаються його положенням, місцем в природній системі. З загальних позицій критикував еволюційне вчення Дарвіна. Прагнув обґрунтувати точку зору, згідно з якою для природничих наук найпліднішою є філософія Платона. Особливий акцент робив на важливості математичних методів в науці взагалі та біології зокрема. Прекрасний полеміст, Любищев протидіяв торжеству ідей Лисенка та його послідовників.

З 1938 по 1941 роки працював у Києві в Інституті зоології АН УРСР та в Інституті захисту рослин.

Помер в Тольятті, куди приїхав прочитати курс лекцій. У листопаді 1989 року останки вченого перепоховали на території Інституту екології Волзького басейну РАН.

Любищев і Київ[ред. | ред. код]

За довге життя (Олександр Любищев прожив 82 роки) науковець встиг попрацювати і в місті Київ, де мешкав з родиною. Місцем його праці був Інститут біохімії. Початок війни з нацистською Німеччиною застав його саме у Києві. Незважаючи на початок війни він не переривав науковх досліджень і, як і раніше, веде щоденник і облік того, на що витратив часи свого життя.

Саме у Києі остаточно пропала частина його щоденників. Але зберіглися щоденникові записи за червень 1941 року, котрі велися російською. Вони надто короткі і скупі за записами, бо головним завданням для себе він вважав не переривати наукових дослідень, бо це сприяло прогресу.

* «22.6.1941. Киев. Первый день войны с Германией. Узнал об этом около 13

часов...». — и дальше обычная сводка сделанного.

  • «23.6.1941. Почти целый день воздушная тревога. Митинг в Институте

биохимии. Ночное дежурство».

  • «29.6.1941. Киев. На дежурстве в Институте зоологии с 9 до 18 ч. Занимался

номографией и писал отчет. Вечернее дежурство... ...Итого 5 ч. 20 м.».

У червні 1941 року Любищеву вже було за 50... Родина відрядила на фронт старшого сина, про що є теж надто короткий запис у щоденнику. У липні 1941 року немолодого науковця із дружиною та онуком евакуювали із Києва пароплавом. Про це теж йдеться у щоденнику, котрий він веде навіть на пароплаві.

«* 21.VII.1941. Нападение немецкого самолета на пароход „Котовский“ —

бомбежка и обстрел пулеметами. Убит капитан парохода и какой-то военный капитан, ранено 4 человека. Повреждено колесо, поэтому пароход не сделал остановку в Богруче, а поехал прямо на Кременчуг».

Власна родина і особистість[ред. | ред. код]

Був у двух шлюбах. Досить вдалим був другий шлюб, що подарував науковцю душевний спокій і умови для спокійної праці. Мав сина і доньку. Син Любищева Всеволод загинув 1942 року.

Олександр Любищев походив із забезпеченої родини лісопромисловця. 1918 року він звільнився від армії і розпочав суто наукову кар'єру.

Французьку добре знав з дитинства, володів також німецькою та англійською. В радянські часи не відрізнявся розкошами, мав невеликі прибутки. По виході на невелику пенсію мешкав у провінційному радянському місті Ульяновськ.

Впадали у око його поганий почерк, його погана дикція. Його записи від руки постійно передруковували на друкарській машинці заради «читабельності». Він також відрізнявся ігноруванням одягу, надаючи перевагу зручному і надто небагатому, чим дивував навіть науковців. Відносно цього мав власну теоретичну базу.

«...Американец Блисс, когда мы с ним ездили в командировку по Украине и по

Кавказу, сказал мне по поводу моего обычая одеваться более чем просто, игнорируя мнение окружающих: «Я восхищаюсь вашей независимостью в одежде и поведении, но, к сожалению, не нахожу в себе сил вам следовать». Такой комплимент от действительно умного человека перекрывает тысячи обид от пошляков... По-моему, для ученого целесообразно держаться самого низкого уровня приличной одежды, потому что

  • 1) зачем конкурировать с теми, для кого

хорошая одежда — предмет искреннего удовольствия;

  • 2) в скромной одежде —

большая свобода передвижения;

  • 3) некоторое даже сознательное «юродство»

неплохо: несколько ироническое отношение со стороны мещан — полезная психическая зарядка для выработки независимости от окружающих...»

Творчість[ред. | ред. код]

За життя він оприлюднив близько 70-ти наукових праць. Серед них класичні роботи по дисперсійному аналізу, таксономії, тобто по теорії систематики та з ентомології - роботи, широко відомі та перекладені за кордоном.

Всього ж ним написано понад 500 аркушів (12,5 тис. сторінок машинописного тексту) різного роду статей і досліджень: роботи з систематики земляних блошок, історії науки, сільського господарства, генетики, захисту рослин, філософії, ентомології, зоології, теорії еволюції, атеїзма.

Свої дослідження в галузі систематики він зазвичай проводив на матеріалах власної колекції земляних блішок — дрібних листоїдів (Chrysomelidae) підродини Alticinae (раніше — Halticinae). Безпосередньо цим жукам присвячена тільки одна з прижиттєвих публікацій Любищева (1963), інші роботи (монографія земляних блішок Киргизії, стаття про класифікацію земляних блішок роду Haltica (= Altica) та ін.) залишилися поки неопублікованими.

Критика лисенківщини[ред. | ред. код]

О. О. Любищев був активним і непримиренним критиком лисенківщини. Зокрема, він написав детальну і обширну працю «Про монополію Т.Д. Лисенка в біології» (видано в 2005 р.), розділи з якої були надіслані ним у ЦК КПРС і супроводжувалися листами, адресованими М.С. Хрущову.[2]

Найважливіші праці О.О. Любищева[ред. | ред. код]

  • К дискуссии о роли полосатой хлебной блохи // На защиту урожая. 1935, N 3, с. 23-24
  • К методике полевого учета сельскохозяйственных вредителей и эффективности мероприятий по борьбе с ними // Учен. записки Ульяновского пед. ин-та. 1955, вып. 6, с. 3-55
  • Перспективы и методы количественной зоогеографии // Проблемы зоогеографии суши. 1958. Матер. совещания, состоявшегося во Львове 1-9 июня 1957 г. Львов, с. 155-160
  • К методике количественного учета и районирования насекомых. -- Фрунзе, 1958. 167 с.
  • О применении биометрии в систематике // Вестн. ЛГУ. 1959, N 9, с. 128-136
  • О количественной оценке сходства // Применение математических методов в биологии. Кн. 2. 1963. Л., с. 152-160
  • Два новых палеарктических вида рода Chaetocnema группы Ch. concinna Marsh. // Энтомол. обозр. 1963. Т. 42, вып. 4, с. 858-863
  • Систематика и эволюция // Внутривидовая изменчивость наземных позвоночных животных и микроэволюция. Тр. Всесоюзн. совещ. 1965. Свердловск, с. 45-57
  • О некоторых новых направлениях в математической таксономии // Журн. общ. биол. 1966. Т. 27, N 6, с. 688-696
  • Проблемы систематики // Проблемы эволюции. Т. 1. 1968. Новосибирск, с. 7-29
  • Об ошибках в применении математики в биологии. I. Ошибки от недостатка осведомленности. Журн. общ. биол. 1969. Т. 30, N 5, с. 572-584
  • Об ошибках в применении математики в биологии. II. Ошибки, связанные с избытком энтузиазма. Журн. общ. биол. 1969. Т. 30, N 6, с. 715-723
  • О критериях реальности в таксономии // Информационные вопросы систематики, лингвистики и автоматического перевода. Вып. 1. 1971. М., ВИНИТИ, с. 67-81
  • Значение и будущее систематики / Природа. 1971. N 2, с. 15-23
  • К логике систематики // Проблемы эволюции. Т. 2. 1972. Новосибирск, с. 45-68
  • К классификации эволюционных теорий // Проблемы эволюции. Т. 4. 1975. Новосибирск, с. 206-220
  • О некоторых постулатах общей систематики // Зап. научн. семинаров Ленингр. отд-ния Математич. ин-та АН СССР. 1975. Т. 49, с. 159-175
  • Редукционизм и развитие морфологии и систематики // Журн. общ. биол. 1977. Т. 38, N 2, с. 245-263
  • О приложении математической статистики к практической систематике // Прикладная математика в биологии. 1979. М., с. 12-28
  • Проблемы формы, систематики и эволюции организмов (сборник статей). -- М., Наука. 1982. 278 с.
  • Дисперсионный анализ в биологии. -- М., Изд-во МГУ. 1986. 200 с.
  • В защиту науки (статьи и письма). -- Л-д, Наука. 1991. 295 с.
  • Философия и наука // Любищевские Чтения, 1997. Ульяновск, 1997. С. 3-28

Найважливіші публікації про О.О. Любищева[ред. | ред. код]

  • Смирнов Е.С. 1966 К 75-летию Александра Александровича Любищева // Энтомол. обозр. Т. 45, вып. 1. С. 232-236
  • Смирнов Е.С., Яблоков А.В. 1973 Александр Александрович Любищев (1890-1972) // Энтомол. обозр.
  • Крыжановский О.Л., Зубков А.Ф. 1973 Памяти А.А. Любищева (1890-1972) // Энтомол. обозр. Т. 52, вып. 3. С. 715-720
  • Мейен С.В., Шрейдер Ю.А. 1973 Биологические парадоксы А.А. Любищева // Природа. N 10. С. 38-41
  • Гранин Д.А. 1974 Эта странная жизнь (повесть) // Аврора. N 1: с. 12-24; N 2: с. 22-42
  • Голубовский М.Д. 1974 Таким он родился // Знание -- сила. N 10. С. 52-53
  • Рубашкин А. 1974 Опыт чужой жизни // Звезда. N 11. С. 210-212
  • Финк Л. 1974 Закономерный выбор // Новый мир. N 12. С. 257-260
  • Дмитриев В.А. 1975 Время -- союзник или враг? // Вопросы литературы. N 1. С. 35-89
  • Светлов П.Г. 1975 Александр Александрович Любищев // Проблемы эволюции. Т. 4. Новосибирск. С. 198-204
  • White S. 1975 Soviet author finds scientists are novel characters // New Scientist. Vol. 66, N 951. P. 513
  • Линник Ю.В. 1977 Ученый о литературе // Север. N 2. С. 102-103
  • Мейен С.В., Соколов Б.С., Шрейдер Ю.А. 1977 Классическая и неклассическая биология. Феномен Любищева // Вестн. АН СССР. N 10. С. 112-124
  • Шрейдер Ю.А. 1978 Три жизни профессора Любищева // Пути в незнаемое. Сб. 14. М. С. 393-397
  • Мейен С.В. 1979 Вклад А.А. Любищева в теоретическую биологию // Докл. Моск. общ-ва испыт. природы. Общ. биол. С. 109-110
  • Шрейдер Ю.А. 1979 Реальность и фикции в любищевской методологии науки // Докл. Моск. общ-ва испыт. природы. Общ. биол. С. 111-112
  • Светлов П.Г. (ред.). 1982 Александр Александрович Любищев (1890-1972). -- Л-д, Наука (Научно-биографическая серия). 144 с.
  • Равдель Е.А. (дочь А.А. Любищева). 1982 Биографический очерк // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890-1972). Л-д, Наука. С. 9-37
  • Ковалев В.Г. 1982 Работы в области энтомологической систематики // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890-1972). Л-д, Наука. С. 81-89
  • Зубков А.Ф. 1982 Вклад в сельскохозяйственную энтомологию // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890-1972). Л-д, Наука. С. 89-100
  • Баранцев Р.Г. 1982 О научном архиве А.А. Любищева // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890-1972). Л-д, Наука. С. 127-129
  • Баранцев Р.Г. 1982 Список опубликованных работ (91 название) // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890-1972). Л-д, Наука. С. 130-136
  • Баранцев Р.Г. 1982 Литература об А.А. Любищеве (66 названий) // В кн.: Александр Александрович Любищев (1890-1972). Л-д, Наука. С. 137-139
  • Мейен С.В., Чайковский Ю.В. 1982 О работах А.А. Любищева по общим проблемам биологии // В кн.: А.А. Любищев. Проблемы формы, систематики и эволюции организмов. М., Наука. С. 5-23
  • Баранцев Р.Г. 1988 Описание архива А.А. Любищева // Сов. библиография. N 6. С. 73-78 С. 127-129
  • Светлов П.Г. 1991 Вехи жизни Александра Александровича Любищева // В кн.: А.А. Любищев. В защиту науки. Л-д, Наука. С. 5-13
  • Голубовский М.Д. 1991 За честь природы фехтовальщик // В кн.: А.А. Любищев. В защиту науки. Л-д, Наука. С. 14-24
  • Любищевские Чтения. 1997 Любищевские Чтения, 1997 (тезисы докладов 9-х Любищевских Чтений в Ульяновске). Ульяновск. 106 с.

Посмертна слава попри все[ред. | ред. код]

Нова хвиля слави і популярності Любищева як талановитого науковця відбулася по його фізичної смерті, коли його літературно оброблену біографію оприлюднив ленінградський письменник Даніїл Гранін у книзі з провокуючою назвою «Це дивацьке життя» (рос. «Эта странная жизнь»)[3].

Невеликий за розмірами твір Граніна був вперше оприлюднений 1974 року (перший наклад 100 000 зразків!). Видання мало м'яку паперову обкладинку, сто десять сторінок і коштувало двадцять (20) радянських копійок. Воно наче ховало незвичну біографію за виглядом дешевої, незначимої брошури. Доля видання, однак, була успішною. Брошурку передавали з рук у руки, були випадки, коли у СРСР твір Граніна переписували вручну через неможливість придбати друкований варіант. За декілька десятків років твір Граніна був перекладений на декілька іноземних мов[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]