Любка Андрій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Любка Андрій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Любка
Андрій Любка
Ім'я при народженні Андрій Степанович Любка
Народився 3 грудня 1987(1987-12-03) (36 років)
Рига, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, перекладач, есеїст
Alma mater Варшавський університет
Мова творів українська
Роки активності 2004 — донині
Напрямок сучасна поезія, проза
Жанр верлібр
Magnum opus Карбід
Премії Дебют-2007, «Київські лаври» (2011), Лауреат премії імені Юрія Шевельова (2017)
Сайт: lyubka.net.ua

CMNS: Любка Андрій Степанович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Лю́бка (нар. 3 грудня 1987, Рига) — український письменник романіст, поет, перекладач та есеїст. Член Українського ПЕН.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Ризі (Латвія), де тоді навчалася його мама. Довгий час мешкав у місті Виноградові Закарпатської області. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.

З 2005 по 2009 навчався та закінчив Ужгородського національного університету та отримав ступінь бакалавра з української філології.

2012—2014 — навчався у Варшавському університеті, де отримав ступінь магістра з балканських студій.

Вірші та переклади Любки друкувалися у журналах «Київська Русь», «ШО», «Всесвіт», «Потяг-76», «Post-Поступ», альманахах «Джинсове покоління», «Карпатська саламандра», «Корзо», «Кур'єр Кривбасу» тощо.

Член літоб'єднання Ротонда. 2012 року разом із Dj Dimka Special-K видав альбом аудіовіршів «Перед вибухом поцілуємося».

Любка — частий учасник багатьох українських і міжнародних культурних заходів у Берліні, Варшаві, Києві, Празі, Стамбулі, Кракові, Інсбруку, Ляйпціґу, Львові, Одесі, Харкові, Дармштадті та ін.

Суспільно-політична діяльність[ред. | ред. код]

Колумніст видань ART Ukraine, Радіо Свобода, Контракти, Збруч[1]. Гостьовий редактор спеціального числа польського журналу «Tygiel Kultury», присвяченого сучасній українській культурі (Лодзь, 2010).

Один із організаторів акцій в Ужгороді на підтримку Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції. На президентських виборах у Білорусі 2006 року юнак став спостерігачем на виборах та одним із групи радників кандидата в Президенти Аляксандра Мілінкевіча, брав участь у акціях протесту. Просидів 15 діб у білоруській в'язниці та був висланий з країни.[2]

У 2006—2008 роках очолював студентський парламент Ужгородського національного університету.

У лютому 2012 року читачі порталу Мукачево.нет під час відкритого голосування обрали Андрія Любку «Найзавиднішим женихом Закарпаття».[3]

У травні 2018 підтримав незаконно засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4].

Після повномасштабного вторгнення[ред. | ред. код]

З лютого 2022 році став волонтером, та зайнявся допомогою бійцям ЗСУ. Так до кінця 2022 року йому вдалось передати воїнам на фронт 100 автомобілей.[5]

В січні 2022 року відбувся випуск збірки Андрія Любки «Щось зі мною не так»[6]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Живе в Ужгороді. 31 серпня 2017 року одружився з Юлією ­Пелепчук[7].

16 липня 2020 року у пари народилась донька.[8]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • Андрій Любка. Вісім місяців шизофренії. — У. : Ліра, 2007. — 60 с. — ISBN 978—966 8266-61-4.
  • Андрій Любка. Тероризм:Навчальний посібник, вибрані поезії. — Л. : Піраміда, 2008. — 104 с. — ISBN 978—966-441-083-7.
  • Андрій Любка. Сорок баксів плюс чайові. — Кам'янець-Подільський : Meridian Czernowitz, 2012. — 130 с. — ISBN 978—966-2771-07-7.
  • Андрій Любка. Щось зі мною не так. — Кам'янець-Подільський : Meridian Czernowitz, 2022. — 256 с. — ISBN 9786178024215.

Проза[ред. | ред. код]

Романи
Збірки короткої прози

Переклади іншомовних авторів українською[ред. | ред. код]

  • Богдан Задура. Нічне життя / пер. з пол. Андрій Любка. — Л. : Піраміда, 2012. — 140 с. — ISBN 9789664412862.
  • Богдан Задура. Найгірше позаду / пер. з пол. Андрій Любка. — Ч. : Книги - XXI, 2015. — 164 с. — ISBN 978-617-614-101-3.
  • Лідія Осталовська. Акварелі / пер. з пол. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ; Meridian Czernowitz, 2014. — 192 с. — ISBN 978-617-614-043-6.
  • Марко Поґачар. Людина вечеряє в капцях свого батька / пер. з хор. Андрій Любка, Алла Ткаренко. — Ч. : Книги - XXI, 2015. — 164 с. — ISBN 978-617-614-149-5.
  • Срджан Валяревич. Комо / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2016. — 208 с. — ISBN 978-617-614-123-5.
  • Светислав Басара. Фама про велосипедистів / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-614-188-4.
  • Мухарем Баздуль. Концерт / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2018. — 112 с. — ISBN 978-617-614-211-9.
  • Мілєнко Єрґович. Батько / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2018. — 192 с. — ISBN 978-617-614-226-3.

Також до збірки «Антологія молодої поезії США» (2016) увійшли такі переклади Андрія Любки:

  • Л. Ламар Вілсон — «Дорогий дядечко Сем»;
  • Джулія Елізабет Ґуез — «Епілог», «Яким би могло бути повноліття на Півдні», «Молочний зуб»;
  • Брендон Крайтлер — «Джон Вейн на муніципальному показі»;
  • Марк Маккі — «І Господь Бог робив одяг зі шкіри»;
  • Стівен Мотіка — «Ніч серед дубів»;
  • Самотній Христофор — «Справжня любов», «Імператор, він мов цілковитий контроль»;
  • Закарі Шомберґ — «Що мене вб'є», «Озеро», «Прекрасний острів».

Переклади творів Любки іншими мовами[ред. | ред. код]

Окремі вірші автора перекладено англійською, німецькою, сербською, португальською, російською, білоруською, чеською та польською мовами.

Польською
  • Andriy Lubka. Killer. — Biuro Literackie, 2013. — 125 с. — ISBN 9788363129392.
  • Andriy Lubka. Karbid. — Warsztaty Kultury w Lublinie, 2016. — 200 с. — ISBN 9788364375170.
  • Andriy Lubka. Pokój do smutku. — Warsztaty Kultury w Lublinie, 2018. — ? с. — ISBN 9788364375279.
Німецькою
  • Andrij Ljubka: Notaufnahme. Ukrainische Gedichte. Aus dem Ukrain. von Team-Baes-Low-Lectured. Edition BAES. Zirl 2012. ISBN 978-3-9503233-2-0.
Англійською
  • Carbide. Translated by Reilly Costigan-Humes and Isaac Stackhouse Wheeler. Jantar Publishing, London 2020.
Сербською
  • Карбид. Превео Андриј Лаврик. Архипелаг, Београд, 2021.

Фільмографія[ред. | ред. код]

2013 року Андрій зіграв головну роль поета-ловеласа в романтичному кліпі [Архівовано 31 січня 2014 у Wayback Machine.] пісні «До мило́ї» гурту «Rock-H (Рокаш)».[10]

Премії та стипендії[ред. | ред. код]

  • Лауреат літературної премії «Дебют» (2007)
  • Лауреат літературної премії «Київські лаври» (2011)
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат «Homines Urbani» Stowarzyszenie Willa Decjusza в Кракові, Польща (2009).
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат Ventspilshouse, Латвія (Вентспілс, 2010).
  • Стипендіат програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia», Варшава, Польща (2010 та 2012).
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат Internationales Haus der Autorinnen und Autoren Graz (Ґрац, Австрія, 2012).
  • Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2009».
  • Один із кураторів Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz.
  • Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2013».
  • Лауреат літературної премії Фонду Ковалевих за найкращу прозову книжку року (2017).
  • Лауреат премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику («Саудаде», 2017).

Антипремії[ред. | ред. код]

  • 2020 — премія «Золотий хрін» за найгірший опис сексу в українській літературі («Малий український роман»).[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.lyubka.net.ua/index.php/biography [Архівовано 14 серпня 2017 у Wayback Machine.] Персональний сайт письменника: біографія (доступ у січні 2015)
  2. Розмова з Андрієм Любкою (gazeta-uzhgorod.com). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 18 вересня 2008. 
  3. [1]
  4. «Я голодую з Сенцовим» — український письменник закликав підтримати режисера, який тиждень голодує [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 20.05.2018
  5. Культура під час війни. Захід • Ukraïner (uk-UA). Процитовано 16 липня 2023. 
  6. АНДРІЙ ЛЮБКА в Києві: книга «Щось зі мною не так» та ЧИТАННЯ ОПОВІДАНЬ з неї. Інтерв’ю, нові твори. (uk-UA). Процитовано 16 липня 2023. 
  7. Андрій Любка одружився в Угорщині. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018. 
  8. Письменник Андрій Любка вперше став батьком. 
  9. Спати з жінкам на сайті видавця Meridian Czernowitz[недоступне посилання з липня 2019]
  10. Rock-H / Рокаш — До милої (official video). Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 6 січня 2017. 
  11. Сексуальна помста політикам. Премію «Золотий хрін» отримав Андрій Любка [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // BBC News Україна, 22 січня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]