Любка Андрій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Любка
ВП Андрей Любка.jpg
Андрій Любка
Ім'я при народженні Андрій Степанович Любка
Народився 3 грудня 1987(1987-12-03) (31 рік)
Латвійська РСР
Рига
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, перекладач, есеїст
Alma mater Ужгородський національний університет (B.A., українська філологія)
Варшавський університет (М.A., балканські студії)
Мова творів українська
Роки активності 2004 — донині
Напрямок сучасна поезія, проза
Жанр верлібр
Magnum opus Карбід
Премії Дебют-2007, «Київські лаври» (2011), Лауреат премії імені Юрія Шевельова (2017)
Сайт: lyubka.net.ua

Андрій Любка у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Лю́бка (нар. 3 грудня 1987(19871203), Рига) — український романіст, поет, перекладач та есеїст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Ризі (Латвія), де тоді навчалася його мама. Довгий час мешкав у місті Виноградові Закарпатської області. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.

З 2005 по 2009 навчався та закінчив Ужгородського національного університету та отримав ступінь бакалавра з української філології.

2012—2014 — навчався у Варшавському університеті, де отримав ступінь магістра з балканських студій.

Вірші та переклади Любки друкувалися у журналах «Київська Русь», «ШО», «Всесвіт», «Потяг-76», «Post-Поступ», альманахах «Джинсове покоління», «Карпатська саламандра», «Корзо», «Кур'єр Кривбасу» тощо.

Член літоб'єднання Ротонда. 2012 року разом із Dj Dimka Special-K видав альбом аудіовіршів «Перед вибухом поцілуємося».

Любка частий учасник багатьох українських і міжнародних культурних заходів у Берліні, Москві, Варшаві, Києві, Празі, Стамбулі, Кракові, Інсбруку, Ляйпціґу, Львові, Одесі, Харкові, Дармштадті та ін.

Живе в Ужгороді. 31 серпня 2017 року одружився з Юлією ­Пелепчук[1].

Суспільно-політична діяльність[ред. | ред. код]

Ярослав Мінкін та Андрій Любка у Гуляйполі, 2009

Колумніст видань ART Ukraine, Радіо Свобода, Контракти, Збруч[2]. Гостьовий редактор спеціального числа польського журналу «Tygiel Kultury», присвяченого сучасній українській культурі (Лодзь, 2010).

Один із організаторів акцій в Ужгороді на підтримку Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції. На президентських виборах у Білорусі 2006 року юнак став спостерігачем на виборах та одним із групи радників кандидата в Президенти Аляксандра Мілінкевіча, брав участь у акціях протесту. Просидів 15 діб у білоруській в'язниці та був висланий з країни.[3]

У 2006—2008 роках очолював студентський парламент Ужгородського національного університету.

У лютому 2012 року читачі порталу Мукачево.нет під час відкритого голосування обрали Андрія Любку «Найзавиднішим женихом Закарпаття». [1]

У травні 2018 підтримав незаконно засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • Андрій Любка. Вісім місяців шизофренії. — У. : Ліра, 2007. — 60 с. — ISBN 978—966 8266-61-4.
  • Андрій Любка. Тероризм:Навчальний посібник, вибрані поезії. — Л. : Піраміда, 2008. — 104 с. — ISBN 978—966-441-083-7.
  • Андрій Любка. Сорок баксів плюс чайові. — Кам'янець-Подільський : Meridian Czernowitz, 2012. — 130 с. — ISBN 978—966-2771-07-7.

Проза[ред. | ред. код]

Романи
Збірки короткої прози

Переклади іншомовних авторів українською[ред. | ред. код]

  • Богдан Задура. Нічне життя / пер. з пол. Андрій Любка. — Л. : Піраміда, 2012. — 140 с. — ISBN 9789664412862.
  • Богдан Задура. Найгірше позаду / пер. з пол. Андрій Любка. — Ч. : Книги - XXI, 2015. — 164 с. — ISBN 978-617-614-101-3.
  • Лідія Осталовська. Акварелі / пер. з пол. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ; Meridian Czernowitz, 2014. — 192 с. — ISBN 978-617-614-043-6.
  • Марко Поґачар. Людина вечеряє в капцях свого батька / пер. з хор. Андрій Любка, Алла Ткаренко. — Ч. : Книги - XXI, 2015. — 164 с. — ISBN 978-617-614-149-5.
  • Срджан Валяревич. Комо / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2016. — 208 с. — ISBN 978-617-614-123-5.
  • Светислав Басара. Фама про велесопедистів / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-614-188-4.
  • Мухарем Баздуль. Концерт / пер. з хор. Андрій Любка. — Ч. : Книги – ХХІ, 2018. — 112 с. — ISBN 978-617-614-211-9.

Також до збірки «Антологія молодої поезії США» (2016) ввійшки такі переклади Андрія Любки:

  • Л. Ламар Вілсон — «Дорогий дядечко Сем»;
  • Джулія Елізабет Ґуез — «Епілог», «Яким би могло бути повноліття на Півдні», «Молочний зуб»;
  • Брендон Крайтлер — «Джон Вейн на муніципальному показі»;
  • Марк Маккі — «І Господь Бог робив одяг зі шкіри»;
  • Стівен Мотіка — «Ніч серед дубів»;
  • Самотній Христофор — «Справжня любов», «Імператор, він мов цілковитий контроль»;
  • Закарі Шомберґ — «Що мене вб'є», «Озеро», «Прекрасний острів».

Переклади творів Любки іншими мовами[ред. | ред. код]

Окремі вірші автора перекладено англійською, німецькою, сербською, португальською, російською, білоруською, чеською та польською мовами.

Польською
  • Andriy Lubka. Killer. — Biuro Literackie, 2013. — 125 с. — ISBN 9788363129392.
  • Andriy Lubka. Karbid. — Warsztaty Kultury w Lublinie, 2016. — 200 с. — ISBN 9788364375170.
  • Andriy Lubka. Pokój do smutku. — Warsztaty Kultury w Lublinie, 2018. — ? с. — ISBN 9788364375279.
Німецькою
  • Andrij Ljubka: Notaufnahme. Ukrainische Gedichte. Aus dem Ukrain. von Team-Baes-Low-Lectured. Edition BAES. Zirl 2012. ISBN 978-3-9503233-2-0.

Фільмографія[ред. | ред. код]

2013 року Андрій зіграв головну роль поета-ловеласа в романтичному кліпі пісні «До мило́ї» гурту «Rock-H (Рокаш)».[6]

Премії та стипендії[ред. | ред. код]

  • Лауреат літературної премії «Дебют» (2007)
  • Лауреат літературної премії «Київські лаври» (2011)
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат «Homines Urbani» Stowarzyszenie Willa Decjusza в Кракові, Польща (2009).
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат Ventspilshouse, Латвія (Вентспілс, 2010).
  • Стипендіат програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia», Варшава, Польща (2010 та 2012).
  • Гість письменницької резиденції, стипендіат Internationales Haus der Autorinnen und Autoren Graz (Ґрац, Австрія, 2012).
  • Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2009».
  • Один із кураторів Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz.
  • Один із кураторів Міжнародного літературного фестивалю «Київські лаври — 2013».
  • Лауреат літературної премії Фонду Ковалевих за найкращу прозову книжку року (2017).
  • Лауреат премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику («Саудаде», 2017).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]