Любліно (станція метро)
Координати: 55°40′32″ пн. ш. 37°45′42″ сх. д. / 55.67556° пн. ш. 37.76167° сх. д.
| Любліно | |
|---|---|
|
Люблінсько-Дмитровська лінія  | |
| Загальні дані | |
| Тип | односклепінна мілкого закладення |
| Глибина закладення | 8 м |
| Проєктна назва | Краснодарська |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 162 м |
| Дата відкриття | 25 грудня 1996 |
| Архітектор(и) | В. З. Філліпов[ru], С. Бєлякова |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Н. Корнєєва |
| Будівельник(и) | БМУ-2, БМУ-11, БМУ-12 |
| Пересадка на | А: с4, 30, 35, 54, 201, 228, 242, 530, 551, 551к, 657, 658, 708, 728, 770, н5; обласні: 305, 315, 518, 553, 954 |
| Виходи до | Білоріченська, Краснодарська, Новоросійська, Совхозна, Судакова |
| Час відкриття | 5:30 |
| Час закриття | 1:00 |
| Код станції | 157 |
 | |
«Любліно́» (рос. Люблино) — 158-а станція Московського метрополітену, розташована на південному радіусі Люблінсько-Дмитровської лінії між станціями «Волзька» і «Братиславська». Відкрита 25 грудня 1996 року у складі черги «Волзька» — «Мар'їно».
Назва[ред. | ред. код]
Станція отримала назву на честь колишнього підмосковного села, а згодом міста, яке увійшло до складу Москви. Відповідно московській традиції, наголос на останній склад (аналогічно: Косіно́, Строгіно́).
Помилково вважається, що Люблінсько-Дмитровська лінія названа на честь польського міста Лю́бліна. Також у Калінінградській області є однойменне селище, а в Москві до перейменування — залізнична платформа Лю́блино з наголосом на літеру Ю.
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
Конструкція станції — односклепінна мілкого закладення (глибина закладення — 8 м), споруджена з монолітного залізобетону за типовим проектом з платформою острівного типу. Два підземні вестибюлі поєднані сходовими маршами з підземними підвуличними переходами[1].
Колійний розвиток[ред. | ред. код]
За станцією розташований одноколійний оборотний тупик для нічного відстою составів, а також для обороту в екстрених ситуаціях. Побудований тому, що спочатку станція планувалася як кінцева, проте згодом перша черга лінії була добудована тільки до станції «Волзька».
Оздоблення[ред. | ред. код]
Склепіння здіймається вгору і утворює суцільну нішу, в якій знаходяться світильники. В кінці залу склепіння спускається до декоративних стінових елементів. Портали в торцях станційного залу виконані у вигляді фіранок, над ним розташовується старовинний герб міста Любліно. В основі станції — тема архітектури підмосковних міст роботи А. Н. Бурганова. Колійні стіни станції викладені мармуром, підлога — мармуром і гранітом різних кольорів.
Пересадки[ред. | ред. код]
- Автобуси: с4, 30, 35, 54, 201, 228, 242, 530, 551, 551к, 657, 658, 708, 728, 770, н5;
- обласні: 305, 315, 518, 553, 954
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Любліно (станція метро)
- ↑ Офіційний сайт Московського метрополітену [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Станція на офіційному сайті Московського метрополітену (рос.)
- Станція на сайті www.metro.ru (рос.)
- Фотоальбом [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Станція на сайті «Прогулки по метро» (рос.)
- Станція на сайті «Энциклопедия нашего транспорта» [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
| Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
|---|---|---|---|---|
| Волзька | Люблінсько-Дмитровська лінія | Братиславська | ||
|
|
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |