Міненко Любов Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Любов Міненко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Любов Павлівна Міненко (народилася 5 травня 1950(19500505) року в Каневі на Черкащині[1]) — українська художниця. Член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї робітників.

У 1973 вийшла заміж за Миколу Міненка, інженера, художника.[1]

1976 року закінчила Київський державний художній інститут, факультет живопису, театральне відділення (майстерня Данила Лідера).

По закінченні інституту за розподілом разом з чоловіком поїхала до Хмельницького, де протягом двох років працювала художником-постановником вистав у Хмельницькому музично-драматичному театрі ім. Г. Петровського.[1]

З 1980 працювала в Києві.

З 2000 — член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України.

З 2003 працює в Каневі в училищі культури та мистецтв викладачем композиції.

Творчість[ред. | ред. код]

У творчому доробку має більше 1000 акварелей, 300 полотен олією й темперою, понад 100 авторських аплікацій, 20 пастелей.[1]

Студенткою V курсу оформила виставу «Не просте, а золоте» Ю. Чаповецького в Київському театрі юного глядача.

Здійснила художньо-монументальне оформлення Будинку шлюбу по вулиці Червоноармійській в Києві, художнє оформлення книг Т. Ніколаєвої: «Украинская народная одежда», «Київ та Київщина», «Історія національного одягу».

З 1979 — постійна учасниця Всеукраїнських та Міжнародних художніх виставок. У творчому доробку художниці десятки персональних виставок у Національному музеї Т. Шевченка, музеї Павла Тичини, Національному музеї літератури, Національному художньому музеї, Українському Домі (Київ), Національному заповіднику Т.Г. Шевченка (Канів), у Києво-Могилянській академії, Державному музеї театру і кіно України (Київ), Львівському Палаці мистецтв, Київському Будинку вчителя, Національній науковій бібліотеці ім. В.І. Вернадського, Київському Будинку актора, галереї «Крок назустріч» (Київ), Києво-Могилянській академії, Канівському музеї декоративно-прикладного мистецтва.[2]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Премії імені Василя Стуса (2013).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]