Любомирка (Подільський район)
| село Любомирка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Подільський район
|
| Тер. громада | Куяльницька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120110270074950 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1779 |
| Населення | 1181 |
| Площа | 2,13 км² |
| Густота населення | 554,46 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66340 |
| Телефонний код | +380 4862 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°45′44″ пн. ш. 29°29′14″ сх. д. / 47.76222° пн. ш. 29.48722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
111 м |
| Водойми | Сухий Ягорлик |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66350, Одеська обл., Подільський р-н, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26 А |
| Карта | |
  Любомирка | |
 Любомирка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Любоми́рка — село в Україні, у Куяльницькій сільській територіальній громаді Подільського району Одеської області. Населення становить 1181 осіб.
У Російській імперії село Любомирка входило до Нестоїтської волості Балтського повіту Подільської губернії. Село Бірзула (відоме з 1779[1]; населення 1795 412, 1859 409, 1886[2] 524, 1888 667, 1897 913, 1923 — 701 чол.) — Косівська волость Ананьївського повіту Херсонської губернії.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 86 жителів села[3].
7 вересня 1946 року с. Бірзула[4] та с. Любомирка об'єднані в одне село Любомирка.[5][6]
Станом на 1967 р. село Іванівка приєднано до с. Любомирка.[7]
Колишній орган місцевого самоуправління — Любомирська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Куяльницької сільської територіальної громади[8].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Подільського району (1923-2020), село увійшло до складу новоутвореного Подільського району Одеської області[9].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1303 особи, з яких 565 чоловіків та 738 жінок.[11]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1175 осіб.[12]
- 2021 — 966[13]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[14]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 91,53 % |
| російська | 6,60 % |
| румунська | 1,44 % |
| болгарська | 0,08 % |
| інші | 0,35 % |
- Блажевський Євген Вікторович — двічі Герой Соціалістичної Праці.
- ↑ Проблема відтворення правдивої дати заснування міста Подільська в контексті впливу радянської історіографії та адміністративно-територіального поділу краю // kraeved.od.ua
- ↑ Історія міст і сіл УРСР: 1886–1887 — 859 (192 господарства)
- ↑ Любомирка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 921, 963, 995.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських Рад та населених пунктів Дніпропетровської, Одеської, Ровенської, Сумської, Тернопільської і Херсонської областей» від 7 вересня 1946 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1947. — № 11 (30 листопада). — С. 8–11.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 416.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Одесская губерния / Одесский губисполком. — О. : 1-я гос. типогр. им. К. Маркса, 1924. — Т. I : Административное описание [1923]. — С. 31. — XXVIII, 172 с., [1] л. к.: табл.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення (за оцінкою) по регіонах, районах, територіальних громадах та населених пунктах на 1 січня 2021 року. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022 року.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |