Любомир (Гузар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Любомир Гузар)
Перейти до: навігація, пошук
Любомир Гузар
Любомир Гузар
Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ
Верховний Архієпископ
Києво-Галицький,
Архієпископ і Митрополит Київський,
єпископ Кам'янецький
21 серпня 2005 — 10 лютого 2011
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: він сам як Верховний Архиєпископ Львівський
Наступник: Святослав (Шевчук)
Зречення: 10 лютого 2011
Template-Cardinal.svg Кардинал
з титулом Санта-Софія а Віа Боччеа
21 лютого 2001 — 31 травня 2017
Обрання: 21 лютого 2001
Попередник: Мирослав (Любачівський)
Верховний Архиєпископ Львівський
28 січня 2001 — 20 серпня 2005
Обрання: 25 січня 2001
Інтронізація: 28 січня 2001
Попередник: Мирослав (Любачівський)
Наступник: він сам як Верховний Архиєпископ Києво-Галицький
Апостольський Адміністратор УГКЦ
14 грудня 2000 — 24 січня 2001
Обрання: 14 грудня 2000
 
Народження: 26 лютого 1933(1933-02-26)
Львів, Польська Республіка
Смерть: 31 травня 2017(2017-05-31) (84 роки)
Київ, Україна [1]
Похоронений: Київ, крипта Патріаршого собору Воскресіння Христового
Батько: Ярослав
Мати: Ростислава
Прийняття священичого сану: 30 березня 1958
Єпископська хіротонія: 2 квітня 1977
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Любоми́р Гу́зар (26 лютого 1933(19330226)31 травня 2017) — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (20012011). Священик (з 1958), єпископ1977), кардинал2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Народився у Львові, Польща. Представник українського роду Гузарів. 1944 року виїхав до Австрії, 1949 року — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгамського університету. Доктор богослов'я (1972). 1972 року прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Львівської архієпархії в Римі (1984—1991). 1993 року повернувся на незалежну Україну, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. 2011 року вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010-х роках, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя і Львова.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Докладніше: Гузарі

Народився 26 лютого 1933 в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар — священик УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за пседонімом Василь Лукич).[2]

У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбурзі продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у Елленвілі, штат Нью Йорк.

Вивчав філософію в Колегії св. Василія та 1954 року здобув ступінь бакалавра.

Богословські студії та перші призначення[ред.ред. код]

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958, як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата, здобув ліцензіат богослов'я. 30 березня того ж року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії.

У 1958—1969 — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) як душпастир оселі «Союзівка» Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк. 3 1965 — настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

Продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і 1967 року здобув ступінь маґістра.

У 1969 переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я 1972 року (дисертація на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму»). У 1972 вступає в монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.

У 1975—1985 Любомир Гузар викладав догматику в Папському Місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа.

2 квітня 1977 в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима висвячений Верховним Архієпископом Йосипом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 не діяв як єпископ)[3].

У 1978 Патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

У 1984—1991 — протосинкел Львівської Архієпархії в Римі.

Повернення до України[ред.ред. код]

Кардинальський герб Любомира Гузара

У 1993 з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Єпископ Гузар після повернення з довготривалої еміграції зі США мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка[4].

У 1995 закладено монастир Св. Теодора Студита в селі Колодіївка на Тернопільщині.

У 1993—1994 служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

14 жовтня 1996, у зв'язку з поганим станом здоров'я Кардинала Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира Єпископом Помічником Глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

Виступ Любомира Гузара в Київському центрі УКУ (2.12.2016)

З 14 грудня 2000 (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов'язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

25 січня 2001 на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архиєпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви.

26 січня 2001 Папа Римський Іван-Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

У 2002 прийняв українське громадянство[5].

Любомир Гузар під час зустрічі з тернополянами у ТНЕУ (22.11.2012).

2004 у м. Тернополі за участи Преосвященнішого кардинала Любомира Гузара відкрито, освячено пам'ятник патріарху Йосипу Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор Анатолій Водоп'ян).

21 серпня 2005 офіційно змінив свій титул на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва, який був центром греко-католицької церкви до захоплення Московією.

9 лютого 2011 в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з посади глави УГКЦ[6][7].

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української греко-католицької церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років[8].

Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області.[9]

Смерть[ред.ред. код]

Помер о 18.30[10] 31 травня 2017 року у клінічній лікарні «Феофанія» після важкої недуги (цукрового діабету)[11],[12],[13]

Прощальна та поховальна церемонії[ред.ред. код]

Поминальні літургії відбулися 1—3 червня у Львові, 3 червня відбулася піша скорботна хода вулицями Львова від Собору Святого Юра до церкви Св. Михаїла, яка належить до монастиря монахів-студитів, одним з яких був кардинал Гузар.[14] Після цього траурний кортеж виїхав до Києва, де тіло спочилого патріарха було виставлено у архікафедральному Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ. Протягом Зелених свят 4-5 червня відбувалося прощання. Попрощатися з Патріархом прийшли тисячі киян, не лише греко-католики, а й люди інших віросповідань. Президент України Петро Порошенко[15], Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та Секретар РНБОУ Олександр Турчинов 4 червня 2017 року попрощалися з Любомиром Гузаром та висловили слова пошани до визначного релігійного діяча[16].

Увечері 4 червня в Соборі під проводом Верховного Архієпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука у співслужінні з Патріархом УПЦ КП Філаретом відслужено чин Архієрейського похорону спочилого владики.

Похований за участі найповажніших архиєреїв УГКЦ, представників інших конфесій та віросповідань, дипломатичного корпусу 5 червня 2017 року в День св. Духа у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в місті Києві[17]. Участь у Заупокійній літургії взяли посланець Папи Франциска архиєпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації Східних Католицьких Церков, Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті, єпископи УГКЦ та РКЦ, близько 600 священиків, представники УП КП та УАПЦ, родина покійного, численні вірні. Під час промови Блаженніший Святослав подякував усім присутнім та назвав покійного Любомира кобзарем незалежної України.[18]

Офіційні співчуття[ред.ред. код]

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Ініціативна група «Першого грудня»[ред.ред. код]

Один з засновників та активних учасників ініціативної групи «Першого грудня»[44].

Усі члени ініціативної групи підписали співчуття-звернення з приводу смерті Любомира Гузара. Вони відзначили велику роль архієрея у створенні цього важливого для України духовно-морального громадського утворення. Члени групи пообіцяли продовжувати духовну справу визначного релігійного діяча[45],[46].

Євромайдан[ред.ред. код]

1 грудня 2013 блаженнійший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав усіх чинити добро:

«
«Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода». «Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро».[47]
 »

Кандидат на папський престол[ред.ред. код]

Розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ (з-поміж 16 кандидатів). Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цього регіону Європи. Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу в разі обрання перейти в Римо-католицьку церкву. З поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність, популярність серед кардиналів. Також звертали увагу на його головування у Церкві, де дозволені шлюби священиків, і те, що це могло позитивно вплинути на скасування целібату в Римо-католицькій церкві[48].

Після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років[49]. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, яким за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 лютого 2008) — за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[50]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 вересня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста[51]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 лютого 2003) — за визначний особистий внесок перед Українською державою у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність[52]
  • Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2001) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[53]
  • Почесний громадянин Тернополя і Львова.

Примітки[ред.ред. код]

  1. День жалоби за Любомиром Гузаром //ТСН,1+1, 01.06.2017
  2. Чистух В. Завалівські приятелі Каменяра // Вільне життя плюс. — 2016. — № 73 (15809) (16 вер.). — С. 6. (Тернопільський альманах)
  3. С. Міранда, Біографічний словник кардиналів Католицької Церкви (англ.)
  4. Петрівський Ю. Зимна Вода 640 / Історико-краєзнавчий нарис…с. 27
  5. 93-річний єпископ УГКЦ прийняв українське громадянство // Західна інформаційна корпорація, zik.ua, 7 листопада 2013
  6. Любомир Гузар іде у відставку
  7. Україна пізнала і полюбила стиль Любомира Гузара
  8. Блаженніший Любомир (Гузар) залишає уряд Глави УГКЦ //Офіційний сайт УГКЦ
  9. Архиєпископ Любомир Гузар не радить дивитися телевізор /Газета по українськи, 22.02.2017/
  10. Помер Блаженніший Любомир Гузар // Українська правда. — 2017. — 31 травня.
  11. День жалоби за Любомиром Гузаром /ТСН,1+1, 01.06.2017|
  12. Архиєпископ-емерит УГКЦ помер учора ввечері в лікарні Феофанія/7 днів, 01.06.2017/
  13. Сайт Київської архиєпархії УГКЦ, 31.05.2017
  14. Твоє Місто. facebook (uk). Процитовано 2017-06-03. 
  15. Сайт Президента України, 04.06.2017
  16. Перші особи держави прощаються з Любомиром Гузаром // Укрінформ, 04.06.2017
  17. Релігійно-інформаційна служба України, 05.06.2017
  18. Блаженнішого Любомира поховали у Києві | CREDO. Процитовано 2017-06-09. 
  19. Президент висловив співчуття у зв'язку зі смертю Любомира Гузара /Сайт Президента України, 31.05.2017/
  20. Порошенко і Гройсман висловили співчуття у зв'язку зі смертю Блаженнішого Любомира Гузара /Укрінформ, 31.05.2017/
  21. Сайт Верховної Ради України, 02.06.2017
  22. /Сайт РНБОУ, 31.05.2017/
  23. Сайт Міністерства культури України, 31.05.2017
  24. Сайт Міської ради Львова /31.05.2017/
  25. Сайт Київської міської ради, 01.06.2017/
  26. Сайт Львівської ОР, 31.05.2017
  27. Cайт Тернопільської обласної ради, 01.06.2017
  28. Сайт Луцької міської ради, 01.06.2017
  29. Сайт Тернопільської міської ради
  30. Співчуття Папи Франциска з приводу відходу до вічності Любомира Гузара /Радіо Ватикану,01.06.2017 /
  31. Сайт УГКЦ, 01.06.2017
  32. Сайт УГКЦ, 04.05.2017
  33. Релігійно-інформаційна служба України, 05.06.2017
  34. Папа Римський назвав Л.Гузара одним з найбільших моральних авторитетів /Українські національні новини, 05.06.2017/
  35. Сайт Релігійно-інформаційної служби України, 31.05.2017
  36. Сайт релігійно-інформаційної служби України, 01.06.2017
  37. Саййт КМ Академії, 01.06.2017
  38. Сайт Львівської Духовної семінарії Святого Духа, 01.06.2017
  39. Cайт Київської Трьохсвятительської семінарії, 31.05.2017
  40. Сайт Дрогобицької Духовної семінарії, 01.06.2017
  41. Сайт Івано-Франківської Духовної семінарії, 01.06.2017
  42. Посольство США висловило сум через смерть Любомира Гузара /Главком, 01.06.2017/
  43. «Любомир любив мир»: спогади Блаженнішого Святослава /Сайт УГКЦ, 01.06.2017/
  44. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16. 
  45. Ініціативна група «Першого грудня» продовжуватиме справу свого духовного батька Любомира Гузара /Релігійно-фнформаційна служба України, 02.06.2017/
  46. Брюховецький: Гузар був квінтесенцією групи «Першого грудня» /Укрінформ, 05.06.2017/
  47. Блаженніший Любомир (Гузар): «Треба чинити добро!». Інформаційний ресурс УГКЦ. 01-12-2013. 
  48. Barbara Bradley Hagerty. Potential Successors to Pope John Paul II англ.
  49. Кардинал Гузар не братиме участі у виборах нового Папи Римського // «Zik», 12 лютого 2013
  50. Указ Президента України від 26 лютого 2008 року № 164/2008 «Про нагородження Л. Гузара орденом князя Ярослава Мудрого»
  51. Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
  52. Указ Президента України від 26 лютого 2003 року № 167/2003 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  53. Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]