Любомир Мілетич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любомир Мілетич
Любомир Милетич
Lyubomir Miletich Shtip.jpg
Народився 14 січня 1863(1863-01-14)
Штип, Османська імперія
Помер 1 червня 1937(1937-06-01) (74 роки)
Софія, Болгарія
Поховання Центральний цвинтар Софії[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Національність болгарин
Діяльність лінгвіст, етнограф, історик
Галузь філологія
Alma mater Новосадський університет і Карлів університет
Відомі учні Анастас Іширков
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського і Загребський університет[1]
Членство Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Болгарська академія наук[1] і Російська академія наук

Любомир Мілетич (болг. Любомир Милетич, нар. 14 січня 1863 — пом. 1 червня 1937) — провідний болгарський лінгвіст, етнограф та історик. Керівник Болгарської академії наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Любомир Мілетич народився 1863 року у Штипі, тепер Північна Македонія у болгарській родині, родом з Едірне. Його прадід, воєвода Міле, покинув Едірне та оселився в австрійському Банаті на початку 19-ого століття. Там також народився його дід Сімо. У Сімо було два сини — Светозар та Джордже. Останній і був батьком Любомира. Він недовго пожив у Боснії та Північній Африці, але повернувся на батьківщину і працював вчителем.[2] Мати Любомира Евка Попдаова народилась у Велесі.[3]

Любомир вчився у Софії та Новому Саді, але закінчив школу у Загребі. А у 1882 році закінчив Загребський університет та Карлів університет за спеціальністю слов'янознавство. У 1888 році Мілетич брав участь у заснуванні Софійського університету. У 1889 році він став доктором слов'янської філології Загребського університету. Протягом навчального 1903-04 року він був деканом Факультету історії та філології Софійського університету. А в 1900-01 та 1921-22 роках працював ректором цього ж університету.

З 1898 року Мілетич був членом Болгарської академії наук, яку він очолював з 1926 року і до своєї смерті. Так само він був керівником Македонського наукового інституту з 1927 року.

Мелітич був доктором Гонорис кауза Харківського університету, членом-кореспондентом Російської академії наук, Російського історичного співтовариства, Польської академії знань, Південно-слов'янської академії наук, Чеської академії наук, Чеського наукового співтовариства, Чеського етнографічного співтовариства, Угорського етнографічного співтовариства та Російського археологічного інституту.

Помер Мілетич 1 червня 1937 року у Софії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.libsu.uni-sofia.bg/slavica/Miletich.html
  2. Милетич, Любомир (1987). Любомир Милетич и неговите проучвания за българите в Седмиградско и Банат (болгарською). София: Наука и изкуство. с. 7–9. 
  3. Karloukovski, Vassil. V. Kynchov - Izbrani proizvedenija, tom 2 - 2.b2. www.promacedonia.org. Процитовано 2017-04-14. 

Посилання[ред. | ред. код]