Любіть Україну!

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Любіть Україну!» — патріотичний вірш Володимира Сосюри, написаний в Києві у травні 1944 року.

Даний вірш — своєрідна поетична сповідь В. Сюсюри, у якій подано образ «вишневої» України. Компонентами цього образу є все, що оточує нас з раннього дитинства і аж до смерті, що живе в нас, дає натхнення, надає самобутньої ментальності. Україна для ліричного героя присутня всюди: «у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, й пташині, в кривеньких тинах, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі…». 

Тема та ідея[ред.ред. код]

Тема: зображення поетичного образу України, її краси та величі.

Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю, заклик любити та цінувати рідну землю.

Історія написання[ред.ред. код]

«Повний щастя перемоги і радості повороту на Україну, я 1944 році написав вірш „Любіть Україну!“, який студенти просили по кілька разів читати їм на літвечорах». (В. Сюсюра)

В 1951 році в газеті «Правда» вийшла стаття «Против идеологических извращений в литературе», яка за цей вірш обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі». Радянську цензуру у вірші не пройшли такі слова про Україну: «Без неї — ніщо ми, як порох і дим».

В. Сосюру перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року.

Вірш був присвячений приятелю автора Юрію Кобилецькому, декану філологічного факультету Київського університету, який також згодом зазнав утисків з боку влади.

Художні засоби[ред.ред. код]

Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору.

Змальовуючи цей неповторний образ України, використовується і засіб градації, тобто інтонаційне і смислове перерахування складників, наприклад, «Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових».

Володимир Сюсюра обережно використовує зображально-виражальні засоби. Присутні такі епітети: вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові; порівняння: любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води; метафора «в просторів солодкому чарів».

За допомогою метонімії змальовує перемогу над «чужинцями в зелених мундирах».

Висловлювання про твір[ред.ред. код]

  • «Щоб належно оцінити значення вірша Володимира Сюсюри „Любіть Україну“, треба тільки взяти до уваги, що вірш було написано в несвобідних умовах жорстокої сталінської диктатури, своїм вістрям скерованої протягом десятиліть насамперед проти України. Може, саме тому цей вірш такий сильний, сильніший за будь-коли написаний на еміграції». (І. Багряний)
  • «У цьому вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі…

Цей вірш став хрестоматією, проте й досі зазвичай друкується не за першою публікацією 1944 р., а за „перечесаною“ радянською цензурою. Порівняймо, наприклад, різні варіанти п'ятої строфи — донедавна її текст звучав так: вона, тобто Україна, „…у квітці, в пташині, в електровогнях…“, натомість у Володимира Сюсюри: „…у квітці, й пташині, в кривеньких тинах…“. Здавалося б, зміна лише декількох слів, але вона спотворювала пафос твору, думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні — символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного, наділеного щедрою долею і Божою ласкою.

Простота художніх засобів і їхня довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дели поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрим серцем на добро, добрі вчинки — цим ти звеличиш і прославиш своє ім'я, свою Україну у віках». (Н. Бернадська)

Переклади[ред.ред. код]

Літературознавці і перекладачі Борис і Костянтин Хоменки зібрали і 1998 року вперше, а 2003 року вдруге видали переклади вірша «Любіть Україну» мовами народів світу.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Вірш покладено на музику[1]

Текст[ред.ред. код]

Перша публікація 1944 року:

Любіть Україну, як сонце, любіть, 

як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу, і в радості мить, 

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, 

вишневу свою Україну, 

красу її, вічно живу і нову, 

і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,

Розвіяний в полі вітрами…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіма своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна 

як очі її ніжно-карі…

Вона — у зірках, і у вербах вона, 

і в кожному серця ударі,

у квітці, й пташині, в кривеньких тинах, 

у пісні у кожній, у думі, 

в дитячий усмішці, в дівочих очах 

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора, 

живе у стежках, у дібровах, 

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 

і в хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть

чужинців в зелених мундирах, 

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях 

до весен, і світлих, і щирих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 

і сльози, і все, до загину… 

Не можна любити народів других, 

коли ти не любиш Вкраїну!

Дівчино! Як небо її голубе, 

люби її кожну хвилину…

Коханий любить не захоче тебе, 

коли ти не любиш Вкраїну!

Любіть у труді, у коханні, в бою,

в цей час, як гудуть батареї…

Всім серцем любіть Україну свою, —

і вічні ми будемо з нею!

Джерела[ред.ред. код]

  • Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна. — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.
  • Аврааменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. — 2-е видання, виправл. доповн. — К. : Грамота, 2012. — 560 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]