Людвіг Віктор Австрійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвіг Віктор Австрійський
нім. Ludwig Viktor Joseph Anton von Österreich
Portrait of Archduke Ludwig Viktor.jpg
Портрет eрцгерцога Людвіга Віктора пензля невідомого майстра, XIX сторіччя
Ім'я при народженні Людвіг Віктор Йозеф Антон
Прізвисько Бубі, Лузівузі
Народився 15 травня 1842(1842-05-15)
Відень, Австрійська імперія
Помер 18 січня 1919(1919-01-18) (76 років)
замок Клессгайм, Клессгайм, Перша Австрійська Республіка
Поховання цвинтар Вальс-Зіценгайму
Підданство Австрійська імперія
Діяльність аристократ, політик
Відомий завдяки колекціонер, благодійник, меценат
Знання мов німецька[1]
Титул ерцгерцог Австрійський
Посада член палати панів рейхстрату Австро-Угорщини
Військове звання генерал від інфантерії
Конфесія католицтво
Рід Габсбурги
Батько Франц Карл Австрійський
Мати Софія Баварська
Брати, сестри Марія Анна Австрійська[d], Максиміліан I, Карл Людвіг Габсбург і Франц Йосиф I
У шлюбі з не було
Діти не було
Нагороди
Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана Орден Золотого руна орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня Королівський угорський орден Святого Стефана Grand Cross of the Order of Charles III
Imperial Coat of Arms of the Empire of Austria (1815).svg

Лю́двіг Ві́ктор Йо́зеф Анто́н Австрі́йський (нім. Ludwig Viktor Joseph Anton von Österreich), (нар. 15 травня 1842 — пом. 18 січня 1919) — ерцгерцог Австрійський з династії Габсбургів, найменший син ерцгерцога Франца Карла та баварської принцеси Софії. Потенційний наступник імператора Максиміліана I на мексиканському троні. Генерал від інфантерії австрійської армії (1908). Кавалер численних орденів.

Відомий колекціонер творів мистецтва, меценат і благодійник. Мав нетрадиційну сексуальну орієнтацію, що стало причиною кількох скандалів. З 1866 року постійно мешкав у замку Клессгайм біля Зальцбургу.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 травня 1842 року у Відні. Був п'ятою дитиною та четвертим сином в родині спадкоємця Австрійської імперії Франца Карла Габсбурга та його дружини Софії Баварської. Мав старших братів Франца Йозефа, Максиміліана та Карла Людвіга. Сестра Марія Анна померла в дитячому віці до його народження. Дядько з батьківського боку Фердинанд I в той час очолював Австрійську імперію.

Ерцгерцог Людвіг Віктор із собакою, світлина 1860 року

Під час революції 1848 року у березні втік разом із родиною до Інсбруку, а у жовтні — до Оломоуця. Спочатку дядько хлопця, а згодом — і батько, відмовились від правління. 2 грудня 1848 імперію очолив його брат Франц Йозеф. За переказами, малий Людвіг Віктор попросив звільнити революціонерів, засуджених до смертної кари.

Виховання та освіта юного ерцгерцога мали готувати його до подальшої військової кар'єри.[3] У 1860 році він був оберлейтенантом драгунського полку «Кайзер Франц Йозеф» № 3.[4] Того ж року став почесним шефом новоствореного Імператорського та Королівського піхотного полку «Ерцгерцог Людвіг Віктор» № 65, який складався переважно з угорців. З 22 травня 1873 до 1 серпня 1914 був також шефом 39-го піхотного Томського полку Російської імперії. Згодом отримав військові звання генерал-майора (23 липня 1865), фельдмаршала-лейтенанта (28 жовтня 1884) та генерала від інфантерії (15 листопада 1908). Втім, жодних військових чи політичних амбіцій не мав.[5]

Максиміліан, який з 1864 року був імператором Мексики, певний час розглядав Людвіга Віктора як свого наступника. Він навіть підшукав для брата потенційну наречену — спадкоємицю бразильского престолу Ізабеллу Браганса. Даний шлюб дозволив би у перспективі об'єднати дві країни в руках Габсбургів. Проте Людвіг Віктор відмовився від пропозиції.

При віденському дворі був непопулярним. Особливо підозріло до нього ставилася імператриця Єлизавета. Зрештою, вона звинуватила його у зловмисних інсинуаціях і перервала особисте спілкування, хоча він і був шанувальником її краси.[6]

Ерцгерцог був розумною та яскравою особистістю. Часто відвідував театр та виставки, збирав антикваріат, порцеляну, картини та фотокартки. Його описували дуже гострим на язик.[6] Хоча він брав участь у придворному житті, літні місяці волів проводити у Зальцбургу. З 1861 по 1904 рік він мав апартаменти на третьому поверсі північно-східного крила Зальцбурзької резиденції.[7][8]

Замок Клессгайм у 2013 році

У 1866 році було завершено будівництво Палацу Ерцгерцога Людвіга Віктора на Шварценбергплац у Відні. Нову резиденцію ерцгерцог обставив вишуканими витворами мистецтва, частина яких належала його батькові, а частина — була придбана ним самим. Однак, через гулянки, які він там влаштовував, віддаючи перевагу чоловічому суспільству, мешкав там зовсім нетривалий час. Відкритий гомосексуал, він спровокував піблічний скандал у банях «Centralbad» і був висланий братом до Зальцбургу.[9] З того часу і до самої смерті Людвіг Віктор проживав у замку Клессгайм поблизу міста. Нову домівку він також обставив за своїм смаком. У 18811882 роках поруч із замком був зведений Кавалерський будинок для проживання взимку, оскільки головну будівлю було важко опалювати. Це також дало змогу Людвігу Віктору розширювати свої колекції. У замковому парку ерцгерцог кожного літа влаштовував великий фестиваль.[10]

Перший час мешкав у своєму замку досить усамітнено, підтримуючи деякий контакт лише із колишньою імператрицею Кароліною Августою, яка проживала неподалік. З часом його погляди на життя стали більш філантропічними. Завдяки своїй подальшій діяльності ерцгерцог став настільки ж популярним у Зальцбургу, наскільки був непопулярним у Відні.[3]

У 1896 році кайзер призначив Людвіга Віктора курирувати Австрійський Червоний Хрест. Ерцгерцог заявив, що відчуває «найжвавіший інтерес і щире співчуття до Товариства Червоного Хреста», підкресливши це пожертвуванням у розмірі 10 000 гульденів. Після чого відвідав майже всі регіони Австро-Угорської монархії, аби перевірити та покращити умови та діяльність Червоного Хреста.[6]

Коли у Зальцбургу трапилася руйнівна повінь 1899 року, Людвіг Віктор відкрив палац і парк для великомасштабної благодійної акції і сам пожертвував велику суму, аби полегшити становище постраждалих. Втім, це була лише одна з незліченних операцій із надання допомоги, які він ініціював. У той час, коли бідність та злидні переважали серед значної частини населення міста, і практично не існувало соціальних установ, він підтримував вдів та сиріт, надавав безкоштовні місця для учнів та студентів у вищих навчальних закладах, забезпечував безкоштовне лікування бідних у лікарнях. Ерцгерцог створив пункти харчування для бідних, покращив становище ветеранів війни за рахунок власних пожертв, щедро допомагав різним нужденним, брав участь у будівництві шкіл та церков, а також — у всіляких міських заходах.[3]

Доброзичливий і добрий за характером Людвіг Віктор став співзасновником, меценатом і покровителем численних суспільно-культурних установ і об’єднань, (серед яких було і Зальцбурзьке художнє об'єднання), а також одним із особливих благодійників Зальцбурга.[5]

Через стан здоров'я відмовився у 1904 році від зальцбурзьких апартаментів.[7] В останні роки життя почав виявляти ознаки недоумкуватості і з 1915-го знаходився під наглядом.[6] Помер останнім із братів імператора Франца Йозефа, вже після падіння монархії, 18 січня 1919 року у Кавалерському будинку.[11] Згідно бажання, був похований на цвинтарі парафіяльної церкви Зіценгайму.[12]

Нагороди[ред. | ред. код]

Людвіг Віктор на світлині Ліпота Штреліского, 1900

Вшанування[ред. | ред. код]

  • У 1866—1927 ринкова площа Зальцбургу на честь ерцгерцога йменувалася площа Людвіга Віктора (нім. Ludwig-Victor-Platz).
  • 24 серпня 1902 року у Зальцбурзі був відкритий міст ерцгерцога Людвіга Віктора (нім. Erzherzog-Ludwig-Viktor-Brücke) через Зальцах. Носив дану назву до перебудови у 19661967 роках.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Леопольд II
Heinrich Friedrich Füger 007.png
 
Марія Луїза Іспанська
Anton Raphael Mengs 012.jpg
 
Фердинанд I
Angelika Kauffmann Portrait Ferdinand IV VLM.jpg
 
Марія Кароліна Австрійська
Johann Georg Weikert 001.jpg
 
Фрідріх Міхаель Цвайбрюкенський
Louis Tocqué - Friedrich Michael von Zweibrücken.jpg
 
Марія Франциска Зульцбахська
MariaFranziskaSulzbachBay.jpg
 
Карл Людвіг Баденський
Karel Lodewijk van Baden aka Karl Ludwig von Baden aka Margrave Charles Louis of Baden.jpg
 
Амалія Гессен-Дармштадтська
AmalieHesse-Darmstadt.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц II
Francis II of the Holy Roman Empire, also Francis I of Austria.jpg
 
 
 
 
 
Марія Терезія Неаполітанська
Maria Theresia Bourbon Austria 1772 1807.jpg
 
 
 
 
 
Максиміліан I
Portrait of King Maximilian I Joseph of Bavaria.jpg
 
 
 
 
 
Кароліна Баденська
Karoline Königin von Bayern.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц Карл Австрійський
FransKarel.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Баварська
Stieler Archduchess 1832.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людвіг Віктор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. Замки Австрії. Клессгайм [1] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. а б в Lieselotte von Eltz-Hoffmann «Ludwig Viktor (1842-1919): Ein Gönner Salzburgs» [2] (нім.)
  4. Wurzbach D. C. v. Habsburg, Ludwig Joseph Anton Victor// Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. — Wien: 1860. — Том 6. — стор. 449.
  5. а б Стаття про Людвіга Віктора в Австрійському біографічному довіднику [3] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. а б в г Ерцгерцог Людвіг Віктор [4] [Архівовано 30 грудня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. а б Archduke Ludwig Viktor. Emperor Franz Joseph’s youngest brother and his Kleßheim Palace. [5] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. 2019 – Erzherzog Ludwig Viktor [6] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  9. Гейське та лесбійське життя Відня [7] (англ.)
  10. Офіційний сайт Кавалерського будинку. Історія [8] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  11. ВікіЗальцбург. Замок Клессгайм [9] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  12. Цвинтар Зіценгайму [10] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Gassner: Ludwig (Joseph Anton) Viktor Erzherzog von Österreich. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. Band 5, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1972, стор. 351. [11] [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  • Brigitte Hamann: Die Habsburger. Ein biographisches Lexikon. Wien 1988.
  • Katrin Unterreiner: Luziwuzi: das provokante Leben des Kaiserbruders Ludwig Viktor, Molden-Verlag, Wien 2019, ISBN 978-3-222-15033-3.

Посилання[ред. | ред. код]