Людвіг Клагес
Людвіг Клагес | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 10 грудня 1872[1][2][…] Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | |||
Смерть | 29 липня 1956[1][2][3] (83 роки) або 1956[4] Кільхберг (Цюрих), Горген, Цюрих, Швейцарія | |||
Поховання | Kilchberg cemeteryd[5] | |||
Громадянство (підданство) | Німеччина | |||
Знання мов | ||||
Діяльність | ||||
Член | Munich Cosmic Circled | |||
Alma mater | Лейпцизький університет | |||
Літературний напрям | Віталізм | |||
| ||||
Людвіг Клагес у Вікісховищі | ||||
Людвіг Клагес (1872, Ганновер — 1956) — німецький психолог і філософ, прихильник ідей Шопенгауера і Ніцше, один з піонерів характерології і графології.
У Лейпцизькому і Мюнхенському університетах вивчав фізику, філософію і хімію. Однак, отримавши докторський ступінь з хімії, вирішив присвятити себе психології та філософії.
З 1905 року в Мюнхені вів семінар з проблем вираження. У 1914 році переїхав до Кільхберга (Швейцарія), де з 1919 року продовжив виступати з лекціями.
Здобув широку популярність завдяки своїм роботам в області характерології і графології, в основі яких лежить його вчення про висловлення, що виходить з уявлення про людину як душевно-тілесну єдність. Клагес вважав, що першооснови людського світу відкриваються шляхом «безпосереднього физіогномічного спостереження» самого життя в цілісній мові символів. Вкрай критично ставився до психоаналізу Фрейда, називаючи його «психологією для дилетантів» (нім. Pfuscherpsychologie), в основному через те, що останній перебільшував роль сексуальних мотивів в людській діяльності.
- Prinzipien der Charakterologie (1910, seit 1926 Die Grundlagen der Charakterkunde. 14. Aufl.). Bouvier, Bonn 1969.
- Mensch und Erde (1913; mit anderen Abhandlungen 5. Aufl.) Diederichs, Jena 1937.
- Ausdrucksbewegung und Gestaltungskraft. (1913; später Grundlegung der Wissenschaft vom Ausdruck. 7. Aufl. Engelmann, Leipzig 1950).
- Handschrift und Charakter. Gemeinverständlicher Abriß der graphologischen Technik. (1917; 29. Aufl. für die Deutungspraxis bearbeitet und ergänzt von Bernhard Wittlich.) Bouvier, Bonn 1989, ISBN 3-416003-12-8.
- Vom Kosmogonischen Eros (1922; zitiert nach 9. Aufl.) Bouvier, Bonn 1988, ISBN 3-416-00272-5.
- Die psychologischen Errungenschaften Nietzsches. Barth, Leipzig 1926.
- Zur Ausdruckslehre und Charakterkunde. Gesammelte Abhandlungen. N. Kampmann, Heidelberg 1926
- Der Geist als Widersacher der Seele (1929–32, Hauptwerk in 3 Bänden). 5. Aufl. Bouvier, Bonn 1972.
- Vom Wesen des Rhythmus. Kampmann, Kampen auf Sylt 1934.
- Die Sprache als Quell der Seelenkunde. Hirzel, Zürich 1948.
- Ludwig Klages und Ernst Frauchiger (Hrsg.): Ludwig Klages. Sämtliche Werke. 16 Bände. Bouvier, Bonn 1964–1996. (повне зібрання творів)
- Клагес, Людвіг // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11856269X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Педагоги и психологи мира — 2012.
- ↑ http://www.kilchberg.ch/xml_1/internet/de/application/d20/d24/d302/f243.cfm
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.