Людвіг III (король Баварії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвіг III
Ludwig III.
Людвіг III
Файл:Coat of Arms of the Kingdom of Bavaria 1835-1918.svg, Greater Royal Coat of Arms of King Ludwig III of Bavaria.png
Прапор
6-й король Баварії
Прапор
5 листопада 1913 — 13 листопада 1918
Попередник: Отто I
Наступник: титул скасований
 
Народження: 7 січня 1845(1845-01-07)
Мюнхен, Баварія
Смерть: 18 жовтня 1921(1921-10-18) (76 років)
Шарвар, Угорщина
Поховання: Фрауенкірхе, Мюнхен, Баварія
Національність: німець
Країна: Німеччина
Релігія: католицизм
Освіта: Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Партія: Bavarian Patriotic Partyd
Рід: Armoiries Bavière.svg Віттельсбахи
Батько: принц-регент Луітпольд Баварський
Мати: ерцгерцогиня Августа
Шлюб: ерцгерцогиня Марія Терезія Австрійська-Есте
Діти: кронпринц Рупрехт Баварський,
ще 12 дітей
Нагороди:
Орден Святого Губерта
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Орден Святого Георгія (Баварія)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Людвіга (Гессен)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Карлоса III
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Серафимів Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Орден Кароля I
Орден Слона
Бальї Великого хреста честі і відданості Мальтійського ордену
Орден Пошани (Османська імперія)
Орден Рутової корони
Орден Святого Андрія Первозванного

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Людвіг III (нім. Ludwig III.; Повне ім'я Leopold Joseph Maria Aloys Alfred; 7 січня 1845, Мюнхен, Баварія — 18 жовтня 1921, Шарвар, Угорщина) — король Баварії з 5 листопада 1913, баварський генерал-фельдмаршал (1913). Останній правитель з династії Віттельсбахів.

Біографія[ред. | ред. код]

Старший син принца-регента Луітпольда і його дружини ерцгерцогині Августи, Людвіг був названий на честь свого діда — короля Баварії Людвіга I. Перші роки свого життя він провів у курфюрстських палатах мюнхенської резиденції та палацу Віттельсбахів. Потім сім'я переїхала в палац Ляйхтенберг.

У 1861 році Людвіг почав військову кар'єру, коли його дядько король Максиміліан надав йому чин лейтенанта 6-го єгерського батальйону. Рік по тому принц вступив в мюнхенський університет, де вивчав економіку та право. У 18 років як принц королівського дому він автоматично став членом сенату Баварії.

У 1866 році, під час Австро-пруської війни, коли Баварія воювала на боці Австрії проти Пруссії, Людвіг перебував у діючій армії в чині обер-лейтенанта. У битві при Хельмштедті він був поранений. За участь у військових дії принц був нагороджений рицарським хрестом I класу.

Протягом всього свого життя Людвіг цікавився сільським господарством. Ще у 1868 році його було обрано почесним президентом центрального комітету баварського сільськогосподарського товариства. У 1875 році він придбав замок Лейштеттен і створив при ньому зразкове молочне господарство. Так само принц цікавився новими технологіями, особливо гідроенергетикою. У 1891 році за його участі було створено Товариство Баварського каналу, яке планувало з'єднати Рейн з морем. У 1896 році Людвіг став почесним членом Баварської Академії наук.

У 1906 році принц висловився за встановлення в Баварії загального виборчого права, в результаті чого його позиція отримала схвалення з боку Августа Бебеля.

Німецький генерал-фельдмаршал (26 червня 1915).

Сім'я[ред. | ред. код]

20 лютого 1868 у Відні принц Людвіг одружився з єдиною дочкою покійного ерцгерцога Есте-Австрійського Фердинанда — Марією Терезією. Цей шлюб дозволив принцові значно поліпшити його матеріальне становище, так як покійному ерцгерцогу належало безліч різних маєтків по всій Європі.

Необхідно зауважити, що шлюб був надзвичайно вдалим не тільки з економічної точки зору. Подружжя були щасливі в ньому і мали 13 дітей. Франц, нинішній голова дому Віттельсбахів з 1996, доводиться їм правнуком.

Діти:

Правління[ред. | ред. код]

Король Людвіг III відвідує польовий авіаційний дивізіон 4 b (Ковель; 3 листопада 1916).

Після смерті батька Людвіг став регентом Баварії. Проте в цілому населення підтримувало ідею, щоб Людвіг, якому було вже 67 років, став королем. Для цього були внесені зміни до Конституції Баварії, куди вводився пункт, що якщо монарх протягом 10 років не може виконувати свої обов'язки за станом здоров'я, це є приводом до його зміщення. На підставі цього пункту (за який проголосувало більшість у верхній і нижній палатах баварського парламенту) Отто I був відсторонений від влади (про що він, цілком імовірно, навіть і не дізнався), і Людвіг 5 листопада 1913 став останнім королем Баварії (присягнув 8 листопада).

Загалом правління короля носило помірно консервативний характер. У своїй соціальній політиці Людвіг орієнтувався на папську енцикліку De Rerum Novarum. Прем'єр-міністр Баварії Георг фон Гертлінг, призначений ще батьком короля, зберігав цей пост. Незважаючи на свій титул, король не закинув своє захоплення сільським господарством (господарство Лейштеттен по колишньому продовжувало залишатися зразковим), в результаті чого він отримав сатиричне прізвисько «Молочний фермер» (нім. Millibauer).

Однак Перша світова війна поклала край цьому правлінню. Людвіг відразу висловив підтримку політиці Вільгельма, при цьому розраховуючи, що при перемозі Німеччини територія Баварії розшириться за рахунок суміжних держав. Але поступово ситуація в державі погіршувався. Обвинувачений у демонстрації сліпої лояльності Пруссії, Людвіг ставав все більш і більш непопулярним в Баварії. Після початку Листопадової революції король 7 листопада 1918 втік з палацу і 13 листопада 1918 відрікся від престолу. Одна з найстаріших монархій Європи припинила своє існування.

Останні роки[ред. | ред. код]

Після того, як у лютому 1919 року Курт Айснер був убитий монархістом, колишній король, вважаючи, що може стати мішенню для відплати, виїхав до Австрії, а потім у Ліхтенштейн та Швейцарію. У квітні 1920 він повернувся до Баварії і жив у замку Вілдервар. Там він залишався до вересня 1921, коли здійснив подорож до свого маєтку в Шарвар в Угорщині, де і помер 18 жовтня 1921 року.

5 листопада 1921 тіло Людвіга було повернуто до Мюнхена разом з тілом дружини, яка померла в лютому 1919-го. Колишньому королю і його дружині були влаштовані урочисті державні похорони, а їх тіла поміщені в склеп кафедрального собору Богородиці (Фрауенкірхе).

Нагороди[ред. | ред. код]

Королівство Баварія[ред. | ред. код]

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Королівство Італія[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Alfons Beckenbauer:Ludwig III. von Bayern 1845—1921. Ein König auf der Suche nach seinem Volk. Pustet, Regensburg 1987, ISBN 3-7917-1130-X (Biographie)(нім.)
  • Heinrich Biron:Ludwig III.(In der ReiheKönigreich Bayern). TR Verlagsunion, München 2006, ISBN 3-8058-3769-0. (нім.)
  • Hubert Glaser:Ludwig II. und Ludwig III. — Kontraste und Kontinuitäten. In: Zeitschrift für bayerische Landesgeschichte 59 (1996), S. 1—14. (нім.)
  • Eberhard Straub:Die Wittelsbacher. Siedler, Berlin 1994, ISBN 978-3-88680-467-2