Людвік Стецький

Людвік Стецький (1795—1859) — польський шляхтич. Обіймав посаду члена кримінального суду в Житомирі. Активний учасник листопадового збройного повстання 1831 року.

Життєпис

Людвік Стецький є сином Яна Юзефа Стецького (1767—1832) і Теклі Людвігівни Вільги (1770—1832).

Був тричі одружений. Перша дружина — Юлія Чацька (1790—1827), донька Міхала Чацького (1755—1828) і Беати Потоцької (1760—1824).

У шлюбі мали 3 дітей: Генрика (1823—1895), згодом одруженого з Ядвігою Іллінською (1824—1889); Людвіку (1826—1828); Джулію (1827—1832).

Друга дружина — Амелія Понінська (1810—?). У шлюбі мали 5 дітей, з яких вижили двоє: Марія (1830—?), згодом дружина Оскара Людвіга Генріха Урсин-Пружинського (Ursyn-Pruszyński) (1820—?); Анна (1834—?), згодом дружина Едварда Адама Юліана Моренхайма (Mohrenheim) (1828—?).

Третя дружина — Олімпія Узнанська (1840—1901). У шлюбі мали 2 дітей: Вітольда (1846—1920), згодом одруженого з Юзефою Ганною Оленою Лєдоховською (1852—1937); Олександра (1849—1914), згодом одруженого з Марією Юзефою Розою Стецькою (1855—1945).

Після 1831 р. емігрував до Галичини, де заснував фабрику, згодом оселився у Кракові (Польща).

Через причетність до антиросійської діяльності Людвік Стецький не зміг успадкувати родинний маєток, тому той був конфіскований і на декілька десятиліть перетворився на казенне містечко. Після амністії, дарованої імператором Олександром II, маєток повернули Генрикові Стецькому, який подарував його Вітольдові Стецькому. Далі маєток перейшов у власність до Адама Стецького, а потім до Юзефа Стецького, який володів ним до 1939 р. Після Другої світової війни маєток Стецьких пристосували під інтернат.

Див. також

• Маєток Стецьких у Великих Межирічах

Джерела

• Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — 326 с.

Посилання

• Ludwik Stecki-Olechnowicz ze Steczanki h. Radwan (ID: 3.529.158) [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)