Перейти до вмісту

Людевит Гай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Людевит Гай
хорв. Ljudevit Gaj
Людевит Гай зі старої літографії
Народився8 серпня 1809(1809-08-08)
Крапина
Помер20 квітня 1872(1872-04-20) (62 роки)
Загреб
ПохованняМирогойське кладовище
ГромадянствоАвстро-Угорщина
Національністьхорват
Місце проживанняКрапина[1]
Вараждин[1]
Карловац[1]
Відень[1]
Грац[1]
Будапешт[1]
Лейпциг[1]
Братислава[2]
Белград[2]
Діяльністьхорватський поет, просвітник, мовознавець
Відомий завдякирозробник латинізованої абетки хорватської мови, один з засновників літератури ілліризму
Знання мовхорватська[3][4][1] і німецька[1]
ЧленствоСербське вчене товариствоd і Society of Serbian Lettersd
Magnum opusKurzer Entwurf einer kroatisch-slavischen Ortographie nach philosophischen, nazionälen und ökonomischen Grundsätzend[1], Pravopiszd[1], Die Schlösser bei Krapinad[2], Gedanken zum Ausgleich Croatiens und Slavoniens mit der Regierungd[2], Slavoglaszje iz Zagorjad[2], Vsze vu vszem ztvorenyu vladad[2] і Napoleon i Kraljevina Iliriad[2]
КонфесіяКатолицизм
Пам'ятник Людевиту Гаю в Загребі

Людеви́т Гай (також Людевіт Гай[5] хорв. Ljudevit Gaj вимовляється: ʎûdeʋit ɡâːj; 8 серпня 1809, Крапина — 20 квітня 1872, Загреб) — хорватський поет і мовознавець, просвітник і громадський діяч, один із засновників літератури ілліризму. Один із творців літературної хорватської мови.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Обкладинка «Короткої основи… правописання» Гая

Народився у м. Крапина (тоді Австрійська імперія, нині Крапинсько-Загорська жупанія, Хорватія).

Людевит Гай став одним із творців літературної хорватської мови. У 1830 році написав і опублікував граматику хорватської мови — «Коротку основу хорватсько-славенського правописання» («Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja, Budp., 1830»). До цього у Хорватії існувало сім різних правописів, із яких Гай вивів один, взявши за основу штокавський діалект, близький до сербської. Абетка єдиної хорватської мови стала базуватися на латиниці, з додатковими «чеськими» надрядковими знаками.

Діяльність Гая включала також створення журналу й першої хорватської газети «Новіне хорватске» (Novine horvatzke, 1835; з 1836 року — Ilirske narodne novine «Іллірійська народна газета») з літературним додатком «Даниця» (Danicza «Зоря», пізніше Danica ilirska «Зоря іллірійська»), в яких знайомив із літературою і фольклором слов'янських народів, зокрема українським.

Виступав із пропагандою ідей зближення та культурного єднання південних слов'ян і слов'янства в цілому. У 1840 і 1867 приїздив до Росії, де зблизився з московськими слов'янофілами.

Людевит Гай — автор патріотичних віршів німецькою, а з 1826 хорватською мовою («Ода із Загоріа», 1832), слів і музики пісні «Ще Хорватія не загинула» (1833, опубліковано 1835).

Наприкінці життя відійшов від активної громадської діяльності. Помер у м. Загреб (тоді Австро-Угорщина).

Гай і Україна

[ред. | ред. код]

Творчістю Людевита Гая цікавилися О. Бодянський, І. Срезневський, М. Шашкевич. У 1842 році в Одесі видано нарис М. Надєждіна «Рід княжевичів», у якому дано докладну характеристику культурницької діяльності Гая. Про його творчість писав також Іван Франко (стаття «Слов'янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер», 1893), визначав тісні зв'язки Гая з представниками слов'янських культур, зокрема Е. Коритком, молодим фольклористом, вихідцем із Покуття, який збирав словенські народні пісні (стаття «Еміль Коритко, забутий слов'янський етнограф», 1908)[6].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Приклад поезії

[ред. | ред. код]
«Злагода та об'єднання хорватів» Людевита Гая в оригіналі хорватською і в перекладі українською Дмитра Павличка, ч.1 (ліворуч) і ч.2 (праворуч), джерело: Ідея світу. Мала антологія хорватської поезії. У перекладах Дмитра Павличка., К.: «Основи», 2008. — С. 28—31

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с.
  2. а б в г д е ж Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. CONOR.Sl
  5. Пащенко Є. М. Гай Людевіт // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 374—375
  6. Пащенко Є. М. Гай Людевіт // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 375
  7. Дмитро Павличко Ідея світу [передмова] // Ідея світу. Мала антологія хорватської поезії. У перекладах Дмитра Павличка., К.: «Основи», 2008. — С. 9

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Пащенко Є. М. Гай Людевіт // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 374—375
  • Лещиловская И. И. Иллиризм. К истории хорватского национального Возрождения. — М., 1969. (рос.)
  • Прийма Ф. Я. Н. И. Надеждин и славяне // Славянские литературные связи. — Л., 1968. (рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]