Людина, що знала надто багато (фільм, 1956)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людина, що знала надто багато M:
The Man Who Knew Too Much
250x350px
Жанр детектив
Режисер Альфред Гічкок
Продюсер Альфред Гічкок
Герберт Коулмен
Сценарист Джон Майкл Гейс
Чарльз Беннетт
Д.Б. Віндхем Левіс
У головних
ролях
Джеймс Стюарт
Доріс Дей
Оператор Роберт Беркс
Композитор Бернард Геррманн
Кінокомпанія Filwite Productions
Paramount Pictures
Тривалість 120 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Дата виходу 1956
Кошторис 2,5 млн. $
IMDb ID 0049470
CMNS: Людина, що знала надто багато на Вікісховищі

«Людина, що знала надто багато» (англ. The Man Who Knew Too Much) — американський кінофільм режисера Альфреда Гічкока, що вийшов на екрани в 1956 році. Кольоровий (текніколоровий) ремейк однойменного фільму 1934 року. Фільм знятий за оповіданням Чарльза Беннетта і Віндхема Левіса. Премія «Оскар» за пісню Whatever Will Be, Will Be (Que Sera, Sera).

Сюжет[ред.ред. код]

В центрі фільму — звичайне американське сімейство: лікар Бенджамін Маккенна, його дружина Джо (відома в минулому співачка) і син Генк. Дорогою з Європи до США вони заїжджають на відпочинок в Марокко, де випадково знайомляться із загадковим французом Луї Бернаром і подружжям Дрейтон з Англії. Під час прогулянки по ринковій площі сімейну ідилію перериває поява араба, пораненого в спину кинджалом. Подружжя Маккенна впізнають в ньому переодягненого Бернара. Він підбігає до лікаря і перед смертю встигає шепнути йому на вухо про те, що скоро в лондонському Альберт-холі буде скоєно вбивство.

Дуже скоро Маккенна виявляється в становищі людини, яка «занадто багато знає» і не може нічого розповісти поліції: невідомі беруть в заручники його сина, обіцяючи розправитися з ним, якщо він відкриє рота. Тепер подружжю належить одночасно вирішувати два завдання — знайти сина і запобігти вбивству в Альберт-холі…


У ролях[ред.ред. код]

Знімальна група[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Гічкок зробив другий фільм на 40 хвилин довший за перший і переніс зав'язку з Швейцарських Альп на північ Африки. Як і в первісній версії, дуже велику роль у розвитку сюжету грає музика і, зокрема, пісня «Whatever Will Be, Will Be (Que Sera, Sera)» у виконанні Доріс Дей. Автори пісні Джей Лівінгстон і Рей Еванс отримали за неї премію «Оскар». Кульмінаційна сцена сюжету, вміщена в Альберт-холі, впродовж 12 хвилин триває під акомпанемент класичної музики: за цей час в кадрі не вимовляється жодного слова. Диригента зображує Бернард Геррманн, який написав музику до фільму. Камео Альфреда Гічкока — один з глядачів акробатичної вистави на ринку в Марракеші перед убивством француза (його видно тільки зі спини).

Фільм демонструвався в конкурсній програмі Каннського фестивалю 1956 року. Між шанувальниками Гічкока давно не вщухає суперечка про те, який фільм вдався режисерові більше — 1934 або 1956 року. На питання Франсуа Трюффо сам Гічкок відповів. , що вважає найкращим рімейк, так як це робота професіонала, а не «обдарованого любителя», яким він був 30 років тому.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Кінематограф Це незавершена стаття про кінематограф.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.