Перейти до вмісту

Людина, що знала надто багато (фільм, 1956)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Людина, що знала надто багато
The Man Who Knew Too Much
Файл:The Man Who Knew Too Much 1956 poster.jpg
Жанрдетектив
РежисерАльфред Гічкок
ПродюсерАльфред Гічкок
Герберт Коулмен
СценаристДжон Майкл Гейс
Чарльз Беннетт
Д.Б. Віндхем Левіс
На основіЛюдина Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях
Джеймс Стюарт
Доріс Дей
ОператорРоберт Беркс
КомпозиторБернард Геррманн
ХудожникHenry Bumsteadd Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяFilwite Productions
Paramount Pictures
Дистриб'юторParamount Pictures і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість120 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1956
Кошторис2,5 млн. $
Касові збори11 333 333 $[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0049470
РейтингIMDb: 7.5/10 зірок
CMNS: Людина, що знала надто багато у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Людина, що знала надто багато» ("Чоловік, що забагато знав", англ. The Man Who Knew Too Much) — американський фільм режисера Альфреда Гічкока з використанням технології «техніколор», що вийшов на екрани в 1956 році. Це кольоровий ремейк однойменного фільму 1934 року, знятий за оповіданням Чарльза Беннетта і Віндхема Левіса. Премія «Оскар» за пісню «Що має бути, того не минути» (Que Sera, Sera (Whatever Will Be, Will Be)).

Сюжет

[ред. | ред. код]

В центрі фільму — звичайне американське сімейство: лікар Бенджамін Маккенна, його дружина Джо (відома в минулому співачка) і син Генк. Дорогою з Європи до США вони заїжджають на відпочинок у Марокко, де випадково знайомляться із загадковим французом Луї Бернаром і британським подружжям на прізвище Дрейтон. Під час прогулянки ринковою площею сімейну ідилію перериває поява араба, пораненого в спину кинджалом. Маккенни впізнають в ньому переодягненого Бернара. Він підбігає до лікаря і перед смертю встигає прошепотіти йому на вухо, що скоро в лондонському Альберт-холі буде скоєно вбивство.

Після цього Маккенн виявляється в становищі людини, яка «надто багато знає» і не може нічого розповісти поліції: невідомі беруть в заручники його сина, погрожуючи вбити його, якщо батько заговорить. Тепер подружжя має одночасно вирішувати два завдання — знайти сина і запобігти вбивству в Альберт-холі.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Гічкок зробив другий фільм на 40 хвилин довшим за перший і переніс зав'язку з Швейцарських Альп на північ Африки. Як і в першій версії, велику роль у розвитку сюжету грає музика, зокрема, пісня «Whatever Will Be, Will Be (Que Sera, Sera)» у виконанні Доріс Дей. Автори пісні Джей Лівінгстон і Рей Еванс отримали за неї премію «Оскар». Кульмінаційна сцена сюжету в Альберт-холі, протягом 12 хвилин супроводжується акомпанементом класичної музики, а в кадрі не вимовляється жодного слова. Диригента грає Бернард Геррманн, який написав музику до фільму. Камео Альфреда Гічкока — один із глядачів акробатичної вистави на ринку в Марракеші перед убивством француза (його видно лише зі спини).

Фільм демонструвався в конкурсній програмі Каннського фестивалю 1956 року. Між шанувальниками Гічкока не вщухає суперечка про те, який фільм вдався режисерові більше — 1934 або 1956 року. На питання Франсуа Трюффо сам Гічкок відповів., що вважає кращим рімейк, бо це робота професіонала, а не «обдарованого аматора», яким він був за 30 років до цього.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]