Людина з кіноапаратом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людина з кіноапаратомPicto infobox cinema.png
Человек с кино-аппаратом
Man with a movie camera 1929 2.png
Жанр експериментальне документальне кіно
Режисер Дзиґа Вертов
Сценарист Дзиґа Вертов
Оператор Михайло Кауфман
Композитор Майкл Лоуренс Наймен
Кінокомпанія ВУФКУ
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 68 хв.
Мова німий (російські інтертитри)
Країна СРСР
Рік 1929
IMDb ID 0019760
CMNS: Людина з кіноапаратом у Вікісховищі

Людина з кіноапаратом (рос. Человек с кино-аппаратом) — український радянський німий документальний фільм Дзиґи Вертова 1929 року.

Фільм є одним із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду. Британський кіноінститут (BFI) 2014 року, оприлюднив кінорейтинг, у якому фільм «Людина з кіноапаратом» визнано найвизначнішим документальним фільмом усіх часів.[1]

Задум фільму[ред. | ред. код]

Фільм знято як хроніку одного дня з життя великого міста, зафіксовану кінокамерою-кінооком. Задум стрічки належить брату і колезі Вертова — оператору Михайлу Кауфману, який запропонував Дзизі Вертову створити «щоденник кінооператора» (цей фільм став останнім спільним проєктом талановитого творчого тандему).

Вертов пояснив, що це експериментальна робота спрямована на створення справжньої міжнародної абсолютної мови кіно на основі її повного відділення від мови театру та літератури.

Історія створення[ред. | ред. код]

Наприкінці 1920-х, коли внутрішньопартійна дискусія в ВКП(б) закінчилася розгромом опозиції та встановленням гегемонії Сталіна, керівництво партії розпочало наступ на пролетарське мистецтво, як таке, що не відповідає завданням часу. Вертов, нищівно критикований за «формалізм», втратив можливість знімати в РРФСР. Відтак режисер звернувся до керівництва Одеської кіностудії ВУФКУ, яке підтримало його радикальний кінозадум, відкинутий у Москві. Знімання стрічки розпочалося влітку 1928 року й відбувалося здебільшого в Одесі, але також у Харкові та Києві. Прем'єра фільму відбулася 6 січня 1929 року в Києві, 9 квітня в Москві та 12 травня в США.

Технічні особливості[ред. | ред. код]

Знімальна група фільму «Людина із кіноапаратом»

Згідно з естетичними настановами Вертова фільм знімався без сценарію. У «Людині з кіноапаратом» Вертов впровадив багаторічні досліди та теоретичні напрацювання у галузі операторського мистецтва та монтажу, використавши такі способи як уповільнене знімання, подвійна експозиція, наїзди камери, тощо й перетворив фільм на методологічний посібник з кінематографії для багатьох майбутніх режисерів. Дотримуючись концепції революційного мистецтва, спрямованого на пошук універсальної кіномови, у фільмі Вертов прагне досягти «чистого відтворення життя», зокрема його плинної ритмізованої структури суто кінематографічними засобами, без посередництва естетичного (художнього) досвіду.

Сюжет[ред. | ред. код]

Камера талановитого оператора Михайла Кауфмана (брата Вертова) показує строкате життя радянських міст — Одеси, Харкова, Києва та Москви.

Критика[ред. | ред. код]

На початку[ред. | ред. код]

Фільм не був визнаний сучасниками одразу після миті його створення. Навпаки, працівники радянської кіноіндустрії закидали Вертову за його підхід, у якому форма

Людина з кінокамерою, 1929

переважає над змістом, що було власне наслідком його пошуку універсальної кіномови. Сергій Ейзенштейн навіть, визначив фільм як «хуліганство камерою без ніякого сенсу». Фільм також, був в більшості відхилений і критиками Заходу. Британський документаліст Пол Рота[en] сказав, що ставлення до Вертова «мало радше жартівливий характер ніж як до режисера. Усі ці нарізки та епізоди, де одна камера знімає іншу, мали враження трюків і не сприймалися кіноспілкою поважно».

Темп фільму є швидшим понад в чотири рази аніж будь-який інший фільм 1929 року та вміщує приблизно 1775 окремих кадрів — це робить фільм складнішим для сприйняття пересічному глядачу. Нью-Йорк таймс пише:

The producer, Dziga Vertov, does not take into consideration the fact that the human eye fixes for a certain space of time that which holds the attention.

Сучасність[ред. | ред. код]

Попри весь той навал критики та нерозуміння, сьогодні фільм «Людина з кіноапаратом» визнано одним із найвищих досягнень світового кінематографу за підсумками опитування Sight & Sound у 2012 році. 2009 року, відомий американський критик та сценарист Роджер Еберт написав:

"It made explicit and poetic the astonishing gift the cinema made possible, of arranging what we see, ordering it, imposing a rhythm and language on it, and transcending it."

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Людина з кіноапаратом» став останнім німим фільмом Дзиґи Вертова.
  • 2001 року організатори фестивалю Porto European City of Culture 2001 запропонували британському музичному гурту англ. The Cinematic Orchestra написати музику до фільму Дзиґи Вертова «Людина з кіноапаратом». Офіційний реліз альбому англ. Man with a Movie Camera (album), для якого музичний супровід фільму розбито на 17 треків, відбувся 2003 року. Десятий трек альбому має назву Odessa.
Лист марок Укрпошти «Фільм „Людина з кіноапаратом“. 1929», 2012 р.
  • Влітку 2010 року «Людина з кіноапаратом» вперше була показана в Одесі, де фільмувалася, в рамках фестивалю німого кіно та сучасної музики «Німі ночі».
  • Журнал Entertainment Weekly в жовтні 2010 року оприлюднив список з 12 документальних стрічок, які змінили світ. 11 місце в рейтингу посів фільм Дзиґи Вертова «Людина з кіноапаратом».
  • З 1952 року щодесять років, журнал «Sight & Sound» поширює рейтинги найвизначніших ігрових фільмів всіх часів за результатами опитувань сотень кінопрофесіоналів з усього світу.
У цьому ж рейтингу, в якому не розрізнювались ігрові та неігрові фільми, «Людина з кіноапаратом» посіла 8 місце серед фільмів всіх часів, що й спонукало BFI запровадити окремий рейтинг документальних фільмів.
  • 2012 року, Укрпошта випустила художню марку «Фільм „Людина з кіноапаратом“. 1929».
  • У 2014 році стрічка «Людина з кіноапаратом» (1929) Дзиґи Вертова посіла першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI). З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську радянську стрічку. Повний рейтинг голосування по 50 найвидатнішим документальним стрічкам всіх часів буде оприлюднено в вересневому номері журналу Sight & Sound.
  • Саундтрек до оновленої версії фільму створив композитор та електронний музикант Антон Дегтярьов, також відомий під псевдонімом Ptakh[2]

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]