Людкевич Станіслав Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людкевич Станіслав Пилипович
Людкевич Станіслав.jpg
Станіслав Людкевич
Основна інформація
Дата народження 24 січня 1879(1879-01-24)
Місце народження м. Ярослав, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія (зараз Польща)
Дата смерті 10 вересня 1979(1979-09-10)
Місце смерті Львів
Країна Австро-Угорщина, Польська Республіка (1918—1939) і СРСР
Національність українець
Професія композитор, музикознавець, фольклорист, педагог.
Нагороди
Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці Орден «Знак Пошани» Народний артист СРСР Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів Народний артист Української РСР Заслужений діяч мистецтв України
commons: Файли у Вікісховищі

Станісла́в Пили́пович Людке́вич (24 січня 1879, м. Ярослав, тепер Польща — 10 вересня 1979, Львів) — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Доктор музикознавства (1908). Дійсний член НТШ.

Життєпис[ред.ред. код]

Станіслав Людкевич, 1900 р.
Станіслав Людкевич

Закінчивши вищу гімназію в Ярославі у 1897 р., навчався у Львівському університеті (1898—1901), де основним напрямком його студій була українська філологія, а додатковими — філософія, класична філологія. Паралельно був вільним слухачем у консерваторії Галицького музичного товариства (1897—1899), а з 1906 по 1908 (три семестри) — у Музично-історичному інституті при Віденському університеті[1].

Теорію композиції вивчав самостійно у своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), О. Цемлінського та Г. Греденера (Відень).

Від 1901 працював учителем (Львів, Перемишль). Зокрема, одним з його учнів у гімназії був Крип'якевич Іван.[2]

Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905—1907).

Один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові, 1910—1915 — його директор, від 1919 — викладач теоретичних дисциплін та інспектор філій.

Працював із хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма».

У 1930—1933 роках Людкевич редагував музичну частину «Книги знання» — тритомної Української загальної енцикльопедії[3], уклав Малу музичну енциклопедію як додаток до часопису «Боян»[джерело?].

Від 1936 — голова музикологічної комісії НТШ.

Від 1939 — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно 1939—1951 — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР.

Виступав за збереження українських традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів українського народу. 1919 організував концерт ушанування пам'яті померлих композиторів. 1948 категорично відмовився осудити композитора Василя Барвінського, 1963 підписав лист до голови Президії ВР СРСР Л. Брежнєва про звільнення і реабілітацію митця[4].

Станіслав Людкевич

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 3. 1989 року на могилі встановлено пам'ятник створений скульпторами М. Посікірою, Я. Скакуном та Л. Яремчуком.[5]

Творчість[ред.ред. код]

До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ», написана на вірші однойменної поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905, всю партитуру — 1913. Прем'єра відбулася 1914 у Львові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Кобзаря. Диригував автор.

Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Кобзаря (1934). Перше її виконання відбулося 1935 (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х Людкевич заново відредагував кантату — і в такому вигляді вона ввійшла до найкращих зразків кантато-ораторіального жанру.

Відзнаки[ред.ред. код]

  • 1964 — Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка за симфонію-кантату «Кавказ» і вокально-симфонічну кантату «Заповіт» на слова однойменних творів Тараса Шевченка.
  • 1969 — народний артист СРСР.
  • 1979 — Герой Соціалістичної Праці.

Музичні твори[ред.ред. код]

Станіслав Людкевич на марці 2004 року
  • «Вічний революціонер» (1898).
  • «Вільній Україні» (1912–1914, друга редакція — 1939).
  • «Останній бій» (1914).
  • Кантата-симфонія «Кавказ» на вірші Тараса Шевченка (1902–1913).
  • Симфонічна поема «Каменярі» (1926, друга редакція — 1956).
  • «Стрілецька рапсодія» (1928) (друга редакція— 1956 під назвою «Галицька рапсодія»).
  • Кантата «Заповіт» на вірші Тараса Шевченка (1934, друга редакція — 1955).
  • Симфонічна поема «Веснянки» (1935).
  • Кантата «Наймит» на вірші Івана Франка (1941).
  • «Конкістадори» (1941).
  • Симфонічна поема «Дніпро» (1947).
  • Симфонічна поема «Пісня юнаків» (1948).
  • «Прикарпатська симфонія» (1952).
  • Опера «Довбуш» (1955).
  • Симфонічна поема «Не забудь юних днів» (1956).
  • Симфонічна поема «Наше море» (1957).
  • Симфонічна поема «Мойсей» (1962).
  • Симфонічна поема «Чакона» (1964).
  • Фортепіанні та скрипкові концерти.
  • Хорові композиції на тексти Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Максима Рильського та ін.
  • Обробка народних пісень («Гагілка», «Ой, Морозе, Морозенку», «Бодай ся когут знудив», «Про Бондарівну»).
  • Солоспіви («Спи, дитино моя»).

Музикознавчі праці[ред.ред. код]

  • «Дослідження і статті» (1976) — теоретичні дослідження, музичні розвідки, публіцистика.
  • Дослідження, статті, рецензії. Т. 1 . – Львів, 1999. – 495 с., іл.
  • Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. – Львів, 2000. – 815 с., іл.

Пам'ять[ред.ред. код]

На його честь названо одну з вулиць Львова, створено меморіальний музей С. Людкевича, встановлено музичну премію ім. С. Людкевича.[4]
У Львові його ім'ям названо музичний коледж, розташований на пл. Шашкевича, 5.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. I. (1879—1939). Львів: ПП «БІНАР-2000», 2005. — 636 с.
  2. Нінель Клименко. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) / Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012.— С. 98. ISSN 0130-5247
  3. Електрона версія УЗЕ у трьох томах
  4. а б Т.Ю. Галайчак. ЛЮДКЕВИЧ Станіслав Пилипович. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2013-01-22. 
  5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 144. — ISBN 966-8955-00-5..

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]