Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде
фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé
Louis Joseph de Bourbon, prince de Condé.jpg
Народився 9 серпня 1736(1736-08-09)[1][2][…]
Париж
Помер 13 травня 1818(1818-05-13)[1][2][…] (81 рік)
Париж
Поховання Абатство Сен-Дені
Країна Flag of the Kingdom of France (1814-1830).svg Франція[4]
Діяльність політик, офіцер
Знання мов французька[1]
Титул Герцог
Посада пер Франції[d]
Військове звання генерал
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Princes of Condéd
Батько Louis Henri, Duke of Bourbond
Мати Landgravine Caroline of Hesse-Rotenburgd
У шлюбі з Charlotte de Rohand і Maria Caterina Brignoled
Діти Louis Henri, Prince of Condéd і Louise Adélaïde de Bourbond
Автограф Signatur Louis V. Joseph de Bourbon, prince de Condé.PNG
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня Knight of the Order of the Holy Spirit Knight of the Order of Saint-Michel Орден Святого Іоанна Єрусалимського
Arms of Henri de Conde.svg

Принц Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде (фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé, 9 серпня 1736(17360809) — 13 травня 1818) — єдиний син Луї-Анрі де Бурбон-Конде та принцеси Кароліни Гессен-Рейнфельдської, який користувався особливою прихильністю короля Людовика XV.

Біографія[ред. | ред. код]

Поступивши в армію на початку Семирічної війни, Конде у 1762 році розбив при Фрідберзі наслідного принца Карла-Вільгельма-Фердинанда Брауншвейзького. За незгоду (1771) зі схваленою королем реформою парламенту Конде був вигнаний на короткий час. У зборах нотаблей 1787 року Конде підписав доповідну записку, в якій аристократія та духовенство протестували проти якого б то не було порушення своїх привілеїв.

З початком революції у 1789 році Конде залишив Францію та спорядив за свій рахунок на Рейні загін з емігрантів. У з'єднанні (1792) з австрійським військом Конде пішов на Ландау, але був відтиснутий за Рейн. У наступних походах Конде також брав участь.

Після Кампоформійського миру (1797) поступив зі своїм військом на російську службу та бився у 1799 у Швейцарії проти Французької республіки. Від перебування Конде в Росії залишилися такі сліди:

Після виходу Павла I з коаліції проти Франції Конде знову приєднався до австрійських військ, поки Люневільський мир не змусив його розпустити своє військо, після чого Конде поїхав до Англії (1801).

У 1814 році Конде в свиті Людовика XVIII повернувся до Франції.

Праці[ред. | ред. код]

Видав цінний «Нарис про життя великого Конде» (Essai sur la vie du grand Condé, Париж, 1806).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]