Людовик І (герцог Анжу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовик I Анжуйський
фр. Louis Ier d'Anjou
Людовик I Анжуйський
Портрет Людовика (XVI століття)
Arms of Louis dAnjou.svg
Король Неаполя
1382 — 1384
Коронація: Титулярний
Попередник: Джованна I
Наступник: Владислав I
Король Єрусалиму
1382 — 1384
Коронація: Титулярний
Попередник: Джованна I і Людовік І[1]
Наступник: Людовик II
Герцог Анжуйський
1360 — 1384
Наступник: Людовик II
 
Народження: 23 липня 1339(1339-07-23)
Венсенський замок
Смерть: 20 вересня 1384(1384-09-20) (45 років)
Бішельє
Національність: француз
Династія: Анжуйська гілка династії Валуа
Батько: Іоанн II Добрий[2]
Мати: Бона Люксембург[2]
Діти: Mary of Anjou[d][2], Людовік II[2] і Charles of Anjou[d][2]

Медіафайли у Вікісховищі?

Людовик I (23 липня 1339 – 20 вересня 1384) був другим сином Іоанна Доброго і засновником Анжуйського гілки французького королівського дому.

В 1382, як прийомний син Джованни I, наслідував графство Прованс, а також претензії на трон Неаполітанського та Єрусалимського королівств. Брав участь у Столітній війні. Помер під час військового походу в Італію для реалізації своїх прав на трон Неаполю, таким чином претензії на цей трон перейшли до його сина, Людовика II, який і став королем.

Столітня війна[ред. | ред. код]

Людовик брав участь в битві при Пуатьє (1356), в підрозділі під орудою свого брата Карла, проте вони практично уникли сутички і втекли з поля бою. Ця втеча, нехай принизлива, дозволила їм уникнути полону англійцями, які беззастережно перемогли у битві, в той час, як король Франції Іоанн II та молодший брат Людовика Філіп були захоплені англійцями під орудою Едуарда Чорного.

Викуп за короля та Філіпа та умови миру були погоджені в Договорі у Бретіньї, підписаному в 1360. Складні умови договору включали також утримання 40 шляхетних французів як заручників до отримання викупу. Людовик, який на той час вже був герцогом Анжу, також був включений до цієї групи і відплив до Англії в жовтні 1360. На той час Франція знаходилася у важкому економічному становищі і виплата викупу була затримана, внаслідок чого Людовик утримувався в Англії набагато довше, ніж заплановані шість місяців. Він намагався обговорити умови свого звільнення в приватних перемовинах з Едуардом III, проте зазнав невдачі і вирішив втекти. Після його повернення до Франції він наштовхнувся на осуд з боку батька у зв'язку зі своїм нешляхетним вчинком. Іоанн II вважав себе знеславленим і це, у поєднання з затримкою платежу викупу, призвело до повернення Людовика до Англії для відновлення свого доброго імені.

З 1380 до 1382 Людовик був регентом свого небожа, Карла VI Божевільного.

  1. (обидва одночасно заявили свої претензії на цей титул)
  2. а б в г д Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families — P. http://fmg.ac/Projects/MedLands/ANJOU,%20MAINE.htm.