Людовик де Бурбон, герцог Орлеанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовик де Бурбон, герцог Орлеанський
фр. Louis d'Orléans
Portrait de Louis, duc d'Orléans (Bgw19 0712).jpg
Народився 4 серпня 1703(1703-08-04)[1][2][…]
Версаль
Помер 4 лютого 1752(1752-02-04)[1][2][…] (48 років)
Абатство Святої Женев'єви, V округ Парижа, Париж
Поховання Шпиталь Валь-де-Ґрас
Країна Royal Standard of the King of France.svg Франція
Діяльність чернець, військовослужбовець
Знання мов французька
Magnum opus Description des tableaux du Palais Royal, 1727 (2nd edition 1737)d
Титул герцог
Посада governor of Brittanyd і Grand Master of the Order of Our Lady of Mount Carmel and Saint Lazarus of Jerusalemd[4]
Військове звання генерал-полковник[d]
Конфесія католицька церква
Рід Орлеанський дім
Батько Філіпп II Орлеанський
Мати Франсуаза-Марі де Бурбон
Брати, сестри Jean Philippe d'Orléansd, Philippine Élisabeth d'Orléansd, Louise Diane d'Orléansd, Charlotte Aglaé d'Orléansd, Марія Луїза Єлизавета Орлеанська, Angélique de Froissyd, Louise Adélaïde d'Orléansd і Луїза Єлизавета Орлеанська
У шлюбі з Августа Баден-Баденська
Діти Louis Philippe I, Duke of Orléansd і Louise Marie d'Orléansd
Автограф Signature of Louis d'Orléans, Duke of Orléans at the wedding of Louis, Dauphin of France to Marie Thérèse of Spain on 23 February 1745.png
Нагороди
Орден Золотого руна кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла
Coat of arms of the Duke of Orléans with the coronet of a "Son of France" (Order of the Holy Spirit).svg

Людовик де Бурбон, герцог Орлеанський (4 серпня 1703, Версаль — 4 лютого 1752, абатство Святої Женев'єви, Париж) — третій в лінії герцогів Орлеанських, що йде від Філіпа I, молодшого брата Людовика XIV.

Біографія[ред. | ред. код]

Єдиний син герцога Філіпа II Орлеанського (регент Франції в 1715—1723 роках) і його дружини мадемуазель де Блуа, позашлюбної дочки Людовика XIV і маркізи де Монтеспан. У 1723—1729 — спадкоємець короля Людовика XV (від смерті свого батька і до народження дофіна Людовика Фердинанда). На відміну від свого батька, був глибоко віруючим і не цікавився політикою. У 1721—1730 формально був головнокомандувачем піхотою, потім подав у відставку і зайнявся перекладом псалмів і послань апостола Павла.

В історії мистецтва Людовик відомий тим, що під дією промов свого духівника власноруч знищив шедевр Корреджо «Леда і лебідь». Його ім'ям названа Орлеанська вулиця (rue d'Orléans) в Ренні.

Сім'я[ред. | ред. код]

Петро I сподівався просватати за нього свою дочку Єлизавету, однак послу повідомили, що принц «прийняв вже інші зобов'язання». Його обраницею стала Августа, дочка баденського маркграфа Людвіга Вільгельма. Вона померла в молодості (1704—1726), залишивши єдиного сина — Луї-Філіпа, герцога Шартрского, який потім став наступним герцогом Орлеанським.

Примітки[ред. | ред. код]