Людовик III Анжуйський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовик III Анжуйский
фр. Louis III d'Anjou
Людовик III Анжуйский
портрет Людовика III

Час на посаді:
1417 — 1434
ПопередникЛюдовик II Анжуйський
НаступникРене Добрий

Час на посаді:
1417 — 1434
ПопередникЛюдовик II Анжуйський
НаступникРене Добрий

Народився25 вересня 1403[1]
Анже, Мен і Луара, Франція[1]
Помер12 листопада 1434[1] (31 рік)
Козенца, Калабрія, Італія[1]

БатькоЛюдовик II Анжуйський
ДружинаМаргарита Савойська (1410–1479)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Замок Тараскон, збудований за Людовіка III

Людовик III Анжуйский (25 вересня 1403(14030925) — 12 листопада 1434) — старший син Людовика II і Йоланди Арагонської.[2] Після смерті батька у 1417 успадкував Анжу, Прованс та претензії на корону Неаполя.

У 1420 був визнаний папою Мартіном V (папи були верховними суверенами Неаполя) спадкоємцем бездітної неаполітанської королеви Джованни II і зібрав у Римі велику армію для завоювання Неаполя. Перелякана Джованна II поспішно всиновила та визнала спадкоємцем Альфонса V, короля Арагону та Сицилії. Людовик III був змушений відступити.[3]

Але незабаром Джованна II, стривожена тим, що Альфонс V вже веде себе в Неаполі як король, скористалася від'їздом Альфонса в Іспанію і скасувала усиновлення.

Настав зоряний час Анжуйськіх герцогів. У 1423 Джованна II усиновила тепер Людовика III, проголосила його своїм спадкоємцем та герцогом Калабрійським. У наступні роки Людовик III і Джованна вели боротьбу з арагонцями, які періодично поверталися.

Людовик III помер 1434 року, не залишивши дітей. Королева Джованна II, яка пережила його на рік, визнала спадкоємцем Рене Доброго — брата Людовика III.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families — P. http://fmg.ac/Projects/MedLands/ANJOU,%20MAINE.htm.
  2. Kekewich, 2008, с. xiv
  3. Kekewich, 2008, с. 53
  4. Kekewich, 2008, с. 54