Людовік Д'Евре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовік Д'Евре
фр. Louis d'Évreux
Людовік Д'Евре

Людовік Д'Евре. Зображення на могильній плиті
[[Файл:|120px|]]
Прапор
граф д'Евре
1298 — 19 травня 1319
Попередник: Виділено з королівського домену
Спадкоємець: Філіп ІІІ Д'Евре
 
Народження: 3 травня 1276(1276-05-03)
Смерть: 19 травня 1319(1319-05-19) (43 роки)
Longpont Abbey[d], Лонпон
Віросповідання: католицтво
Династія: Капетинги, гілка Дім Д'Евре
Батько: Філіп III Сміливий
Мати: Марія Барабантська
Дружина: Маргарита д'Артуа
Діти: Марія, Карл, Філіп, Маргарита, Жанна

Медіафайли у Вікісховищі?

Людовік д'Евре (фр. Louis d'Évreux; 1276 — 19 травня 1319) — граф д'Евре, д'Етамп і де Бомон-ле-Роже, син короля Філіпа III Сміливого і Марії Брабантської. Французький принц з династії Капетингів. Засновник дому Д'Евре.

Герб Людовіка Д'Евре.

Біографія[ред. | ред. код]

У віці 9 років помер його батько, Філіп ІІІ Сміливий, у Арагонському Хрестовому поході. Людовік отримав щорічну безстрокову пенсію у розмірі 15000 ліврів. У; 1297 році отримав від свого брата Філіпа IV Бомон-ле-Руже. В 1308 отримав в апанаж графство Евре.

Людовік Евре мав стриманий характер, який особливо проявлявся його дипломатичних навичках. Однією з його найважливіших дипломатичних місій були переговори в Франко-Фландрійській війні в 1305 році. За свідченням сучасників, цей принц був прихильником миру. У порівнянні зі своїм енергійним братом графом Карлом де Валуа, Людовік, який до нього завжди був опозиційно налаштований, був тихий і спокійний. Однак він твердо захищав право Держави над Церквою і допоміг своєму братові Філіпу IV Красивому в його боротьбі проти папи Боніфація VIII.

Маркеттська конвенція[ред. | ред. код]

Король Франції Філіп IV скликав раду в Орші, щоб вирішити продовжити чи припинити війну з Фландрією. Старший син короля, в майбутньому Людовік Х, і Карл Валуа виступали за продовження війни. Проти цього виступили Людовік Д'Евре і Ангерран де Мариньї, радник короля, переконуючи прийняти пропозицію про перемир'я. Філіп, пам'ятаючи про поразку в 1302 році, вирішив прийняти пропозицію. Конвенцію було підтвердженно 3 вересня, а ратифіковано 10 жовтня в Сен-Дені.[1]

У 1317 році його племінник Філіп V Довгий звів його графство Евре в перство. Він також став радником молодого короля. Людовік Д'Евре раптово помер в 1319 році в абастві Нотр-Дам де Лонгпонт.

Сім'я і діти[ред. | ред. код]

Дружина: (з 1301) Маргарита д'Артуа (бл. 1285—1311), дочка Філіпа д'Артуа і Бланки де Дре. Мали п'ятеро дітей:

  • Карл (1305—1336), граф д'Етамп;

В культурі[ред. | ред. код]

Людовік Д'Евре є одним із героїв роману французького письменника Моріса Дрюона «Прокляті королі».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. PHILIPPE LE BEL ET LA FLANDRE. chrisagde.free.fr. Процитовано 2016-03-27. 

Джерела[ред. | ред. код]